ВИЩИЙ АДМIНIСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
У Х В А Л А
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 серпня 2007 року м. Київ
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у
складі:
Головуючого - судді Фадєєвої Н.М.
Суддів - Гончар Л.Я., Маринчак Н.Є., Рибченка А.О.,Юрченка
В.В.
розглянувши у попередньому розгляді касаційну скаргу
Державної інспекції з контролю за цінами в Одеській області на
постанову господарського суду Одеської області від 06.02.2006р. та
ухвалу Одеського апеляційного господарського суду від 16.05.2006р.
у справі за позовом Державної інспекції з контролю за цінами в
Одеській області до Державної санітарно-епідеміологічної служби
Одеської області про стягнення економічних санкцій та за
зустрічним позовом про визнання недійсним рішення про застосування
економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін, -
В С Т А Н О В И Л А :
Державна інспекція з контролю за цінами в Одеській області
звернулась до господарського суду Одеської області із позовом про
стягнення з Державної санітарно-епідеміологічної служби Одеської
області в доход державного бюджету необгрунтовано одержаної
виручки у сумі 458 782 грн. 01 коп. та штрафу в сумі 917 562 грн.
02 коп., посилаючись на те, що у період з 12.09.2003р. по
01.10.2004р. Державна санітарно-епідеміологічна служба Одеської
області при наданні послуг неправомірно нарахувала на вартість цих
послуг податок на додану вартість в той час, як на думку позивача
сума ПДВ включена до Тарифів на роботи і
послуги, що виконуються і надаються за плату установами та
закладами державної санітарно-епідеміологічної служби,
затверджених Постановою КМУ від 27.08.2003р. № 1351
( 1351-2003-п ) (1351-2003-п)
, а також не застосувала при проведені досліджень
понижуючі коефіцієнти, передбачені приміткою до цих тарифів.
05.07.05р. Державна санітарно-епідеміологічна служба Одеської
області звернулась до господарського суду Одеської області з
зустрічним позовом до Державної інспекції з контролю за цінами в
Одеській області про визнання недійсним рішення №622 від
28.12.04р. про застосування економічних санкцій за порушення
державної дисципліни цін.
Зустрічні позовні вимоги обгрунтовувалися з посиланням на те,
що послуги, які надаються установами державної СЕС за тарифами
(прейскурантами) затвердженими постановою КМУ № 1351 від
27.08.2003р. ( 1351-2003-п ) (1351-2003-п)
, не відносяться в розумінні Закону
України "Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
ані до
операцій, звільнених від оподаткування, ані до таких операцій, які
не є об'єктом оподаткування, у зв'язку з чим висновок Державної
інспекції з контролю за цінами в Одеській області про неправомірне
нарахування ПДВ на вартість таких послуг є безпідставним.
Постановою господарського суду Одеської області від
06.02.2006р. відмовлено в задоволенні позовних вимог Державної
інспекції з контролю за цінами в Одеській області, в повному
обсязі задоволені зустрічні позовні вимоги.
Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від
16.05.2006р. апеляційна скарга Державної інспекції з контролю за
цінами в Одеській області залишена без задоволення, а постанова
господарського суду Одеської області від 06.02.2006р. - без змін.
Не погоджуючись з вищезазначеними судовими рішеннями,
Державна інспекція з контролю за цінами в Одеській області
звернулася з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду
України, у якій просить скасувати вищезазначені судові рішення,
ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги,
посилаючись на порушення норм матеріального права.
Касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено судом, Державною інспекцією з контролю за
цінами в Одеській області проведена перевірка формування і
застосування тарифів та послуг, які надавала Державна
санітарно-епідеміологічна служба Одеської області за період з
15.07.03р. по 01.10.2004р., за результатами якої складено акт №
000918 від 02.11.04р.
У вказаному акті перевірки зазначено, що в порушення вимог
постанови Кабінету Міністрів України від 27.08.2003р. № 1351 "Про
затвердження тарифів (прейскурантів) на роботи та послуги, які
виконуються та надаються за плату установами і організаціями
державної санітарно-епідеміологічної служби" ( 1351-2003-п ) (1351-2003-п)
,
відповідач під час розрахунків з замовниками за виконані роботи
необгрунтовано одержав виручку у сумі 437017грн. через завищення
тарифів шляхом нарахування непередбаченої законодавством націнки у
розмірі 20% до затверджених фіксованих тарифів 458 781,01 грн., а
також у сумі 21764,01грн. через не застосовування понижуючих
коефіцієнтів при проведенні досліджень у серії.
