ВИЩИЙ АДМIНIСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
У Х В А Л А
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 серпня 2007 року м. Київ
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в
складі:
Суддів:
Сіроша М.В. Гончар Л.Я. Васильченко Н.В. Бим М.Є. Фадєєвої
Н.М.
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну
скаргу ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 на постанову Апеляційного суду
Одеської області від 4 квітня 2006 року у справі за позовом
ОСОБА_2 до УМВС України в Одеській області про визнання ОСОБА_3
учасником бойових дій, -
встановила:
ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до УМВС України в
Одеській області про визнання ОСОБА_3 учасником бойових дій.
В обгрунтування своїх вимог вказувала на те, що вона є
колишньою дружиною майора ОСОБА_3, що проходив військову службу у
внутрішніх військах з 21 червня 1950 року по день смерті
IНФОРМАЦIЯ_1 і обіймав посаду начальника зв'язку конвойного полку.
Після смерті чоловіка вона відмовилася від його пенсії, тому що її
розмір був набагато менше ніж розмір пенсії позивачки. Пенсія
ОСОБА_3 була визначена із загальної вислуги років 24 календарні
роки, замість 28 років безперервної служби. Однак на підставі
архівної довідки ОСОБА_3 зарахована служба в Угорщині з
коефіцієнтом 1:3 згідно Постанови СМ СРСР №1564-768 від 06 грудня
1956 року й наказу МВС СРСР № 010 від 7 січня 1957 року.
Відмову комісії управління Міністерства внутрішніх справ
України в Одеській області у визнанні її померлого чоловіка
учасником бойових дій вважає неправомірною і такою, що перешкоджає
реалізації її прав на отримання відповідних пільг.
Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 14 жовтня
2005 року позов ОСОБА_2 задоволено.
Постановою Апеляційного суду Одеської області від 4 квітня
2006 року апеляційну скаргу УМВС України в Одеській області
задоволено, а рішення Приморського районного суду м. Одеси від 14
жовтня 2005 року скасовано.
Не погоджуючись з зазначеним вище судовим рішенням, ОСОБА_1 в
інтересах ОСОБА_2 звернувся з касаційною скаргою до Вищого
адміністративного суду України, з посиланням на порушення судом
апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Заявник в касаційній скарзі просив скасувати оскаржуване
судове рішення та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Касаційна скарга задоволенню не підлягає.
Суд апеляційної інстанції дійшов вірного висновку про те, що
згідно до вимог ст. 256 ЦПК України ( 1618-15 ) (1618-15)
, роз'яснень, що
містяться в п. 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31
березня 1995 рою, N 5 ( v0005700-95 ) (v0005700-95)
"Про судову практику в
справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення", не
можуть розглядатися судами заяви про встановлення фактів
належності до ветеранів чи інвалідів війни, проходженні військової
служби, перебування на фронті, про встановлення причин і ступеня
втрати працездатності, групи інвалідності та часу її настання.
Відмова відповідного державного органу в установленні такого факту
може бути оскаржена заінтересованою особою до суду. Розгляд
питань, пов'язаних із встановленням статусу учасника війни
відповідно до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії
їх соціального захисту" ( 3551-12 ) (3551-12)
здійснюється відповідними
комісіями міністерств та відомств, створеними в порядку,
передбаченому постановою Кабінету Міністрів України від 26 квітня
1996 р. N458 ( 458-96-п ) (458-96-п)
. Крім того, згідно до вимог пп.2 ч. 1
ст. 6 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх
соціального захисту" ( 3551-12 ) (3551-12)
від 1993 р. №3551 учасниками
бойових дій визнаються особи рядового, начальницького складу і
військовослужбовці Міністерства внутрішніх справ колишнього Союзу
РСР, які за рішенням Уряду колишнього Союзу РСР проходили службу,
працювали чи перебували у відрядженні в державах, де в цей період
велися бойові дії, і брали участь у бойових діях чи забезпеченні
бойової діяльності військ (флотів). Перелік держав, зазначених у
цьому пункті, періоди бойових дій у них та категорії працівників
визначаються Кабінетом Міністрів України. Згідно до постанови
Кабінету Міністрів України від 08.02.94 р. № 63 ( 63-94-п ) (63-94-п)
, яким
затверджений перелік держав і періодів бойових дій на їх
території, бойові дії відбувались на території Угорщини з 24
жовтня по 10 листопада 1956 року. Iз довідок видно, що ОСОБА_3 був
у відрядженні в Угорщині з 27 листопада 1956р. по 11 січня 1957р.,
тобто у період, який не визначений вищевказаною Постановою Уряду.
Згідно з ч.3 ст.211 КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
підставами
касаційного оскарження є порушення судом норм матеріального чи
процесуального права.
Оскільки доводи касаційної скарги не спростовують висновків
суду і не свідчать про неправильність судового рішення, колегія
суддів вважає за необхідне відхилити касаційну скаргу.
Керуючись ст.ст. 211, 220-1 Кодексу адміністративного
судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
, колегія суддів, -
у х в а л и л а :
Касаційну скаргу ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 відхилити,
постанову Апеляційного суду Одеської області від 4 квітня 2006
року залишити без змін.
Ухвала є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді: