У Х В А Л А
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
28.08.2007р.
Вищий адміністративний суд України у складі:
головуючого-судді Брайка А. I.,
суддів Кобилянського М. Г.,
Маринчак Н. Є.,
Нечитайла О. М.,
Рибченка А. О.,
секретар судового засідання - Ярцева С. В.,
розглянувши касаційну скаргу Міського комунального
виробничого підприємства "Дніпроводоканал"
на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від
03.03.2005р. та постанову Дніпропетровського апеляційного
господарського суду від 09.06.2005р. у справі № 37/32
за позовом Міського комунального виробничого підприємства
"Дніпроводоканал"
до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з
великими платниками податків у м. Дніпропетровську
про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення,
за участю представників:
позивача - Христова Т. О.,
відповідача - Варданян Г. С., Шевченко Є. В.,
встановив:
Міським комунальним виробничим підприємством
"Дніпроводоканал" подано позов про визнання недійсним податкового
повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової
інспекції по роботі з великими платниками податків у м.
Дніпропетровську № 0000780822/3/251 від 05.01.2005р. про
зобов'язання сплатити штраф в розмірі 518 696 грн. 35 коп. за
затримку граничних строків сплати податкового зобов'язання по
збору за спеціальне користування водними ресурсами державного
значення на 90 календарних днів.
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від
03.03.2005р., залишеним без змін постановою Дніпропетровського
апеляційного господарського суду від 09.06.2005р., у справі №
37/32 в позові відмовлено.
Судові рішення мотивовані тим, що позивач несвоєчасно
сплачував поточні податкові зобов'язання по збору за спеціальне
використання природних ресурсів; відповідачем період затримки
сплати вказаного збору та розмір штрафу встановлені правильно та
позивачем не спростовані.
Позивач, не погоджуючись з рішеннями судів першої та
апеляційної інстанцій, подав касаційну скаргу в якій просить їх
скасувати, передати справу на новий розгляд до суду першої
інстанції посилаючись на порушення норм матеріального права,
зокрема: пп. 4.2.2. п. 4.2. ст. 4, пп. пп. 17.1.1. - 17.1.5.,
17.1.7. п. 17.1. ст. 17 Закону України "Про порядок погашення
зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними
цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
.
Відповідач в запереченнях на касаційну скаргу просить
залишити її без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій
без змін як таких, що прийняті з правильним застосуванням норм
матеріального та процесуального права.
Перевіривши правильність застосування судами першої та
апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права,
правової оцінки обставин справи, заслухавши пояснення присутніх
представників сторін, Вищий адміністративний суд України приходить
до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню по
слідуючим доводам та мотивам.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, 05.01.2005р. на
підставі пп. 17.1.7. п. 17.1. ст. 17 Закону України "Про порядок
погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та
державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
відповідачем прийняте
податкове повідомлення-рішення № 0000780822/3/251 про зобов'язання
сплатити штраф в розмірі 518 696 грн. 35 коп. за затримку
граничних строків сплати податкового зобов'язання по збору за
спеціальне користування водними ресурсами державного значення на
90 календарних днів. Факт несвоєчасності сплати вказаного збору
підтверджено актом перевірки від 25.06.2004р. №
37/08-03/2-33/2-03341305.
Відповідно до п. 1.3) ст. 1, пп. 5.3.1. п. 5.3. ст. 5 Закону
України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків
перед бюджетами та державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
податковий борг (недоїмка) - податкове зобов'язання (з урахуванням
штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником
податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку,
але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на
суму такого податкового зобов'язання; платник податків
зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання,
зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти
календарних днів, наступних за останнім днем відповідного
граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1
статті 4 цього Закону для подання податкової декларації.
Пунктом 6.1. статті 6 цього закону передбачено, що у разі
коли сума податкового зобов'язання розраховується контролюючим
органом відповідно до статті 4 цього Закону, такий контролюючий
орган надсилає платнику податків податкове повідомлення, в якому
зазначаються підстава для такого нарахування, посилання на норму
податкового закону, відповідно до якої був зроблений розрахунок
або перерахунок податкових зобов'язань, сума податку чи збору
(обов'язкового платежу), належного до сплати, та штрафних санкцій
за їх наявності, граничні строки їх погашення, а також
попередження про наслідки їх несплати в установлений строк та
граничні строки, передбачені законом для оскарження нарахованого
податкового зобов'язання (штрафних санкцій за їх наявності).
Згідно пп. 15.1.1. п. 15.1., пп. 15.2.1. п. 15.2. зазначеного
закону податковий орган має право самостійно визначити суму
податкових зобов'язань платника податків у випадках, визначених
цим Законом, не пізніше закінчення 1095 дня, наступного за
останнім днем граничного строку подання податкової декларації,
якщо протягом зазначеного строку податковий орган не визначає суму
податкових зобов'язань, платник податків вважається вільним від
такого податкового зобов'язання; у разі коли податкове
зобов'язання було нараховане податковим органом до закінчення
строку давності, визначеного у пункті 15.1 цієї статті, податковий
борг, що виник у зв'язку з відмовою у самостійному погашенні
податкового зобов'язання, може бути стягнутий протягом наступних
1095 календарних днів від дня узгодження податкового зобов'язання.
Відповідно до пп. 17.1.7. п. 17.1. ст. 17 вказаного закону у
разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового
зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим законом,
такий платник податку зобов'язаний сплатити штраф у таких
розмірах: при затримці від 31 до 90 календарних днів включно,
наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої
суми податкового зобов'язання, - у розмірі двадцяти відсотків
погашеної суми податкового боргу.
На підставі зазначених положень з посиланням на відповідні
матеріали справи суди попередніх інстанцій правомірно встановили
факти несвоєчасної сплати позивачем податкових зобов'язань по
збору за спеціальне користування водними ресурсами державного
значення, правомірного нарахування відповідачем штрафу за
несвоєчасну сплату цього збору в вказаному розмірі та в межах
передбаченого законом строку давності, а також прийняття у зв'язку
з цим саме податкового повідомлення-рішення.
За вказаних обставин, зважаючи на відсутність порушень норм
матеріального та процесуального права, висновок судів першої та
апеляційної інстанцій про відмову в задоволенні позову є вірним,
судові рішення прийняті відповідно вимог чинного законодавства, а
вимоги позивача є необгрунтованими та задоволенню не підлягають.
Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 224,
230, 231, 254 КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
, -
ухвалив:
1. Залишити касаційну скаргу Міського комунального
виробничого підприємства "Дніпроводоканал" без задоволення, а
рішення Господарського суду Дніпропетровської області від
03.03.2005р. та постанову Дніпропетровського апеляційного
господарського суду від 09.06.2005р. у справі № 37/32 - без змін.
2. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та
може бути оскаржена відповідно до вимог ст. ст. 235 - 237, ч. 1
ст. 238 КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
.
Головуючий-суддя (підпис) Брайко А. I.
Судді (підпис) Кобилянський М. Г.
(підпис) Маринчак Н. Є.
(підпис) Нечитайло О. М.
(підпис) Рибченко А. О.
З оригіналом згідно
Відповідальний секретар Міненко О. М.