На підставі зазначеного акту перевірки позивач оформив та
надіслав відповідачу рішення № 622 від 28.12.04р. про застосування
економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін, яким
згідно із ст.14 Закону України "Про ціни і ціноутворення"
( 507-12 ) (507-12)
вирішено вилучити у відповідача в доход державного
бюджету 458 781,01 грн. необгрунтовано одержаної виручки та 917
562,02 грн. штрафу.
Принципи побудови системи оподаткування в Україні, види
податків і зборів (обов'язкових платежів) до бюджетів та до
державних цільових фондів, а також права, обов'язки і
відповідальність платників визначаються Законом України "Про
систему оподаткування" від 25.06.1991р. № 1251-ХП ( 1251-12 ) (1251-12)
, ч.
З ст.1 якого передбачено, що ставки, механізм справляння податків
і зборів (обов'язкових платежів) і пільги щодо оподаткування
можуть встановлюватись або змінюватись тільки законами про
оподаткування.
Платники податку на додану вартість, об'єкти, база та ставки
оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від
оподаткування операцій тощо визначаються Законом України "Про
податок на додану вартість" від 03.04.1997р. № 168/97-ВР
( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
.
Відповідно до вимог п.3.1 ст. З названого Закону України
операції платників податку з продажу товарів (робіт, послуг) на
митній території України є об'єктом оподаткування.
Згідно із приписами п.6.1 ст.6 Закону № 168/97-ВР
( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
об'єкти оподаткування, визначені статтею 3 цього
Закону, за винятком операцій, звільнених від оподаткування, та
операцій, до яких застосовується нульова ставка згідно з цим
Законом, оподатковуються за ставкою 20 відсотків.
Пунктом 4.1 ст.4 вказаного Закону України в редакції чинній у
перевіряємому періоді передбачено, що база оподаткування операцій
з продажу товарів (робіт, послуг) визначається виходячи з їх
договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними або
регульованими цінами (тарифами) з урахуванням акцизного збору,
ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів
(обов'язкових) платежів, за винятком податку на додану вартість,
що включаються в ціну товарів (робіт, послуг) згідно з законами
України з питань оподаткування. До складу договірної (контрактної)
вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і
нематеріальних активів, що передаються платнику податку
безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу в зв'язку з
компенсацією вартості товарів (робіт, послуг), проданих
(виконаних, наданих) таким платником податку.
Відповідно до вимог ст.191 Господарського кодексу України
( 436-15 ) (436-15)
, яка кореспондується зі ст.9 Закону України "Про ціни
та ціноутворення" ( 507-12 ) (507-12)
, державні фіксовані та регульовані
ціни встановлюються на ресурси, що справляють визначальний вплив
на загальний рівень і динаміку цін, а також на продукцію та
послуги, що мають суттєве соціальне значення для населення.
Перелік зазначених ресурсів, продукції, послуг затверджує Кабінет
Міністрів України.
Відтак, дії відповідача щодо включення до ціни наданих нею
платних робіт та послуг податку на додану вартість за ставкою 20%
(операції з надання послуг не звільнені від оподаткування ПДВ, до
них не застосовується нульова ставка податку), грунтуються на
приписах чинного законодавства, оскільки Законом України "Про
податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
, котрим визначений
об'єкт оподаткування ПДВ, передбачено оподаткування операцій за
ставкою 20%.
Твердження позивача про порушення судом першої інстанції
вимог постанови КМУ від 27.08.2003р. № 1351 "Про затвердження
тарифів (прейскурантів) на роботи та послуги, які виконуються та
надаються за плату установами і організаціями державної
санітарно-епідеміологічної служби" ( 1351-2003-п ) (1351-2003-п)
суд
обгрунтовано не прийняв до уваги, у зв'язку з тим, що з тексту
названого акту не вбачається, що тарифи (прейскуранти),
затверджені цією постановою, встановлені з урахуванням ПДВ.
Отже висновок акту перевірки № 000918 від 02.11.04р. про
безпідставне нарахування відповідачем ПДВ на вартість робіт та
послуг, що надавалися відповідачем та як наслідок необгрунтоване
одержання виручки у сумі 437017грн. суперечить приписам наведеного
вище чинного законодавства, у зв'язку з чим застосування до
відповідача рішенням Державної інспекції з контролю за цінами в
Одеській області від №622 28.12.2004р. економічних санкцій щодо
вилучення зазначеної суми виручки та відповідно штрафу у
подвійному розмірі такої виручки є незаконним.
Згідно із приписами ст.8 Закону України "Про ціни та
ціноутворення" від 03.12.1990р. ( 507-12 ) (507-12)
№ 507-ХГI державне
регулювання цін і тарифів здійснюється шляхом встановлення:
державних фіксованих цін (тарифів); граничних рівнів цін (тарифів)
або граничних відхилень від державних фіксованих цін і тарифів та
іншими методами, введеними Кабінетом Міністрів України.
