Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого - судді Фадєєвої Н.М.

Суддів - Кобилянського М.Г., Кравченко О.О., Леонтович К.Г.,

Маринчак Н.Є.

розглянувши у попередньому розгляді касаційні скарги ОСОБА_2, Луцької міської ради на постанову Луцького міськрайонного суду від 23.03.2007р. та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 03.07.2007р. у справі за позовом ПФ "Дента-Люкс",ОСОБА_1 до Луцької міської, третя особа -ОСОБА_2., про визнання незаконним договору оренди, -

Доповідач Фадєєва Н.М.

Позивач фірма "Дента-Люкс"ОСОБА_1просили суд задовольнити позовні вимоги щодо визнання недійсним та скасування рішення Луцької міської ради від 25.10.2006р. № 7/18 "Про внесення змін до п.97 додатку № 1до рішення міської ради від 10.10.2003р. № 12/15 "Про передачу у власність громадян міста земельних ділянок для обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд та ведення садівництва" та розірвання договору оренди земельної ділянки № 161 від 29.04.2004р.

Постановою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 23.03.2007р. задоволені позовні вимоги ПФ "Дента-Люкс".

Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 03.07.2007р. апеляційна скаргаОСОБА_2 залишена без задоволення, а постанова Луцького міськрайонного суду Волинської області від 23.03.2007р. - без змін.

Не погоджуючись з вищезазначеними судовими рішеннями,ОСОБА_2., Луцька міська рада звернулись з касаційними скаргами до Вищого адміністративного суду України, у яких просять скасувати вищезазначені судові рішення, ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права.

Касаційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч.5 ст. 116 Земельного кодексу України - надання у користування земельної ділянки, що перебуває у власності або у користуванні, провадиться лише після вилучення (викупу) її в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Згідно ст. 125 Земельного кодексу України - право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації. Право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації. Приступати до використання земельної ділянки до встановлення її меж у натурі (на місцевості), одержання документа, що посвідчує право на неї, та державної реєстрації забороняється.

Статтею ЗО Закону України "Про оренду землі" (161-14) встановлено, що зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін.

Як вбачається із матеріалів справи, позивач набув права користування на спірну ділянку, терміном на п'ять років, згідно з рішенням Луцької міської ради № 3/7.9 від 22.11.2002р. "Про затвердження проекту поділу прибудинкової території кадастрового кварталу № 11104" та договору оренди земельної ділянки від 14.04.2004р. Вказаний договір зареєстровано в книзі записів державної реєстрації договорів оренди від 29.04.2004р. за № 161.

Судами не встановлені будь-які обставини, а відповідачем та третьою особою не надано доказів на підтвердження вилучення (викупу) відповідачем, в передбаченому Земельним кодексом (2768-14) порядку, у позивача орендованої спірної земельної ділянки. Також відповідає обставинам справи висновок суду про те, що при прийняті спірного рішення відповідачем порушені вимоги ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування", оскільки, міська рада не наділена повноваженнями щодо розірвання договорів оренди в односторонньому порядку. А тому суд першої інстанції, при прийняті постанови вірно дійшов висновку, що рішення Луцької міської ради від 25.10.2006р. за № 7/18, яким передано у власністьОСОБА_2. спірну земельну ділянку, є незаконним.

Таким чином, суд правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому немає підстав для задоволення касаційної скарги.

Відповідно до ст. 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст.ст. 220, 220-1, 221, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

Касаційні скарги ОСОБА_2, Луцької міської ради залишити без задоволення, а постанову Луцького міськрайонного суду від 23.03.2007р. та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 03.07.2007р.- без змін.

Ухвала набирає чинності з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.