Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого: Маринчак Н.Є.,

Суддів: Костенка М.І., Степашка О.І., Федорова М.О., Чумаченко Т.А.

при секретарі: Ільченко О.М.

за участю представників:

відповідача: Педенка Л.П., Кравченка О.Ю., Руднєвої Н.Ф.

розглянувши касаційну скаргу Колективного малого науково-виробничого підприємства "Термік"

на ухвалу Донецького апеляційного господарського суду від 22 лютого 2006 року

у справі №29/213а

за позовом Колективного малого науково-виробничого підприємства "Термік"

до Державної податкової інспекції у м.Краматорську Донецької області

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, -

У червні 2005 року позивач звернувся до господарського суду Донецької області з позовом про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення ДПІ у м.Краматорську Донецької області №0002322341/020078 від 19.05.2005р..

Постановою господарського суду України від 28 листопада 2005р., залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 22 лютого 2006р., у задоволенні позовних вимог було відмовлено.

Рішення вмотивовані відсутністю правових підстав, які обумовлюють вимоги щодо визнання недійсним оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Не погоджуючись з вказаними рішеннями позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою в якій просить змінити судове рішення суду апеляційної інстанції, скасувавши рішення суду апеляційної інстанції та скасувати оскаржуване податкове повідомлення-рішення. При цьому позивач посилається на порушення судом другої інстанції норм процесуального та податкового права.

Заслухавши доповідь судді, пояснення представників відповідача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи наведені у скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Попередніми судовими інстанціями встановлено, що при проведенні перевірки щодо своєчасності, достовірності, повноти, нарахування і сплати податків та зборів, додержання валютного законодавства КМНПП "Термік" за період з 01.01.2002р. по 31.12.2004р. контролюючим органом було складено акт №119/23-2-13523295 від 18.05.2005р..

Вказаною перевіркою було встановлено, що з причин не дотримання порядку ведення податкового обліку, підприємством порушено п.п.7.3.1, п.п.7.3.5, п.п.7.3.6 п.7.3, п.п.7.5.2 п.7.5 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість".

За результатами перевірки податковим органом було прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення про визначення КМНПП "Термік" суму податкового зобов’язання за платежем: податок на додану вартість в розмірі 3334262,00 в т.ч. 2222841,00грн. основного платежу та 1111421,00грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем та Центральною Виборчою комісією було укладено договір №62/1-2004 від 17.08.2004р. на виготовлення великих та малих виборчих скриньок на загальну суму 33724986,00грн..

На виконання даної угоди у формі попередньої оплати ЦВК перераховано на користь КМНПП "Термік" у серпні 2004р. – 16862493,00грн. в т.ч. ПДВ 2810415,00грн., у жовтні 2004р. – 11905746,22грн. в т.ч. ПДВ 1984291,00грн..

Вищезазначені кошти, що отримані позивачем як попередня оплата робіт за договором №62/1-2004 від 17.08.2004р., в порушення Закону України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) на яке вказує контролюючий орган, не були включені КМНПП "Термік" до податкових зобов’язань у відповідних податкових періодах.

Згідно п.п. 7.3.5. п.7.3 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" датою виникнення податкових зобов'язань у разі поставки товарів (робіт, послуг) з оплатою за рахунок бюджетних коштів є дата надходження таких коштів на поточний рахунок платника податку.

Заперечення зазначених податковим органом висновків акту перевірки, позивач обґрунтовує посиланням на контракт №1 від 21.08.2004р., відповідно до умов якого ТОВ "Завод рекламного и выставочного оборудования" (резидент РФ) зобов’язувався виготовити та поставити позивачу складальні комплекти та заготівки для великих та малих скриньок для голосування. Укладання та виконання даного контракту позивач вважає невід’ємною частиною договірних стосунків між ним та ЦВК. Тобто, позивач стверджує, що оскільки попередня оплата у серпні, жовтні 2004р. за виготовлення скриньок для голосування на замовлення ЦВК є оплатою імпортної продукції фактично отриманої у лютому 2005р. і не є підставою для виникнення податкових зобов'язань позивача в силу п.п. 7.3.8. п.7.3 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість". Також позивачем зазначається, що станом на 01.05.2005р. (на час проведення перевірки) підприємство мало переплату по податкам в сумі 147800,00грн. в т.ч. по податку на додану вартість в сумі 73700,00грн..

Судова колегія касаційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції, що позивачем неправомірно ототожнюються дві окремі операції: за умовами однієї – позивач має зобов’язання щодо виготовлення великих та малих виборчих скриньок для ЦВК, а за умовами іншої – отримати від нерезидента поставлені комплектуючі для виготовлення виборчих скриньок. Щодо наявності на час проведення перевірки переплати зобов’язань з податкових зборів, то така переплата не впливає на встановлені актом перевірки заниження суми податкових зобов’язань заявлених у податкових деклараціях, оскільки встановлене порушення податкового обліку у перевіряємий період є порушенням податкового законодавства за яке п.п.17.1.3 п.17.1 ст. 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" прямо передбачено настання для підприємства негативних наслідків.

Згідно п.п. 4.2.2 п.4.2 ст.4, п.п.17.1.3 п.17.1 ст. 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" якщо дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях, контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання такого платника податків а також застосувати штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата.

Крім того, контролюючим органом при проведенні перевірки було встановлено неправомірність зазначення у деклараціях з ПДВ за серпень 2004р. суми 4664,00грн. та за грудень 2004р. – 3878000,00грн., які не відповідають даним книги придбання товарів (послуг), з якої вбачається що позивачем за серпень 2004р. обліковано товарів з правом включення до податкового кредиту на загальну суму 22298,77грн. в т.ч. ПДВ – 4399,32грн., а в грудні 2004р. придбано товарів на суму 316342,49грн. в т.ч. ПДВ – 52697,00грн.

Приписами п.п.7.4.1 п.7.4 ст. 4 Закону України "Про податок на додану вартість" встановлено, що податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Отже, суд касаційної інстанції погоджується з висновком попередніх судових інстанцій які визнали обґрунтованим твердження податкового органу про безпідставність завищення суми податкового кредиту позивачем у серпні 2004р. на 265,00грн. а у грудні 2004р. на 3824303,00грн..

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, оскільки письмові пояснення позивача та докази на яких ґрунтуються його вимоги були належним чином досліджені судом.

Таким чином, суди першої та апеляційної інстанцій, виконавши всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевіривши обставини справи, вирішили справу у відповідності з нормами матеріального права, постановили обґрунтовані рішення, в яких повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки судів про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими в судовому засіданні, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі не вбачається.

Керуючись статтями 220, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -

Касаційну скаргу Колективного малого науково-виробничого підприємства "Термік" - залишити без задоволення.

Ухвалу Донецького апеляційного господарського суду від 22 лютого 2006 року – залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

За винятковими обставинами вона може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.