За змістом ст. 35 Закону України "Про забезпечення
санітарного та епідемічного благополуччя населення" від 24.02.1994
№ 4004-ХII ( 4004-12 ) (4004-12)
установи та заклади державної
санітарно-епідеміологічної служби виконують роботи та надають
послуги у сфері забезпечення санітарного та епідемічного
благополуччя, що не відносяться до медичної допомоги населенню, за
плату. Оплата здійснюється за тарифами та прейскурантами,
затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від
27.08.2003р. № 1351 "Про затвердження тарифів (прейскурантів) на
роботи та послуги, які виконуються та надаються за плату
установами і організаціями державної санітарно-епідеміологічної
служби" ( 1351-2003-п ) (1351-2003-п)
.
Крім того, не грунтується на вимогах чинного законодавства й
висновок акту перевірки № 000918 від 02.11.04р. про необгрунтоване
одержання відповідачем виручки у сумі 21764,01грн. через не
застосовування понижуючих коефіцієнтів при проведенні досліджень у
серії.
Порядок застосування вказаних санкцій визначений Iнструкцією
про порядок застосування економічних та фінансових
санкцій органами державного контролю за цінами, затвердженої
наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції
України та Міністерства фінансів України 03.12.2001р. № 298/519
( z1047-01 ) (z1047-01)
.
Згідно з положеннями розділу 3 названої Iнструкції в акті
перевірки з питань дотримання державної дисципліни цін повинна
бути визначена сума необгрунтовано одержаної виручки, з доданням
розрахунків, на яких грунтується обчислення зазначеної суми, з
посиланням на документи первинного бухгалтерського обліку, згідно
з якими вони здійснюються.
Як встановлено судом, висновки про незастосування понижуючих
коефіцієнтів при проведенні досліджень у серії грунтуються лише на
даних відповідних рахунків за проведення досліджень. При цьому, за
поясненнями стор ін, під час перевірки первинні документи, а саме
акти відбору проб, протоколи досліджень, тощо не перевірялися.
Разом з тим, з наданих відповідачем доказів: рахунку
№3-2/1083 від 27 травня 2004р., акту відбору проб харчових
продуктів та відповідних протоколів досліджень вбачається, що
зазначені у рахунку дослідження у кількості 4 були проведені
відповідачем відносно різних харчових продуктів, а саме для
проведення досліджень були надані яблучний, апельсиновий,
ананасовий та мультівітамінний соки.
Отже, незважаючи на зазначення у вказаному рахунку чотирьох
досліджень по виявленню тієї чи іншої речовини у харчових
продуктах, ці дослідження були проведені
санітарно-епідеміологічною службою не в серії, а відносно чотирьох
різних харчових продуктів, що виключає необхідність застосування в
даному випадку понижуючих коефіцієнтів.
Вказане свідчить про неможливість встановлення факту
проведення досліджень у серії лише за даними рахунків без
дослідження актів відбору проб та протоколів досліджень.
Суд дійшов правильного висновку про те, що зазначений вище
розрахунок додаткової виручки, що є додатком до акту перевірки, не
підтверджує факт необгрунтованого отримання відповідачем виручки у
сумі 21764,01грн. через не застосовування понижуючих коефіцієнтів
при проведенні досліджень у серії, а тому відповідний висновок
акту перевірки № 000918 від 02.11.04р. про таке порушення
відповідачем державної дисципліни цін є необгрунтованим, у зв'язку
з чим прийняте на підставі цього акту рішення Державної інспекції
з контролю за цінами в Одеській області від №622 28.1 2.2004р. є
незаконним також і в частині застосування до відповідача
економічних санкцій щодо вилучення зазначеної суми виручки та
відповідно штрафу у подвійному розмірі такої виручки..
Відповідно до ст. 224 Кодексу адміністративного судочинства
України ( 2747-15 ) (2747-15)
суд касаційної інстанції залишає касаційну
скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає,
що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили не допустив
порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні
судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Таким чином, суд дійшов правильного висновку про наявність
підстав для відмови в задоволенні позову.
Керуючись ст.ст. 220, 220-1, 221, 224, 231 Кодексу
адміністративного судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
, колегія
суддів, -
У Х В А Л И Л А :
Касаційну скаргу Державної інспекції з контролю за цінами в
Одеській області залишити без задоволення, а постанову
господарського суду Одеської області від 06.02.2006р. та ухвалу
Одеського апеляційного господарського суду від 16.05.2006р. - без
змін.
Ухвала набирає чинності з моменту проголошення і оскарженню
не підлягає.
Судді :