ВИЩИЙ АДМIНIСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
У Х В А Л А
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 серпня 2007 року м. Київ
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у
складі:
Головуючого - судді Фадєєвої Н.М.
Суддів - Васильченко Н.В.. Гончар Л.Я., Гордійчук М.П.,
Маринчак Н.Є.
розглянувши у попередньому розгляді касаційну скаргу
Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю
"Антонівське" на рішення господарського суду Чернігівської області
від 25.01.2005р. та постанову Київського апеляційного
господарського суду від 16.03.2005р. у справі за позовом Фонду
загальнообов'язкового державного соціального страхування на
випадок безробіття в особі робочого органу виконавчої дирекції -
Варвинського районного центру зайнятості до Сільськогосподарського
товариства з обмеженою відповідальністю "Антонівське" про
стягнення заборгованості, -
В С Т А Н О В И Л А :
Позивачем подано позов про стягнення з відповідача недоїмки
по внескам на загальнообов"язкове державне соціальне страхування
України на випадок безробіття в сумі 9 180 грн. 35 коп. за період
з 01.04.2002р. по 01.07.2004р. та 1 006 грн. 74 коп. пені, а
всього 10 187 грн. 09 коп.
Рішенням господарського суду Чернігівської області від
25.01.2005р. частково задоволені позовні вимоги Фонду
загальнообов"язкового державного соціального страхування на
випадок безробіття в особі робочого органу виконавчої дирекції -
Варвинського районного центру зайнятості.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від
16.03.2005р. апеляційна скарга СТОВ "Антонівське залишена без
задоволення, а рішення господарського суду Чернігівської області
від 25.01.2005р. - без змін.
Не погоджуючись з вищезазначеними судовими рішеннями, СТОВ
"Антонівське" звернулося з касаційною скаргою до Вищого
адміністративного суду України, у якій просить скасувати
вищезазначені судові рішення, вирішити питання по суті,
посилаючись на порушення норм матеріального права.
Як встановлено матеріалами справи, Фондом
загальнообов"язкового державного соціального страхування України
на випадок безробіття в особі робочого органу виконавчої
дирекції - Варненського районного центру зайнятості було проведено
перевірку СТОВ "Антонівське" щодо правильності нарахування,
своєчасності і повноти перерахування останнім страхових внесків на
загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок
безробіття, за наслідками якої було складено акт перевірки СТОВ
"Антонівське" від 23.09.2004 р.
З даного акту від 23.09.2004 р. вбачається, що в результаті
вищезазначеної перевірки, позивачем було встановлено, що за період
з 01.04.2002 р. по 01.07.2004 р. відповідач має прострочену
заборгованість по сплаті страхових внесків на загальнообов'язкове
державне соціальне страхування на випадок безробіття в сумі 9
180.35 гри.
Також в даному акті перевірки зазначено про те, що
прострочену заборгованість в сумі 9 180, 35 грн. та пеню
(нараховану за період з 01.04.2002 р. по 31.07.2004 р.) в сумі
1006,74 грн. відповідач зобов'язаний перерахувати до Фонду в
15-денний строк.
В зв'язку з тим, що вищезазначені заборгованість та пеню
відповідач в добровільному порядку позивачу не перерахував, Фонд
звернувся до господарського суду з позовом про стягнення з СТОВ
"Антонівське" 10 187,09 грн.
Позивачем було зменшено розмір позовних вимог на суму 948, 52
грн. простроченої заборгованості, яка була нарахована позивачем за
період з 01.01.2001 р. по 31.03.2002 р., оскільки заборгованість
відповідача по сплаті страхових внесків на загальнообов'язкове
державне соціальне страхування на випадок безробіття за вказаний
період вже була предметом розгляду по іншій справі, що вбачається
з рішення Господарського суду Чернігівської області від 31.10.2002
р. у справі №9/298 та акту перевірки відповідача №44 від
26.06.2002 р.
Таким чином, провадження у справі щодо 948, 52 грн.
заборгованості обгрунтовано було припинено господарським судом
першої інстанції па підставі п.4 СТ.80ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
Колегія суддів погоджується з висновком суду про те, що в
іншій частині позовні вимоги є обгрунтованими та підлягають
задоволенню з наступних підстав.
З матеріалів справи вбачається, що відповідач зареєстрований
у Варвинському центрі зайнятості як платник страхових внесків на
загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок
безробіття з 24.04.2000 р.
Відповідно до ст.8 Закону України "Про загальнообов'язкове
державне соціальне страхування на випадок безробіття" ( 1533-14 ) (1533-14)
від 02.03.2000 р. №1533-1 створено Фонд загальнообов'язкового
державного соціального страхування України на випадок безробіття
для управління страхуванням на випадок безробіття, провадження
збору та акумуляції страхових внесків, контролю за використанням
коштів, виплати забезпечення та надання соціальних послуг. Фонд є
цільовим централізованим страховим фондом, некомерційною
самоврядною організацією, кошти Фонду не включаються до Державного
бюджету України.
Статтею 12 цього ж Закону передбачено, що функції виконавчої
дирекції Фонду, до обов'язків якої входить обов'язок збору
страхових внесків із страхувальників, контроль правильності
нарахування, своєчасності сплати страхових внесків, покладено на
орган державної служби зайнятості, а згідно п.6 частини 2 центри
зайнятості представляють інтереси Фонду в судових та інших
органах.
Відповідно до п.3 ст.17 Закону України "Про
загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок
безробіття" ( 1533-14 ) (1533-14)
роботодавці та застраховані особи
сплачують страхові внески один раз на місяць в день одержання
роботодавцями в установах банків коштів на оплату праці. За
несвоєчасну або не в повному обсязі сплату страхових внесків
роботодавці несуть відповідальність, передбачену ст.38 цього ж
Закону, крім того, строк давності у разі стягнення страхових
внесків, пені та фінансових санкцій не застосовується.
Відповідачем не заперечується факт наявності заборгованості
по сплаті страхових внесків на загальнообов'язкове державне
соціальне страхування на випадок безробіття та її розмір, а тому
відповідно до ст.38 Закону України "Про загальнообов'язкове
державне соціальне страхування на випадок безробіття" ( 1533-14 ) (1533-14)
стягненню з відповідача підлягає 8 231, 83 гри. заборгованості по
сплаті страхових внесків та 1 006, 74 грн. пені.
Суд дійшов вірного висновку, що доводи відповідача про те, що
вищезазначена заборгованість підлягає списанню як безнадійний
податковий борг внаслідок виникнення форс-мажорних обставин, не
можуть бути прийняті до уваги з наступних підстав.
Відповідачем на підтвердження факту настання форс-мажорних
обставин долучено до матеріалів справи копію висновку
Торгово-промислової палати України про форс-мажорні обставини від
11.07.2003 р. №7900/05-4, яким підтверджується, що внаслідок
стихійного лиха в 2002-2003р. на площах СТОВ "Антонівське" були
пошкоджені та загинули ряд зернових культур, і що зазначені у
висновку несприятливі погодні умови, що спричинили загибель
посівів сільськогосподарських культур на площах СТОВ
"Антонівське", є форс-мажорними обставинами відповідно до пункту
18.2 ст.18 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань
платниками податків перед бюджетами та державними цільовими
фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
від 21.12.2000 р.
Статтею 67 Конституції України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
визначено, що
податки і збори, порядок їх сплати встановлюються законом.
Згідно ст.ст.14 та 15 Закону України "Про систему
оподаткування" ( 1251-12 ) (1251-12)
перелік податків і зборів (обов'язкових
платежів), визначений даним Законом, є вичерпним, їх сукупність
становить систему оподаткування в Україні. Тільки законами з
питань оподаткування встановлюються податки і збори (обов'язкові
платежі), механізм їх справляння, пільги платникам податків тощо.
Відповідно до ст.20 Закону України "Про систему оподаткування"
( 1251-12 ) (1251-12)
податки і збори (обов'язкові платежі), справляння яких
не передбачено цим законом, сплаті не підлягають.
Як вбачається з положень Закону України "Про систему
оподаткування" ( 1251-12 ) (1251-12)
, страхові внески па загальнообов'язкове
державне соціальне страхування на випадок безробіття не входять в
систему оподаткування в Україні.
Відповідно до п.п.18.2.1 п.18.2 ст.18 зазначеного Закону
підлягає списанню безнадійний податковий борг, у тому числі пеня,
нарахована на такий податковий борг, а також штрафні санкції. Під
терміном "безнадійний" слід розуміти, зокрема, податковий борг
юридичних або фізичних осіб, що виник внаслідок обставин
непереборної сили (форс-мажорних обставин).
Однак, як було зазначено вище, страхові внески на
загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок
безробіття не входять до складу системи оподаткування в Україні,
оскільки не відносяться до податків та зборів (обов'язкових
платежів).
Таким чином, на заборгованість відповідача по страхових
внесках, що є предметом розгляду поданій справі, не поширюється
дія положень п. п.18.2.1 п.18.2 ст.18 Закону України "Про порядок
погашення зобов'язань платниками податків перед бюджетами та
державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
, а отже чинним
законодавством не передбачено можливості списання даної
заборгованості в зв'язку із настанням форс-мажорних обставин.
Зокрема, Закон України "Про загальнообов'язкове державне
соціальне страхування на випадок безробіття" ( 1533-14 ) (1533-14)
не
містить будь-яких приписів та підстав списання заборгованості по
страхових внесках, натомість відповідно до п. 9.7 Iнструкції про
порядок обчислення і сплати внесків на загальнообов"язкове
державне соціальне страхування на випадок безробіття та обліку їх
надходження до Фонду загальнообов"язкового державного соціального
страхування України на випадок безробіття, затвердженої наказом
Міністерства праці та соціальної політики України № 339
( z0030-01 ) (z0030-01)
від 18.12.2000р., зареєстрованої в Міністерстві
юстиції України від 16.01.2001р. за № 30/5221, несплачені в строк
страхові внески, пеня і штрафи стягуються в доход Фонду із
страхувальника в безспірному порядку незалежно від результатів
фінансово-господарської діяльності.
Відповідно до ст. 224 Кодексу адміністративного судочинства
України ( 2747-15 ) (2747-15)
суд касаційної інстанції залишає касаційну
скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає,
що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм
матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень
чи вчиненні процесуальних дій.
Таким чином, суди дійшли правильного висновку про наявність
підстав для задоволення позову.
Керуючись ст.ст. 220, 220-1, 221, 224, 231 Кодексу
адміністративного судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
, колегія
суддів, -
У Х В А Л И Л А :
Касаційну скаргу Сільськогосподарського товариства з
обмеженою відповідальністю "Антонівське" залишити без задоволення,
а рішення господарського суду Чернігівської області від
25.01.2005р. та постанову Київського апеляційного господарського
суду від 16.03.2005р. - без змін.
Ухвала набирає чинності з моменту проголошення і оскарженню
не підлягає.
Судді :