Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі

суддів: Фадєєвої Н.М., Леонтович К.Г., Маринчак Н.Є., Матолича С.В., Харченка В.В.,

розглянувши у попередньому розгляді справу за касаційною скаргою Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів на постанову господарського суду Луганської області від 20.10.2006 року та ухвалу Луганського апеляційного господарського суду від 28.11.2006 року у справі №4/442ад за позовом Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до державного підприємства "Шахта "Голубівська" про стягнення суми, -

в с т а н о в и л а :

В серпні 2006 року Луганське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулося в суд з позовом до державного підприємства "Шахта "Голубівська", в якому просило стягнути з відповідача штрафні санкції за невиконання 4% нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2004р. в розмірі 107904,58 грн.

Постановою господарського суду Луганської області від 20.10.2006 року, залишеною без змін ухвалою Луганського апеляційного господарського суду від 28.11.2006 року, у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з ухваленими по справі рішеннями Луганське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулося до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення судів першої і апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального права.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, відповідно до ст.19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" (875-12) для відповідача у 2004 році встановлено норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у кількості 28 чоловік.

На виконання Iнструкції щодо заповнення форми №10-ПI поштова - річна "Звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів" (Затверджено наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 29 грудня 2004 р. N 338 (z1671-04) ) відповідач подав звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів по формі №10-ПI за 2004 рік. Згідно даного звіту середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу становила 696 осіб, фонд оплати праці штатних працівників - 5364,40грн., чисельність інвалідів, які повинні працювати на робочих місцях створених відповідно до 4% нормативу, повинна складати 28 осіб. Фактично на підприємстві працевлаштовано у 2004 році 14 інвалідів.

Відповідно до ст.20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" (875-12) підприємства (об'єднання), установи і організації незалежно від форми власності і господарювання, де кількість працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим частиною першою статті 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду України соціального захисту інвалідів штрафні санкції, сума яких визначається у розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві (в об'єднанні), в установі, організації за кожне робоче місце, не зайняте інвалідом.

Згідно ч.1 та ч.2 Положення "Про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів" (затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 3 травня 1995 р. №314 (314-95-п) ) робоче місце інваліда - це окреме робоче місце або ділянка виробничої площі на підприємстві (об'єднанні), в установі та організації (далі - підприємство) незалежно від форм власності та господарювання, де створено необхідні умови для праці інваліда. Робочим місцем інваліда може бути:

звичайне робоче місце, якщо за умовами праці та з урахуванням фізичних можливостей інваліда воно може бути використано для його працевлаштування;

спеціалізоване робоче місце інваліда - робоче місце, обладнане спеціальним технічним оснащенням, пристосуваннями і пристроями для праці інваліда залежно від анатомічних дефектів чи нозологічних форм захворювання та з урахуванням рекомендації медико-соціальної експертної комісії (МСЕК), професійних навичок і знань інваліда. Це робоче місце може бути створено як на виробництві, так і вдома.

Згідно ч.3 Положення "Про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів" робоче місце інваліда вважається створеним, якщо воно відповідає встановленим вимогам робочого місця для інвалідів відповідної нозології, атестоване спеціальною комісією підприємства за участю представників МСЕК, органів Держнаглядохоронпраці, громадських організацій інвалідів, і введено в дію шляхом працевлаштування на ньому інваліда.

Частиною 4 Положення "Про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів" передбачено, що місцеві органи соціального захисту населення разом із громадськими організаціями інвалідів з урахуванням рекомендацій МСЕК, побажань інвалідів, їхніх професійних навичок і знань готують пропозиції щодо створення нових робочих місць, у тому числі для роботи з гнучкими формами зайнятості, і передають їх відділенням Фонду соціального захисту інвалідів і центрам зайнятості.

Згідно ч.5 Положення "Про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів" підприємства розробляють заходи щодо створення робочих місць для інвалідів, включають їх до колективного договору, інформують центри зайнятості, місцеві органи соціального захисту населення та відділення Фонду соціального захисту інвалідів про створення (пристосування) робочих місць для працевлаштування інвалідів.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що у спірний період відповідач не надавав інформацію про створення (пристосування) робочих місць для працевлаштування інвалідів, а лише повідомляв про кількість працюючих на підприємстві інвалідів.

Відповідно до ч.4 Порядку сплати підприємствами (об'єднаннями), установами і організаціями штрафних санкцій до відділень Фонду соціального захисту інвалідів, акумуляції, обліку та використання цих коштів (затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 28 грудня 2001 р. N 1767 (1767-2001-п) ) суми штрафних санкцій перераховуються підприємствами в дохід державного бюджету на рахунки органів Державного казначейства, відкриті в установах Національного банку за балансовим рахунком N 3510 або в установах комерційних банків за балансовим рахунком N 2510. Штрафні санкції сплачуються підприємствами самостійно не пізніше 15 квітня року, що настає за звітним.

Оскільки звітним періодом сплати штрафних санкцій є 2004 рік, відповідач мав сплатити їх не пізніше 15 квітня 2005 року.

Разом з тим, відповідно до ст.250 Господарського кодексу України (436-15) адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

Отже, суди попередніх інстанцій дійшли до вірного висновку, що оскільки датою виявлення порушення слід вважати 18.04.2005 року, позивачем не дотримано строк для стягнення адміністративно-господарських санкцій передбачений ст.250 Господарського кодексу України (436-15) .

Згідно ч.3 ст.220-1 КАС України (2747-15) суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Відповідно до ст. 224 КАС України (2747-15) суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Колегія суддів вважає, що доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

З урахуванням викладеного, судами першої і апеляційної інстанцій винесено законні і обгрунтовані рішення, постановлені з дотриманням норм матеріального та процесуального права і підстав для їх скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст.220, 220-1, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , колегія суддів Вищого адміністративного суду України, -

у х в а л и л а :

Касаційну скаргу Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів - відхилити.

Постанову господарського суду Луганської області від 20.10.2006 року та ухвалу Луганського апеляційного господарського суду від 28.11.2006 року - залишити без змін.

Ухвала остаточна і оскарженню не підлягає.

Судді: