Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого - судді Фадєєвої Н.М.

Суддів - Гордійчук М.П., Леонтович К.Г., Маринчак Н.Є.,

Матолича С.В.

За участю секретаря - Кулеші А.О.

розглянувши у судовому засіданні касаційну скаргу ДПI у м. Сімферополі на постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 19.08.2006р. у справі за позовом ВАТ " Сімбудтранссервіс" до ДПI у м. Сімферополі про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И Л А :

Позивач звернувся з позовом до відповідача про визнання недіючими і скасування податкових рішень № 0014942301/0 від 25.10.2005р. № 0014942301/1 від 1.2006р., № 0014942301/2 від 07.02.2006р. про застосування штрафних санкцій на підставі Указу Президента України "Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки" № 436/95 від 12.06.1995р. (436/95) за порушення постанови НБУ "Про затвердження Положення про ведення касових операцій в національній валюті України" № 72 19.02.2001р. та Iнструкції "Про організацію роботи з готівкою у сумі 18208,03грн. Позивач 07.04.2006р. доповнив позов обгрунтуванням позовних вимог. 12.05.2006р. позивач уточнив позовні вимоги в частині нормативно-правової бази позову.

Постановою господарського суду АРК від 25.04.-06.2006р. відмовлено в задоволенні позовних вимог ВАТ " Сімбудтранссервіс".

Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 19.08.2006р. апеляційна скарга частково задоволена, постанова господарського суду АРК скасована, ухвалене нове судове рішення, яким частково задоволені позовні вимоги.

Не погоджуючись з вищезазначеним судовим рішенням Севастопольського апеляційного господарського суду від 19.08.2006р., ДПI у м. Сімферополі звернулась з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, у якій просить скасувати постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 19.08.2006р., залишити в силі постанову господарського суду АРК від 25.04.-06.06.2006р., посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом, за результатами документальної перевірки дотримання вимог податкового та валютного законодавства (акт перевірки від 13.10.2005) податковим органом прийняті рішення про застосування штрафних санкцій у сумі 18 208, 03 грн., а саме: №0014942301/0 від 25.10.2005; № 0014942301/1 від 16.01.2006, №0014942301/2 від 07.02.2006 за порушення підпунктів 5.5.1, 5.5.2., 5.5.З., 5.5.4. статті 5 "Порядку ведення касових операцій у національній валюті в Україні" затвердженого постановою Національного Банку України №72 від 19.02.2001 (z0237-01) (нецільове використання готівки, одержаної в установі банку).

Колегія суддів вважає, що суд апеляційної інста_dції дійшов вірного висновку про скасування постанови господарського суду АРК від 25.04.-06.06.2006р. та прийняття нової постанови про часткове задоволення позову, у зв"язку з порушенням норм матеріального права, виходячи з наступного.

Результатами перевірки встановлено нецільове використання коштів, отриманих позивачем в установі банку на виплату заробітної плати, оскільки виплати по лікарняним листам позивачем здійснені не за шифром -50, а за шифром -40 (заробітна плата).

Позивач не заперечував проти даних доводів податкового органу, проте вважає, що штрафні санкції відповідно до статті 2 Указу Президента України №436/95 від 12.06.1995 (436/95) можуть бути застосовані лише за порушення діючих на день завершення перевірки норм регулювання обліку готівки у національній валюті в Україні.

Суд першої інстанції, при ухваленні судового рішення обгрунтовано визнав безпідставними дані доводи позивача.

Так, стаття 2 вищевказаного Указу передбачає лише застосування штрафу у розмірі та у порідку, чинних на день завершення перевірок, а не за порушення діючих на день завершення перевірки норм матеріального права, як то вважає позивач.

Підставою для скасування постанови суду першої інстанції є незастосування судом до спірних правовідносин вимог статті 250 Господарського кодексу України (436-15) .

Так, відповідно до статті 241 ГК України (436-15) господарським штрафом визнається сума, що сплачується суб"єктом господарювання до відповідного бюджету у разі порушення ним встановлених правил здійснення господарської діяльності.

Відповідно до статті 250 ГП України адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб"єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніше як через один рік з дня порушення цим суб"єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

Як вбачається із матеріалів справи, штрафні санкції у сумі 18 208 грн. 03 коп. податковим органом застосовані до позивача 25.10.2005р, податковим рішенням № 0014942301/0, а саме за порушення, які мали місце: у липні 2004р. на суму 1 274 грн. 52 коп.; серпні 2004р. на суму 1 517 грн. 66 коп.; вересні 2004р. на суму 1 069 горн. 76 коп., на загальну суму 3 861 грн. 94 коп.

Проте, вищеназвані санкції застосовані с перебігом строку давності, встановленого статтею 250 Господарського кодексу України (436-15) , що не було враховано судом першої інстанції при прийнятті судового рішення.

Таким чином, суд апеляційної інстанції ухвалив судове рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального прав, підстав для його скасування немає.

Відповідно до ст. 224 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст.ст. 220, 221, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу ДПI у м. Сімферополі залишити без задоволення, а постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 19.08.2006р. - без змін.

Ухвала набирає чинності з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.