ВИЩИЙ АДМIНIСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
У Х В А Л А
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
2 серпня 2007 року у м. Києві колегія суддів Вищого
адміністративного суду України в складі:
головуючого-судді: Юрченка В.В.
суддів: Весельської Т.Ф., Гончар Л.Я., Гуріна М.I., Чумаченко
Т.А.
при секретарі - Замезі Ю.I.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку
касаційного письмового провадження адміністративну справу за
позовом ОСОБА_1до управління праці та соціального захисту
населення Дружківської міської ради про стягнення щорічної
компенсації на оздоровлення за касаційною скаргою ОСОБА_1. на
постанову Дружківського міського суду Донецької області від 9
березня 2006 року та ухвалу апеляційного суду Донецької області
від 21 квітня 2006 року,
в с т а н о в и л а:
ОСОБА_1. звернувся до Вищого адміністративного суду України з
касаційною скаргою на постанову Дружківського міського суду
Донецької області від 9 березня 2006 року та ухвалу апеляційного
суду Донецької області від 21 квітня 2006 року у справі за його
позовом до управління праці та соціального захисту населення
Дружківської міської ради про стягнення щорічної компенсації на
оздоровлення.
Зазначає, що у січні 2006 року він звернувся до суду із
зазначеним позовом, в якому вказував, що він є інвалідом 3 групи
та відноситься до категорії осіб, які постраждали під час
виконання робіт по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС. Відповідно
до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які
постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" ( 796-12 ) (796-12)
встановлена щорічна компенсація на оздоровлення у розмірі 4
мінімальних заробітних плат. Розмір мінімальної зарплати
призначається на час виплати. Всупереч цим вимогам, відповідач
виплачує йому щорічну допомогу в сумі 21,50 грн., внаслідок чого
за період 2000 - 2004 рік недоплата складає 4200 грн. 50 коп.
Просив суд стягнути з відповідача цю недоплату.
Постановою Дружківського міського суду Донецької області від
9 березня 2006 року в задоволенні позову ОСОБА_1. було відмовлено.
Ухвалою апеляційного суду Донецької області від 21 квітня
2006 року апеляційну скаргу ОСОБА_1. було залишено без
задоволення, а постанову Дружківського міського суду Донецької
області від 9 березня 2006 року без змін.
Вказуючи на допущені, на його думку, судами першої та
апеляційної інстанцій порушення норм чинного матеріального
законодавства, що призвело до постановлення неправильних судових
рішень, скаржник просить скасувати постановлені судові рішення
судів першої та апеляційної інстанції та постановити нове рішення,
яким задовольнити його позовні вимоги.
Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи касаційної
скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що
касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних
підстав.
Встановлено, що ОСОБА_1. є учасником ліквідації аварії на
Чорнобильській АЕС, визнаний інвалідом 3 групи внаслідок
захворювання отриманого при ліквідації аварії та відповідно до
Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які
постраждали в наслідок Чорнобильської катастрофи" ( 796-12 ) (796-12)
, має
право на отримання щорічної допомоги на оздоровлення.
Згідно зі статтею 48 Закону України "Про статус і соціальний
захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської
катастрофи" ( 796-12 ) (796-12)
інвалідам третьої групи, що стали
інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи передбачена щорічна
виплата на оздоровлення в розмірі чотирьох мінімальних заробітних
плат.
Суди першої та апеляційної інстанцій у цій справі виходили з
того, що застосуванню підлягає розмір виплат на оздоровлення,
встановлений постановою Кабінету Міністрів України від 26 липня
1996 р. № 836 "Про компенсаційні виплати особам, які постраждали
внаслідок Чорнобильської катастрофи" ( 836-96-п ) (836-96-п)
, тобто 21,50
грн.
Проте з такими висновками погодитися не можна з наступних
підстав.
Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які
постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" ( 796-12 ) (796-12)
не
уповноважено Кабінет Міністрів України зменшувати конкретні суми
компенсацій і допомоги, змінювати розмір допомоги на оздоровлення,
встановлений Законом.
Частиною 1 статті 67 Закону України "Про статус і соціальний
захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської
катастрофи" ( 796-12 ) (796-12)
було встановлено, що конкретні розміри всіх
доплат, пенсій і компенсацій (передбачених цим Законом)
підвищуються Кабінетом Міністрів України відповідно до зміни
індексу вартості життя і зростання мінімальної заробітної плати.
Згідно зі статтею 2 Закону України "Про встановлення розміру
мінімальної заробітної плати на 2000 рік" ( 1766-14 ) (1766-14)
, до
прийняття Верховною Радою України змін до законів, у нормах яких
для розрахунків застосовується мінімальна заробітна плата,
Кабінету Міністрів України доручено здійснювати перегляд цих норм
виходячи з реальних можливостей видаткової частини Державного
бюджету України на 2000 рік.
Не дивлячись на те, що розмір мінімальної заробітної плати,
який було встановлено на 2000 рік (118 гривень на місяць),
залишився незмінним протягом 2001 року, виходячи з буквального
змісту наведеної вище норми, слід дійти висновку, що право
Кабінету Міністрів України здійснювати перегляд норм, у яких для
розрахунків застосовується мінімальна заробітна плата, не
стосувалось 2001 року.
Окрім того, не можна погодитися з тим, що реальні можливості
видаткової частини Державного бюджету у 1996 році, коли Кабінетом
Міністрів України було встановлено розмір виплат на оздоровлення
інвалідам третьої групи, що стали інвалідами внаслідок
Чорнобильської катастрофи, у сумі еквівалентній 21,50 грн., та у
2000 році і наступних роках були однаковими. Однак лише постановою
Кабінету Міністрів України від 12 липня 2005 р. №562 "Про щорічну
допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок
Чорнобильської катастрофи" ( 562-2005-п ) (562-2005-п)
було збільшено розмір
такої допомоги, зокрема інвалідам третьої групи - до 90 грн.
Відповідно до статті 2 Закону України "Про встановлення
розміру мінімальної заробітної плати на 2002 рік" ( 2896-14 ) (2896-14)
,
яким з 1 січня 2002 року встановлено розмір мінімальної заробітної
плати 140 гривень на місяць, а з 1 липня 2002 року - 165 гривень
на місяць, до прийняття Верховною Радою України змін до законів, у
нормах яких для розрахунків застосовується мінімальна заробітна
плата, Кабінету Міністрів України доручалось здійснювати
застосування цих норм виходячи з реальних можливостей видаткової
частини Державного бюджету України на 2002 рік.
Не дивлячись на те, що Верховною Радою України змін до статті
48 Закону України № 796-XII ( 796-12 ) (796-12)
, в якій для розрахунків
застосовується мінімальна заробітна плата, не внесено, Кабінетом
Міністрів України ніякого врахування реальних можливостей
видаткової частини Державного бюджету України на 2002 рік
здійснено не було, оскільки розмір виплат на оздоровлення - 21,50
грн., встановлений постановою Кабінету Міністрів України від 1996
року, змінений не був.
Абзацом 2 статті 2 Закону України "Про встановлення розміру
мінімальної заробітної плати на 2003 рік" ( 372-15 ) (372-15)
, яким
встановлено з 1 січня 2003 року розмір мінімальної заробітної
плати 185 гривень на місяць, а з 1 грудня 2003 року - 237 гривень
на місяць, Кабінет Міністрів України був уповноважений до 1
березня 2003 року внести на розгляд Верховної Ради України
пропозиції про поетапне наближення розміру мінімальної заробітної
плати до прожиткового мінімуму та про внесення змін до законів
України, у нормах яких для розрахунків застосовується мінімальна
заробітна плата.
Цей Закон набрав чинності з 1 січня 2003 року. Разом із тим,
лише Законами України № 3235-IV від 20 грудня 2005 року
( 3235-15 ) (3235-15)
та № 489-V від 19 грудня 2006 року ( 489-16 ) (489-16)
дію
абзацу третього частини четвертої статті 48 Закону України "Про
статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок
Чорнобильської катастрофи" ( 796-12 ) (796-12)
було зупинено відповідно на
2006 та 2007 роки у частині виплати компенсацій і допомог у
розмірах відповідно до мінімальної заробітної плати згідно із
Законом - інвалідам III групи, дітям-інвалідам - чотири мінімальні
заробітні плати.
Слід зауважити, що статтею 72-16 Закону України "Про внесення
змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2003 рік"
( 380-15 ) (380-15)
розмір мінімальної заробітної плати з 1 грудня 2003
року встановлено 205 гривень на місяць.
Такий розмір мінімальної заробітної плати був чинним до 31
серпня 2004 року. Мінімальна заробітна плата у розмірі 237 гривень
з 1 вересня 2004 року була встановлена статтею 58 Закону України
"Про Державний бюджет України на 2004 рік" ( 1344-15 ) (1344-15)
, яку
доповнено частиною п'ятою згідно із Законом №1801-IV від 17 червня
2004 ( 1801-15 ) (1801-15)
року. З 1 січня 2005 року статтею 83 Закону
України "Про Державний бюджет України на 2005 рік" ( 2285-15 ) (2285-15)
з
наступними змінами встановлено з 1 січня 2005 року розмір
мінімальної заробітної плати 262 гривні на місяць, з 1 квітня 2005
року - 290 гривень на місяць, з 1 липня 2005 року - 310 гривень на
місяць, з 1 вересня 2005 року - 332 гривні.
Враховуючи особливий статус громадян, які постраждали
внаслідок Чорнобильської катастрофи, та обумовлену цим
необхідність їх адекватного соціального захисту, Верховна Рада
України у 2006 році доповнила Закон України "Про статус і
соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок
Чорнобильської катастрофи" ( 796-12 ) (796-12)
статтею 71, в якій
встановлено, що дія положень цього Закону не може призупинятися
іншими законами, крім законів про внесення змін до цього Закону
(Закон № 231-V від 5 жовтня 2006 року ( 231-16 ) (231-16)
).
Відповідно до пункту 6 частини першої статті 92 Конституції
України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
, виключно законами визначаються, зокрема,
основи соціального захисту, а статтею 75 Конституції встановлено,
що єдиним органом законодавчої влади в Україні є парламент -
Верховна Рада України. Конституція не надавала права парламенту
делегувати свої повноваження іншим державним органам, а останнім -
своїми нормативно-правовими актами змінювати положення законів.
Верховною Радою України дія статті 48 Закону України "Про статус і
соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок
Чорнобильської катастрофи" ( 796-12 ) (796-12)
протягом 2001-2004 років не
призупинялась.
Встановлений ще в 1996 році постановою Кабінету Міністрів
України № 836 ( 836-96-п ) (836-96-п)
розмір щорічної допомоги на
оздоровлення протягом багатьох років не змінювався, незважаючи на
постійне збільшення мінімальної заробітної плати, і не відповідає
розміру, встановленому законами України.
Таким чином, висновки судів першої та апеляційної не
грунтуються на законі.
Відповідно до вимог ч. 1 ст.220 КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
суд
касаційної інстанції не може досліджувати докази, встановлювати та
визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому
рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого
доказу.
Враховуючи, що суди першої та апеляційної інстанцій не
встановлювали та не досліджували обставин щодо дат проведених
позивачу виплат на оздоровлення та розмірів мінімальної заробітної
плати, встановленої на момент проведення таких виплат, а суд
касаційної інстанції не може досліджувати докази, встановлювати та
визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому
рішенні, тому ці порушення є підставою для скасування
постановлених судових рішень та направлення справи на новий
судовий розгляд до суду першої інстанції в іншому складі.
Керуючись ст.ст. 210, 220, 222, 223, 227, 230, 232 КАС
України ( 2747-15 ) (2747-15)
, колегія суддів, -
ухвалила:
Касаційну скаргу задовольнити частково.
Постанову Дружківського міського суду Донецької області від 9
березня 2006 року та ухвалу апеляційного суду Донецької області
від 21 квітня 2006 року скасувати, а справу направити на новий
розгляд до суду першої інстанції.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і
оскарженню не підлягає, крім випадків, встановлених статтею 237
Кодексу адміністративного судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
.
Головуючий: Юрченко В.В.
Судді: Весельська Т.Ф.
Гончар Л.Я.
Гурін М.I.
Чумаченко Т.А.