ВИЩИЙ АдміністративниЙ СУД УКРАЇНИ
У Х В А Л А
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
02 серпня 2007 року м. Київ
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
головуючого Гуріна М.I.
суддів Весельської Т.Ф.
Гаманка О.I.
Нечитайла О.М.
Юрченка В.В.
при секретарі судового засідання Міненку I.М.
за участю позивача ОСОБА_1.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
управління праці та соціального захисту населення Керченської
міської ради на рішення Керченського міського суду Автономної
Республіки Крим від 17.07.2003 року та ухвалу апеляційного суду
Автономної Республіки Крим від 25.11.2003 року у справі за позовом
ОСОБА_1до управління праці та соціального захисту населення
Керченської міської ради, управління Пенсійного фонду України
Автономної Республіки Крим про встановлення статусу учасника
Великої Вітчизняної війни, перерахунок пенсії, -
В С Т А Н О В И В :
У лютому 2003 року ОСОБА_1звернулася до суду з позовом до
управління праці та соціального захисту населення Керченської
міської ради, управління Пенсійного фонду України Автономної
Республіки Крим про встановлення статусу учасника Великої
Вітчизняної війни, перерахунок пенсії.
В обгрунтування своїх позовних вимог ОСОБА_1зазначила, що під
час Великої Вітчизняної війни з 01.01.1944 року по 20.06.1945 року
вона працювала на окупованій німцями території.
Рішенням Керченського міського суду Автономної Республіки
Крим від 17.07.2003 року позов задоволено.
Ухвалою апеляційного суду Автономної Республіки Крим від
25.11.2003 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями, управління
праці та соціального захисту населення Керченської міської ради на
рішення Керченського міського суду Автономної Республіки Крим
звернулося з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення
Керченського міського суду Автономної Республіки Крим від
17.07.2003 року та ухвалу апеляційного суду Автономної Республіки
Крим від 25.11.2003 року, а у справі ухвалити нове рішення, яким
відмовити у задоволенні позову, посилаючись на неправильне
застосування судами норм матеріального права та порушення норм
процесуального права.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши
доводи касаційної скарги, перевіривши застосування судом норм
матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у
справі в межах, визначених статтею 220 Кодексу адміністративного
судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
, колегія суддів Вищого
адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга
задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що
позивач народилася в 1934 році.
Задовольняючи вимоги ОСОБА_1., суд першої інстанції виходив з
того, що факт її роботи в тилу в період Великої Вітчизняної війни
з 01.01.1994 року по 20.06.1995 року в колгоспі імені Сталіна
Фастівського району Київської області, підтверджений показаннями
свідків ОСОБА_2. - 1918 року народження та ОСОБА_3. - 1912 року
народження, які працювали в цьому ж колгоспі разом з позивачем. Ці
показання відповідають вимогам статті 27 Цивільного процесуального
кодексу України ( 1618-15 ) (1618-15)
і є одним із доказів у справі, а
відповідно до пункту 7 Типового положенням про комісії для
розгляду питань, пов'язаних із встановленням статусу учасника
війни відповідно до Закону України "Про статус ветеранів війни,
гарантії їх соціального захисту" ( 3551-12 ) (3551-12)
, затвердженим Наказом
Міністерства соціального захисту населення України від 30.05.1996
року № 79 ( z0264-96 ) (z0264-96)
у разі відсутності документів та інших
доказів у зв'язку з воєнними діями, стихійним лихом, пожежами,
аваріями, катастрофами або іншими надзвичайними ситуаціями, факт
роботи в період війни підтверджується показаннями не менше двох
свідків, які працювали разом і мають документи про свою роботу в
одній системі із позивачем та досягли під час роботи 16-річного
віку. Свідки мають статус учасників війни.
При ухваленні рішень суди дійшли вичерпних юридичних
висновків щодо встановлених обставин справи і правильно
застосували до спірних правовідносин сторін норми матеріального та
процесуального права.
Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про
те, що при розгляді справи судами було допущено неправильне
застосування норм матеріального чи порушення норм процесуального
права, що призвело до неправильного вирішення спору.
За таких обставин, касаційна скарга підлягає залишенню без
задоволення, а судові рішення - без змін.
Керуючись статтями 220, 221, 223, 230 Кодексу
адміністративного судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
, суд -
У Х В А Л И В :
Касаційну скаргу управління праці та соціального захисту
населення Керченської міської ради залишити без задоволення, а
рішення Керченського міського суду Автономної Республіки Крим від
17.07.2003 року та ухвалу апеляційного суду Автономної Республіки
Крим від 25.11.2003 року - без змін.
Ухвала є остаточною і не може бути оскаржена, крім випадків,
встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства
України ( 2747-15 ) (2747-15)
.
Головуючий
(підпис)
М.I. Гурін
Судді
(підпис)
Т.Ф. Весельська
(підпис)
О.I. Гаманко
(підпис)
О.М. Нечитайло
(підпис)
В.В. Юрченко