ВИЩИЙ АДМIНIСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
УХВАЛА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
08 серпня 2007 року м.Київ
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в
складі:
суддів: Бим М.Є., Гончар Л.Я., Гордійчук М.П., Чалого С.Я.,
Юрченка В.В.
розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за
касаційною скаргою відділення виконавчої дирекції Фонду
соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та
професійних захворювань в м.Новомосковську на рішення
господарського суду Дніпропетровської області від 13 жовтня 2005
року та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського
суду від 26 грудня 2005 року, у справі № 18/418 за позовом
управління Пенсійного фонду України у м.Новомосковську до
відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від
нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в
м.Новомосковську, про спонукання вчинити певні дії, -
ВСТАНОВИЛА:
У серпні 2005 року управління Пенсійного фонду України у м.
Новомосковську звернулося до суду із позовом до відділення
виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних
випадків на виробництві та професійних захворювань України в
м.Новомосковську про зобов'язання прийняти до заліку для
подальшого відшкодування витрат по виплаті та доставці пенсії
громадянину ОСОБА_1за період з 01.02.2003 р. по 31.12.2004 р. у
сумі 3 621,68 грн.
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 13
жовтня 2005 року, яке залишено без змін постановою
Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 26 грудня
2005 року, позов задоволено.
У касаційній скарзі відділення виконавчої дирекції Фонду
соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та
професійних захворювань України в м. Маріуполі просить скасувати
зазначені рішення, а провадження по справі закрити, посилаючись на
порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та
процесуального права.
Перевіривши матеріали справи, правильність застосування
судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та
процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга
не підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Як встановлено судами попередніх інстанцій громадянин
ОСОБА_1. отримав каліцтво внаслідок нещасного випадку, що стався
при виконанні трудових обов'язків на виробництві. Внаслідок
вищевказаного нещасного випадку на виробництві ОСОБА_1. визнано
інвалідом та йому призначена пенсія у відповідності до
законодавства СРСР.
З матеріалів справи вбачається, що пенсія по інвалідності
виплачена громадянину ОСОБА_1. за період з 01.02.2003 р. по
31.12.2004 р. в сумі 3 621,68 грн.
Відповідно до ч.2 ст.2 Закону України "Про
загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного
випадку на виробництві та професійного захворювання, які
спричинили втрату працездатності" ( 1105-14 ) (1105-14)
особи, право яких на
отримання відшкодування шкоди раніше було встановлено згідно із
законодавством СРСР про відшкодування шкоди, заподіяної
працівникам внаслідок травмування на виробництві або професійного
захворювання, пов'язаних з виконанням ними трудових обов'язків,
мають право на забезпечення по страхуванню від нещасного випадку
відповідно до цього Закону. Підпунктом "г" п.1 ст.21 вказаного
Закону передбачено, що Фонд соціального страхування від нещасних
випадків на виробництві та професійних захворювань України
зобов'язаний у встановленому законодавством порядку своєчасно та в
повному обсязі відшкодувати шкоду, заподіяну працівникові
внаслідок ушкодження його здоров'я або в разі його смерті,
виплачуючи йому або особам, які перебували на його утриманні,
пенсію по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві
або професійного захворювання.
Згідно з частиною 2 статті 7 Закону України від 22.02.2001
року №2272-111 "Про страхові тарифи на загальнообов'язкове
державне соціальне страхування від нещасного випадку на
виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату
працездатності" ( 2272-14 ) (2272-14)
Фонд соціального страхування від
нещасних випадків сплачує страхові виплати та надає соціальні
послуги працівникам (членам їх сімей), які потерпіли на
виробництві до 1 квітня 2001 року, з того часу, коли відповідні
підприємства передали в установленому порядку цьому Фонду
документи, що підтверджують право працівників (членів їх сімей) на
такі страхові виплати та соціальні послуги, або коли таке право
встановлено в судовому порядку. Потерпілі, документи яких не
передані до Фонду соціального страхування від нещасних випадків,
продовжують отримувати належні виплати та соціальні послуги від
свого роботодавця, Пенсійного фонду України та Фонду соціального
страхування України. При цьому кошти, виплачені потерпілому
страхувальником, зараховуються Фондом соціального страхування від
нещасних випадків у рахунок його страхових внесків на
загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного
випадку на виробництві та професійного захворювання, а між
страховиками з інших видів страхування і Фондом соціального
страхування від нещасних випадків в подальшому відбуваються
відповідні розрахунки.
Підпунктом "а" статті 27 Закону України "Про пенсійне
забезпечення" ( 1788-12 ) (1788-12)
встановлено, що громадянам України -
переселенцям з інших держав, які не працювали в Україні, пенсії по
інвалідності внаслідок трудового каліцтва або професійного
захворювання призначаються незалежно від стажу роботи.
Відповідно до пункту 3 розділу XI (Прикінцеві положення)
Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне
страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного
захворювання, які спричинили втрату працездатності" ( 1105-14 ) (1105-14)
відшкодування шкоди, медична, професійна та соціальна реабілітація
провадяться Фондом соціального страхування від нещасних випадків
також зазначеним у статті 8 цього Закону особам, які потерпіли до
набрання ним чинності та мали право на зазначені страхові виплати
і соціальні послуги.
Абзацом третім пункту 3 розділу XI встановлено, що уся
заборгованість потерпілим на виробництві та членам їх сімей, яким
до набрання чинності цим Законом підприємства, установи та
організації не відшкодували матеріальної і моральної (немайнової)
шкоди, заподіяної ушкодженням здоров'я, виплачується цими
підприємствами, установами і організаціями, а в разі їх ліквідації
без правонаступника - Фондом соціального страхування від нещасних
випадків.
Як вбачається з абзацу 7 наведеного вище пункту, Фонд
соціального страхування від нещасних випадків є правонаступником
державного, галузевих та регіональних фондів охорони праці,
передбачених статтею 21 Закону України "Про охорону праці"
( 2694-12 ) (2694-12)
, які ліквідуються.
Доводи відповідача про поширення на спірні відносини положень
Угоди про взаємне визнання прав на відшкодування шкоди, завданої
працівникам каліцтвом, професійним захворюванням або іншим
ушкодженням здоров'я, пов'язані з виконанням ними трудових
обов'язків, підписаної 9 вересня 1994 року між частиною держав
колишнього СРСР, не є обгрунтованими.
Статтею 2 цієї Угоди передбачено, що відшкодування шкоди,
завданої працівнику внаслідок трудового каліцтва, іншого
ушкодження здоров'я (у тому числі при настанні втрати
працездатності в результаті нещасного випадку на виробництві,
пов'язаного з виконанням працівниками трудових обов'язків, після
переїзду потерпілого на територію іншої Сторони), смерті
здійснюється роботодавцем Сторони, законодавство якої поширювалось
на працівника в момент одержання каліцтва, іншого ушкодження
здоров'я, смерті.
Роботодавець, відповідальний за завдання шкоди, здійснює її
відшкодування відповідно до свого національного законодавства.
Зі змісту процитованої норми випливає, що вона регулює інші
відносини, а не ті, які є предметом спору у цій справі та
пов'язані з відшкодуванням витрат ПФУ, понесених у зв'язку з
виплатою пенсій особам, які стали інвалідами внаслідок нещасного
випадку на виробництві на території інших республік СРСР до
проголошення Україною незалежності.
Відповідно до статті 1 Угоди про гарантії прав громадян
держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у сфері пенсійного
забезпечення від 13 березня 1992 року, пенсійне забезпечення
громадян держав-учасниць даної Угоди та членів їх сімей
здійснюється за законодавством держави, на території якої вони
проживають.
Статтею 3 цієї Угоди встановлено, що всі витрати, пов'язані
зі здійсненням пенсійного забезпечення за даною Угодою, несе
держава, яка надає забезпечення.
За змістом цієї норми взаємні розрахунки між державами можуть
проводитися лише на підставі двосторонніх договорів.
Порядок відшкодування Фондом соціального страхування від
нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань
України Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою
пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві
або професійного захворювання та пенсій у зв'язку із втратою
годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на
виробництві або професійного захворювання, затверджений постановою
Правління Пенсійного фонду України та Правління Фонду соціального
страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних
захворювань від 4 березня 2003 р. № 5-4/4 ( z0376-03 ) (z0376-03)
, не
врегульовує спірних відносин, які виникли у даному випадку,
оскільки встановлене ним правило підписання актів звірки
розрахунків розраховано на відсутність спору.
Згаданий Порядок визначає механізм відшкодування на
централізованому рівні Фондом соціального страхування від нещасних
випадків на виробництві та професійних захворювань України
Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по
інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або
професійного захворювання та пенсій у зв'язку із втратою
годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на
виробництві або професійного захворювання, які призначені особам,
що застраховані згідно із Законом України "Про загальнообов'язкове
державне соціальне страхування від нещасного випадку на
виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату
працездатності" ( 1105-14 ) (1105-14)
(крім осіб, зазначених у пункті 2
статті 8 цього Закону), у тому числі добровільно застраховані, та
потерпілим особам, право яких на отримання відшкодування шкоди
раніше було встановлено згідно із законодавством СРСР або
законодавством України про відшкодування шкоди, заподіяної
працівникам внаслідок травмування на виробництві або професійного
захворювання, пов'язаних з виконанням ними трудових обов'язків.
За таких обставин колегія суддів погоджується з висновком
судів попередніх інстанцій про те, що Фонд соціального страхування
від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань
України є належним відповідачем у справі, а позовні вимоги є
обгрунтованими і підлягають задоволенню.
Доводи касаційної скарги зазначених висновків суду не
спростовують та не дають підстав вважати, що судами першої та
апеляційної інстанцій при розгляді справи допущені порушення норм
матеріального або процесуального права.
Оскаржуване судове рішення ухвалене з додержанням норм
матеріального та процесуального права.
Згідно ч.3 ст.220-1 Кодексу адміністративного судочинства
України ( 2747-15 ) (2747-15)
суд касаційної інстанції відхиляє касаційну
скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для
скасування судового рішення.
Керуючись ст.ст.220-1, 223, 224, 231 Кодексу
адміністративного судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
, колегія
суддів, -
УХВАЛИЛА:
Касаційну скаргу відділення виконавчої дирекції Фонду
соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та
професійних захворювань України в м. Маріуполі відхилити, а
рішення господарського суду Донецької області від 12 квітня 2006
року та постанову Донецького апеляційного господарського суду від
23 травня 2006 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і
оскарженню не підлягає.
Судді: