ВИЩИЙ АДМIНIСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
УХВАЛА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 серпня 2007 року м.Київ
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в
складі:
суддів: Фадєєвої Н.М., Бим М.Є., Васильченко Н.В., Матолича
С.В., Харченка В.В.
розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за
касаційною скаргою Запорізького обласного відділення Фонду
соціального захисту інвалідів на рішення господарського суду
Запорізької області від 16 червня 2005 року, у справі № 13/202 за
позовом Запорізького обласного відділення Фонду соціального
захисту інвалідів до товариства з обмеженою відповідальністю "Наш
дім", про стягнення суми, -
ВСТАНОВИЛА:
У травні 2005 року Запорізьке обласне відділення Фонду
соціального захисту інвалідів звернулося до суду із позовом до ТОВ
"Наш дім" про стягнення 2 963,64 грн. штрафних санкцій за не
зайняті робочі місця для працевлаштування інвалідів в 2004 році.
Рішенням господарського суду Запорізької області від
16.06.2005 р. у справі № 13/202 в задоволенні позову відмовлено.
В касаційній скарзі Запорізьке обласне відділення Фонду
соціального захисту інвалідів просить скасувати рішення
господарського суду Запорізької області від 16.06.2005 р. та
постановити нове рішення про задоволення позовних вимог,
посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального
права.
Перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом
першої інстанції норм матеріального та процесуального права,
колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає
виходячи з наступного.
Як вбачається із звіту про зайнятість та працевлаштування
інвалідів за 2004 рік (форма № 10-П I, затверджена наказом
Держкомстату України № 49 від 10.01.2002 р.) (а.с.6), норматив
числа робочих місць для працевлаштування інвалідів для відповідача
становить 1 робоче місце, яке у 2004 році не було зайняте,
оскільки інваліди на підприємство відповідача не направлялися, про
що свідчить лист Комунарського районного центру зайнятості
(а.с.8).
Крім того, ТОВ "Наш дім" розміщувало оголошення в газеті
"Работа и учеба" про наявність на підприємстві вакантних місць для
працевлаштування інвалідів.
Відповідно до ст. 19 Закону України "Про основи соціальної
захищеності інвалідів в Україні" ( 875-12 ) (875-12)
№ 2606-ПI (далі -
Закон), для підприємств (об'єднань), установ і організацій
незалежно від форми власності і господарювання встановлюється
норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів
у розмірі 4% від загальної чисельності працюючих, а якщо працює
від 15 до 25 чоловік - у кількості одного робочого місця.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 20 Закону України "Про основи
соціальної захищеності інвалідів в Україні" № 875-ХII від 21.03.91
р. ( 875-12 ) (875-12)
(з подальшими змінами), сума штрафних санкцій, яку
необхідно перерахувати за незайняті робочі місця інвалідами у
зв'язку з невиконанням 4% нормативу, визначається в розмірі
середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві за
кожне робоче місце не зайняте інвалідом.
Відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону України "Про основи
соціальної захищеності інвалідів в Україні" ( 875-12 ) (875-12)
працевлаштування інвалідів здійснюється центральними органами
виконавчої влади з питань праці та соціальної політики, органами
місцевого самоврядування, громадськими організаціями інвалідів.
Пунктами 5, 14 Положення про робоче місце інваліда і про
порядок працевлаштування інвалідів, затвердженого постановою
Кабінету Міністрів України №314 ( 314-95-п ) (314-95-п)
від 03.05.2002 р.,
зазначено, що підприємства у межах доведеного нормативу створюють
за власні кошти робочі місця для працевлаштування інвалідів та
інформують державну службу зайнятості та місцеві органи
соціального захисту населення про вільні робочі місця та вакантні
посади, на яких може використовуватися праця інвалідів.
Відповідно до чинного законодавства обов'язок відповідача
створити робочі місця для інвалідів не супроводжується його
обов'язком їх працевлаштувати, та судом не встановлено фактів
відмови відповідача у працевлаштуванні інвалідів.
За таких обставин судом першої інстанції зроблено вірний
висновок про необгрунтованість позовних вимог.
Доводи касаційної скарги зазначених висновків суду не
спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої
інстанцій при розгляді справи допущені порушення норм
матеріального та процесуального права, які регулюють спірні
правовідносини.
Згідно ч.3 ст.220-1 Кодексу адміністративного судочинства
України ( 2747-15 ) (2747-15)
суд касаційної інстанції відхиляє касаційну
скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для
скасування судового рішення.
Керуючись ст.ст.220-1, 223, 224, 231 Кодексу
адміністративного судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
, колегія
суддів, -
УХВАЛИЛА:
Касаційну скаргу Запорізького обласного відділення Фонду
соціального захисту інвалідів відхилити, а рішення господарського
суду Запорізької області від 16 червня 2004 року залишити без
змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і
оскарженню не підлягає.
Судді: