ВИЩИЙ АДМIНIСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
УХВАЛА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 серпня 2007 року м. Київ
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у
складі:
головуючого: судді Фадєєвої Н.М.,
суддів: Гордійчук М.П., Васильченко Н.В., Гончар Л.Я.,
Маринчак Н.Є.,
при секретарі: Безпалому Д.В.,
за участю представника позивача Калініном В.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві
касаційну скаргу управління Пенсійного фонду України в
Малиновському районі м. Одеси на рішення господарського суду
Одеської області від 21 грудня 2005 року та постанову Одеського
апеляційного господарського суду від 21 лютого 2006 року у справі
за позовом Казенного підприємства "Спеціальне конструкторське бюро
"Молнія" до управління Пенсійного фонду України в Малинівському
районі м. Одеси про визнання недійсними вимоги та рішення, -
встановила:
У листопаді 2005 року Казенне підприємство "Спеціальне
конструкторське бюро (надалі - КП СКБ) "Молнія" звернулося до суду
з позовом до управління Пенсійного фонду України в Малинівському
районі м. Одеси про визнання недійсною вимоги № Ю-1413 від
05.09.2005 року та рішення №1089 від 22.07.2005 року.
Позов мотивований тим, що відповідачем оскаржувані рішення та
вимога прийняті з порушенням вимог чинного законодавства України.
Рішенням господарського суду Одеської області від 21 грудня
2005 року позов КП СКБ "Молнія" задоволено повністю.
Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 21
лютого 2006 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Не погоджуючись з судовими рішеннями судів відповідач
звернувся з касаційною скаргою.
У поданій касаційній скарзі управління Пенсійного фонду
України в Малиновському районі м. Одеси просить скасувати
зазначені судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та
постановити по справі нове рішення, яким відмовити у задоволенні
позовних вимог, посилається на порушення судами норм матеріального
і процесуального права.
В судовому засіданні касаційної інстанції представник
відповідача просила залишити касаційну скаргу без задоволення,
позивач до суду не з'явився, про час і місце розгляду справи
повідомлені належним чином.
Відповідно до ст. 220 КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
суд касаційної
інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та
апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права,
правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази,
встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були
встановлені в судовому рішенні, вирішувати питання про
достовірність того чи іншого доказу.
Розглянувши касаційну скаргу та обговоривши її доводи за
матеріалами справи, колегія суддів приходить до висновку про
наявність підстав для її часткового задоволення.
Відповідно до ч. 2 ст. 227 Кодексу адміністративного
судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
підставою для скасування судових
рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення
справи на новий розгляд є порушення норм матеріального і
процесуального права, які призвели або могли призвести до
неправильного вирішення справи і не можуть бути усунені судом
касаційної інстанції.
Судами попередніх інстанцій встановлено наступне: 22 липня
2005 року УПФ України в Малиновському районі м. Одеси винесло
рішення №1098, яким застосувало до позивача штрафні санкції за
несплату страхових внесків одночасно з виплатою заробітної плати у
розмірі 38865,86 грн.
Зазначене рішення вчасно не виконано, відповідно 05 вересня
2005 року УПФ України в Малиновському районі м. Одеси направило
позивачу вимогу позивачу про сплату загальної сум боргу платника
страхових внесків станом на 01 вересня 2005 року, що становить
27811,33 грн.
В ході з'ясування обставин по справі та перевірки їх доказами
судами попередніх інстанцій також встановлено, що підприємство
позивача має заборгованість по сплаті заробітної плати за
квітень - листопад 2005 року.
Відповідно до частини 1 пункту 6 статті 20 Закону України
"Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування"
( 1058-15 ) (1058-15)
страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески,
нараховані за відповідний базовий період, не пізніше 20
календарних днів із дня закінчення цього періоду.
Відповідно до частини третьої пункту 6 статті 20 зазначеного
Закону у випадку здійснення протягом базового звітного періоду
виплат, на які відповідно до дійсного Закону нараховуються
страхові внески, страхувальники одночасно з видачею зазначених сум
зобов'язані сплачувати авансові платежі у виді сум страхових
внесків, що підлягають нарахуванню на зазначені виплати (доход).
Частина 5 пункту 6 статті 20 Закону передбачає застосування
до страхувальників фінансових санкцій у випадку несплати авансових
платежів.
Відповідно до підпункту 5.1.4. пункту 5.1 Iнструкції про
порядок нарахування і сплати страхувальниками і застрахованими
особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне
страхування в Пенсійний фонд України, затвердженої постановою
правління ПФУ 19 грудня 2003 року № 21-1, зареєстрованої в
Міністерстві юстиції 16 січня 2004 року під № 64/8663 ( z0064-04 ) (z0064-04)
. нараховані за відповідний базовий звітний період страхові внески
сплачуються платниками шляхом перерахування безготівкових сум з їх
банківських рахунків не пізніше чим через 20 календарних днів із
дня закінчення цього періоду незалежно від виплати заробітної
плати (доходу), на суми яких нараховуються страхові внески.
Відповідно до вимог чинного законодавства України, рішення є
законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального
законодавства і всебічно перевіривши всі обставини справи, вирішив
справу у відповідності з нормами матеріального права, що
підлягають застосуванню до даних правовідносин.
Враховуючи вищевикладене, суд касаційної приходить до
висновку, що судами попередніх інстанцій зроблено передчасні
висновки по справі, а саме не враховано положення Закону України
"Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування"
( 1058-15 ) (1058-15)
у поєднанні із Iнструкцією про порядок нарахування і
сплати страхувальниками і застрахованими особами внесків на
загальнообов'язкове державне пенсійне страхування в Пенсійний фонд
України. Зазначені нормативні акти слід застосувати до
встановлених по справі обставин і перевірити їх виконання або
невиконання відповідачем.
За вказаних обставин касаційну скаргу слід частково
задовольнити, судові рішення - скасувати, справу направити на
новий розгляд.
Керуючись ст.ст. 220, 221, 227, 230, 231 Кодексу
адміністративного судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
, колегія суддів,
ухвалила:
Касаційну скаргу управління Пенсійного фонду України в
Малиновському районі м. Одеси задовольнити частково, рішення
господарського суду Одеської області від 21 грудня 2005 року та
постанову Одеського апеляційного господарського суду від 21 лютого
2006 року скасувати, справу направити на новий судовий розгляд до
суду першої інстанції в іншому складі суду.
Ухвала набирає чинності з моменту проголошення і оскарженню
не підлягає, крім із підстав, у строки та порядку, визначених
ст.ст. 237 - 239 Кодексу адміністративного судочинства України
( 2747-15 ) (2747-15)
.
Судді: