ВИЩИЙ АдміністративниЙ СУД УКРАЇНИ
УХВАЛА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
"09" серпня 2007 року м. Київ
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Головуючого: Маринчак Н.Є.,
Суддів: Костенка М.I., Нечитайла О.М., Степашка О.I.,
Шипуліної Т.М.
при секретарі: Каліушко Ф.А.
за участю представника:
позивача: Шишкіна О.В.
розглянувши касаційну скаргу Заступника прокурора Луганської
області в інтересах держави в особі Державної податкової інспекції
у м. Свердловську
на постанову Донецького апеляційного господарського суду від
16 червня 2004 року
у справі №1/89
за позовом Спільного підприємства з іспанським інвестором
"Iнтерсплав"
до Відділення державного казначейства у м. Свердловську та
Державної податкової інспекції у м. Свердловську
про стягнення 2399569,26 грн., -
встановив:
У березні 2004р. позивач звернувся до господарського суду
Луганської області з позовом про стягнення з Державного бюджету
України бюджетної заборгованості з податку на додану вартість в
сумі 2390766,00грн. та процентів, нарахованих на бюджетну
заборгованість згідно даних податкової декларації за грудень
2003р. в сумі 8803,26грн..
Заявою від 13 квітня 2004р. позивачем було збільшено позовні
вимоги, а саме: збільшено суму відсотків нарахованих на суму
бюджетної заборгованості, яка складає 24759,17грн. за період з
01.03.2004р. по 14.04.2004р. включно. Також позивач просив
стягнути з ДПI у м. Свердловську на його користь витрати по сплаті
державного мита у сумі 1700,00грн. та 118,00грн. витрат на
інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Підставою для повернення ПДВ з бюджету позивач вказує дані
податкової декларації з податку на додану вартість за грудень
2003р., яка містить різницю між сумою податкового зобов'язання та
сумою податкового кредиту, що передбачено п.п.7.7.3 п.7.7 ст.7
Закону України "Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
.
Рішенням господарського суду Луганської області від 15 квітня
2004р., залишеним без змін постановою Донецького апеляційного
господарського суду від 16 червня 2004р., позовні вимоги СП з
іспанським інвестором "Iнтерсплав" було задоволено; стягнуто з
державного бюджету України на користь позивача бюджетну
заборгованість з податку на додану вартість за декларацією за
грудень 2003р. в сумі 2390766,00грн., проценти за несвоєчасне
відшкодування ПДВ - 24759,17грн.. Крім того, з ДПI у м.
Свердловську на користь позивача стягнуто судові витрати по сплаті
державного мита у сумі 1700,00грн. та 118,00грн. витрат на
інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Постановою Вищого господарського суду України від 09 грудня
2004р. рішення суду апеляційної інстанції від 16.06.2004р. було
залишено без змін.
Не погоджуючись з рішеннями суду першої та другої інстанцій
Заступник прокурора Луганської області звернувся до суду
касаційної інстанції з касаційним поданням, в якому, посилаючись
на неправильне застосування норм матеріального права, поставлено
питання про скасування вищезазначених судових рішень і прийняття
нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
Ухвалою Вищого господарського суду України від 17 листопада
2005р. згідно п.10 розділу VII "Прикінцеві та перехідні положення"
КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
касаційне подання разом зі справою
передано до Вищого адміністративного суду України.
Заслухавши доповідь судді, пояснення представника позивача,
перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи наведені у
скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не
підлягає задоволенню з таких підстав.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що
позивачем було подано до податкового органу податкову декларацію з
ПДВ за грудень 2003р., і, згідно уточнюючого розрахунку податкових
зобов'язань від 28.01.2004р., бюджетне відшкодування у сумі
2390766,00грн. повинно бути здійснено до 01.03.2004р.. Зазначена
сума з державного бюджету відшкодована не була, у зв'язку з чим
виникла бюджетна заборгованість та позивачем було нараховано
проценти за несвоєчасне відшкодування в розмірі 24759,17грн. за
період з 01.03.2004р. по 14.04.2004р. включно. Загальна сума
відшкодування складала 2415525,17грн..
Згідно з підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 цього Закону
податковий кредит звітного періоду складається із сум податків,
сплачених (нарахованих) платником податків в звітному періоді у
зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких
відноситься до складу валових витрат виробництва (обороту) і
основних фондів або нематеріальних активів, що підлягають
амортизації.
Відповідно до п.п.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України "Про
податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
, суми податку, що
підлягають сплаті до бюджету або відшкодуванню з бюджету,
визначаються як різниця між загальною сумою податкових
зобов'язань, що виникли у зв'язку з будь-яким продажем товарів
(робіт, послуг) протягом звітного періоду, та сумою податкового
кредиту звітного періоду. Сплата податку провадиться не пізніше
двадцятого числа місяця, що настає за звітним періодом.
Підпунктом 7.7.3 п. 7.7 ст.7 Закону України "Про податок на
додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
, передбачено, що у разі коли за
результатами звітного періоду сума ПДВ має від'ємне значення, така
сума підлягає відшкодуванню платнику податку з Державного бюджету
України протягом місяця наступного після подачі декларації. Суми,
не відшкодовані платнику податку протягом визначеного у цьому
пункті строку, вважаються бюджетною заборгованістю. Платник
податку має право у будь-який момент після її виникнення
звернутися до суду з позовом стягнення коштів бюджету.
На суму бюджетної заборгованості нараховуються проценти на
рівні 120 відсотків облікової ставки Національного банку України,
протягом строку її дії, включаючи день погашення.
Приймаючи до уваги, що Закон України "Про податок на додану
вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
підставою для отримання відшкодування
визначав дані тільки податкової декларації за звітний період і не
передбачає надання даних податкових декларацій контрагентів
платника податків, твердження скаржника про те, що обов'язковою
підставою для включення сум до податкового кредиту з ПДВ є сплата
цієї суми до державного бюдету є неправомірними. Водночас, цей
Закон не ставив в залежність отримання бюджетного відшкодування
платником податків від податкового обліку (стану) інших осіб і
фактичної сплати контрагентами податку до бюджету. Питання
від'ємного значення суми ПДВ поширювалося тільки на окремо взятого
платника податків і не ставило цей факт у залежність від
розрахунків з бюджетом третіх осіб.
Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті
податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні
наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою
для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на
додану вартість у разі, якщо останній виконав весь перелік умов
щодо отримання такого відшкодування та має належні підтвердження
розміру свого податкового кредиту.
Як встановлено попередніми судовими інстанціями, за період з
01.03.2004р. по 14.04.2004р. відшкодування податку на додану
вартість проведено не було.
Податковим органом не надано Відділенню державного
казначейства України висновок про бюджетне відшкодування суми
2390766,00грн. експортного відшкодування за грудень 2003р., як то
передбачено п.4.1 "Порядком відшкодування податку на додану
вартість" ( z0263-97 ) (z0263-97)
, затвердженим наказом ДПА України та ДК
України від 02.07.1997р..
Отже, своєчасно не відшкодована платнику податків сума
бюджетного відшкодування є бюджетною заборгованістю на яку,
відповідно до п.п.7.7.3 п.7.7 ст.7 Закону України "Про податок на
додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
, нараховуються проценти.
За таких обставин, судова колегія касаційної інстанції
погоджується з попередніми судовими інстанціями, що позивачем
правомірно заявлено позов про стягнення бюджетної заборгованості з
ПДВ та відсотків за несвоєчасність її відшкодування.
Доводами касаційної скарги наведене не спростовано.
Таким чином, суди першої та апеляційної інстанцій, виконавши
всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевіривши
обставини справи, вирішили справу у відповідності з нормами
матеріального права, постановили обгрунтовані рішення, в яких
повно відображені обставини, що мають значення для справи.
Висновки судів про встановлені обставини і правові наслідки є
вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами,
дослідженими в судовому засіданні, а тому підстав для їх перегляду
з мотивів, викладених в касаційній скарзі не вбачається.
Керуючись статтями 220, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу
адміністративного судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
, -
ухвалив:
Касаційну скаргу Заступника прокурора Луганської області в
інтересах держави в особі Державної податкової інспекції у м.
Свердловську - залишити без задоволення.
Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 16
червня 2004 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.
За винятковими обставинами вона може бути оскаржена до
Верховного Суду України протягом одного місяця з дня відкриття
таких обставин.
Головуючий (підпис)
Судді (підписи)
З оригіналом згідно: