ВИЩИЙ АДМIНIСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
 
                              УХВАЛА
 
                          IМЕНЕМ УКРАЇНИ
 
     08 серпня 2007 року м. Київ
 
     Колегія  суддів  Вищого  адміністративного  суду  України   у
складі:
 
     головуючого: судді Чалого С.Я.,
 
     суддів:  Васильченко  Н.В.,  Гордійчук  М.П.,  Гончар   Л.Я.,
Костенка М.I.,
 
     при секретарі: Безпалому Д.В.,
 
     за участю  представників  сторін  Джанда  М.М.,  Мелай  О.I.,
ОСОБА_2.,
 
     розглянувши у відкритому судовому  засіданні  в  місті  Києві
касаційну скаргу Хустської міської ради на рішення  господарського
суду Закарпатської області від 05 травня 2005  року  та  постанову
Львівського апеляційного господарського суду  від  20  липня  2005
року у справі за позовом Хустської  міської  ради  до  селянського
фермерського господарства "Ферма Пилипа"  про  визнання  недійсною
державної  реєстрації,  скасування  державного   акта   на   право
постійного користування земельною ділянкою,  зобов'язання  вчинити
дії, -
 
                           встановила:
 
     У січні 2005 року Хустська міська рада звернулася до  суду  з
позовом до Селянського фермерського господарства  (надалі  -  СФГ)
"Ферма  Пилипа"  про  визнання  недійсною  державної   реєстрації,
скасування  державного  акта  на  право  постійного   користування
земельною ділянкою та зобов'язання правонаступників  гр.  ОСОБА_1.
здати державний акт на право постійного користування землею  серії
ЗК №013-00052 до архіву  Хустської  міської  ради  або  до  органу
земельних  ресурсів,  де  зберігається  другий   примірник   цього
документу, для занесення запису про припинення права  користування
у Книгу реєстрації.
 
     Позов  мотивований  тим,  що  відповідачем  порушено  порядок
отримання земельної ділянки для ведення селянського (фермерського)
господарства  та  порядок  його  створення,  що  є  підставою  для
визнання недійсною державної реєстрації та  скасування  державного
акта на право постійного користування земельною ділянкою
 
     Рішенням господарського суду  Закарпатської  області  від  05
травня 2005 року, яке залишено  без  змін  постановою  Львівського
апеляційного  господарського   суду   від   20.07.2005   року,   у
задоволенні позовних вимог відмовлено.
 
     Не погоджуючись  з  судовими  рішеннями  по  справі,  позивач
звернувся з касаційною скаргою.
 
     У поданій касаційній  скарзі  Хустська  міська  рада  просить
скасувати зазначені судові рішення  судів  першої  та  апеляційної
інстанцій та постановити по справі нове рішення, яким задовольнити
позовні вимоги. При цьому посилається  на  порушення  судами  норм
матеріального і процесуального права.
 
     В судовому засіданні касаційної  інстанції  голова  Хустської
міської ради підтримав вимоги скарги з викладених в  ній  підстав,
представники відповідача вважали постановлені  по  справі  рішення
законними та обгрунтованими.
 
     Згідно  ст.  220  КАС  України  ( 2747-15 ) (2747-15)
          суд   касаційної
інстанції перевіряє правильність  застосування  судами  першої  та
апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального  права,
правової оцінки обставин у справі і не може  досліджувати  докази,
встановлювати  та  визнавати  доведеними  обставини,  що  не  були
встановлені  в  судовому  рішенні,  та  вирішувати   питання   про
достовірність того чи іншого доказу.
 
     Розглянувши касаційну скаргу  та  обговоривши  її  доводи  за
матеріалами справи,  колегія  суддів  приходить  до  висновку  про
відсутність підстав для її задоволення.
 
     Згідно ст. 224 Кодексу адміністративного судочинства  України
( 2747-15 ) (2747-15)
         суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу  без
задоволення, а судові рішення  без  змін,  якщо  визнає,  що  суди
першої  та  апеляційної  інстанцій  не  допустили  порушень   норм
матеріального і процесуального права при ухваленні судових  рішень
чи вчиненні процесуальних дій.
 
     Не може бути скасовано судове  рішення  з  мотивів  порушення
судом норм процесуального права, якщо це не призвело  і  не  могло
призвести до неправильного вирішення справи.
 
     Судами попередніх інстанцій  встановлено  наступне:  рішенням
9-ї сесії 22-го скликання Хустської міської ради  від  04  вересня
1992 року гр. ОСОБА_1надано в урочищі  "Черять"  земельну  ділянку
площею 3,6 га для ведення селянського(фермерського) господарства.
 
     На підставі вказаного рішення гр. ОСОБА_1.  видано  Державний
акт на право постійного користування  землею  серії  ЗК-013-00052,
реєстровий  №159  в  Книзі  записів  державних  актів   на   право
постійного користування землею Хустської міської ради.
 
     Рішенням  Хустської  міської  ради  від   09.09.1993р.   було
зареєстровано селянське фермерське господарство "Ферма Пилипа" (м.
Хуст, вул. Матросова, 3.
 
     03  червня  2002  року  помер  єдиний  засновник  СФГ  "Ферма
Пилипа" - ОСОБА_1.
 
     Рішення судів по справі мотивовані тим,  що  на  час  надання
земельної  ділянки  та  видачі  Державного  акту  на  її  постійне
користування   будь-яких   порушень   діючого   законодавства   не
відбулося. Крім того, позивачем пропущено строк позовної  давності
для  звернення  до  суду,  який  передбачений  ЦК   України   1963
( 1540-06 ) (1540-06)
         року.
 
     З такими висновками судів погоджується колегія суддів  Вищого
адміністративного суду України.
 
     Щодо  позовних  вимог  про   визнання   недійсною   державної
реєстрації СФГ "Ферма Пилипа" та про скасування державного акта на
право  постійного  користування   земельною   ділянкою,   виданого
ОСОБА_1., то судами вірно застосовано до спірних  питань  пункт  6
Прикінцевих та  перехідних  положень  Цивільного  кодексу  України
( 435-15 ) (435-15)
         2003 року.
 
     Згідно нього, правила Цивільного кодексу  України  ( 435-15 ) (435-15)
        
про позовну давність застосовуються до позовів, строк пред'явлення
яких, встановлений законодавством, що діяло раніше,  не  сплив  до
набрання чинності цим Кодексом.
 
     Стосовно позовної вимоги  про  зобов'язання  правонаступників
гр. ОСОБА_1. здати державний акт на право постійного  користування
землею серії ЗК №013-00052 до архіву Хустської міської ради або до
органу земельних ресурсів, де зберігається другий примірник  цього
документу, для занесення запису про припинення права  користування
у  Книгу  реєстрації  -  судами  зроблено  вірний   висновок   про
безпідставність вказаної  вимоги  з  урахуванням  встановлених  по
справі обставини.
 
     Відповідно до вимог чинного законодавства України, рішення  є
законним тоді,  коли  суд,  виконавши  всі  вимоги  процесуального
законодавства і всебічно перевіривши всі обставини справи, вирішив
справу  у  відповідності  з  нормами   матеріального   права,   що
підлягають застосуванню до даних правовідносин.
 
     Враховуючи  вищевикладене   суд   касаційної   приходить   до
висновку, що судами  попередніх  інстанцій  вірно  застосовано  до
спірних  правовідносин  норми   матеріального   і   процесуального
законодавства.
 
     За вказаних  обставин  касаційну  скаргу  слід  залишити  без
задоволення, судові рішення - без змін.
 
     Керуючись  ст.ст.   220,   221,   224,   230,   231   Кодексу
адміністративного судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
        , колегія суддів,
 
                            ухвалила:
 
     Касаційну  скаргу  Хустської  міської   ради   залишити   без
задоволення, рішення господарського суду Закарпатської області від
05  травня  2005  року  та  постанову   Львівського   апеляційного
господарського суду від 20 липня 2005 року залишити без змін.
 
     Ухвала набирає чинності з моменту проголошення  і  оскарженню
не підлягає, крім із підстав,  у  строки  та  порядку,  визначених
ст.ст. 237 - 239  Кодексу  адміністративного  судочинства  України
( 2747-15 ) (2747-15)
        .
 
     Судді: