ВИЩИЙ АдміністративниЙ СУД УКРАЇНИ
У Х В А Л А
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
1 серпня 2007 року м. Київ
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:
Головуючого -Чалого С.Я.
Суддів - Гордійчук М.П., Гончар Л.Я. Кравченко О.О., Бим М.Є.
При секретарі Мельник I.М.
За участю представника митниці -Скабука Ю.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві
адміністративну справу за касаційною скаргою Полтавської митниці
на постанову Київського міжобласного апеляційного господарського
суду від 12 квітня 2007 року, у справі за позовом Товариства з
обмеженою відповідальністю "Фірма НФ Лтд." до Полтавської митниці,
третьої особи- Управління Державного казначейства України у
Полтавській області про визнання недійсною вантажної митної
декларації за формою ВМД-2 від 29.12.2005р. та стягнення суми, -
Встановила:
У лютому 2006 року Товариство з обмеженою відповідальністю
"Фірма НФ Лтд." (далі-ТОВ) звернулось до суду з позовом (з
урахуванням заяви про зміну позовних вимог), у якому просило
визнати недійсною вантажну митну декларацію за формою ВМД-2 від
29.12.2005 р. на автомобіль "Мерседес-Бенц" 2004 року випуску; на
автомобіль "Тойота Камрі", 2004 року випуску; на автомобіль
"Тойота Камрі" 2005 року випуску, стягнути з Полтавської митниці
грошові кошти у сумі 63953, 52 грн. як сплачених внаслідок
неправильного визначення відповідачем митної вартості товарів,
ввезених ТОВ на митну територію України.
Постановою господарського суду Полтавської області від 26
грудня 2006 року у задоволенні позову відмовлено.
При цьому суд першої інстанції послався на те, що митним
органом було правомірно визначено митну вартість автомобілів,
ввезених позивачем, а також й на те, що вантажна митна декларація
за формою ВМД-2 не є рішенням митниці як суб'єкта владних
повноважень, яке підлягає оскарженню до суду.
Постановою Київського міжобласного апеляційного
господарського суду від 12 квітня 2007 року вищезазначене рішення
суду першої інстанції скасоване, та прийнято рішення про часткове
задоволення позовних вимог. Зазначеним рішенням суду апеляційної
інстанції з Полтавської митниці стягнуто 63953, 52 грн., в решті
вимог відмовлено.
Оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції вмотивована
безпідставністю застосування митницею митної оцінки та доведеністю
митної вартості, заявленої позивачем. В частині вимог про визнання
недійсними декларацій митної вартості постанова Київського
міжобласного апеляційного господарського суду від 12 квітня 2007
року вмотивована посиланнями на непідсудність адміністративному
суду вимог про визнання недійсними декларацій.
Не погоджуючись з зазначеними судовими рішеннями, Полтавська
митниця, посилаючись на порушення апеляційним судом норм
матеріального та процесуального права звернулась із касаційною
скаргою, у якій просить постанову Київського міжобласного
апеляційного господарського суду від 12 квітня 2007 року
скасувати, постанову господарського суду Полтавської області від
26 грудня 2006 року залишити в силі.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника,
перевіривши матеріали справи на предмет всебічності та повноти їх
дослідження, обговоривши доводи касаційної скарги, судова колегія
вважає, що вона підлягає частковому задоволенню із наступних
міркувань.
Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України № 11
( v0011700-76 ) (v0011700-76)
від 29.12.1976 р. "Про судове рішення", рішення є
законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального
законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у
відповідності з нормами матеріального права, що підлягають
застосуванню до даних правовідносин.
Рішення судів першої та апеляційної інстанцій не відповідають
зазначеним вимогам, оскільки не грунтуються на всебічному, повному
і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи
в їх сукупності.
Суди першої та апеляційної інстанцій встановили, що
26.12.05р. позивачем до митного оформлення подано вантажні митні
декларації №806000004/5/101296; 806000004/5/101304;
806000004/5/101305 для оформлення транспортних засобів.
29.12.05р. Полтавська митниця провела митну оцінку
автомобілів, скоригувавши митну вартість в сторону збільшення.
29.12.05р. до митного оформлення заявлено ці ж автомобілі за
ВМД №№806000004/5/101323; 806000004/5/101328; 806000004/5/101327,
та подано декларації митної вартості за формою ДМВ-2, в яких
визначено митну вартість у розмірі, згідно оцінки, проведеної
митницею (т. 1 а.с. 17-25).
Відповідно до частини третьої статті 264 Митного кодексу
України ( 92-15 ) (92-15)
(в редакції, яка діяла на момент ввезення
товарів), митний орган має право прийняти рішення про неможливість
використання вибраного декларантом методу митної оцінки.
Статтею 265 МК України (в редакції, яка діяла на момент
ввезення товарів), передбачено, що митний орган, який здійснює
контроль за правильністю митної оцінки товарів з урахуванням
положень цього Кодексу, має право приймати рішення про
правильність заявленої декларантом митної вартості товарів.
У разі відсутності даних, що підтверджують правильність
визначення заявленої декларантом митної вартості товарів, або за
наявності обгрунтованих сумнівів у достовірності поданих
декларантом відомостей митний орган може самостійно визначити
митну вартість товарів, що декларуються, послідовно застосовуючи
методи визначення митної вартості, встановлені цим Кодексом, на
підставі наявних у нього відомостей, у тому числі цінової
інформації щодо ідентичних чи подібних (аналогічних) товарів з
коригуванням, що здійснюється згідно з цим Кодексом.
Митний орган на письмовий запит декларанта зобов'язаний у
термін, що не перевищує 30 календарних днів, надати декларанту
письмове роз'яснення причин, за якими заявлена декларантом митна
вартість товарів не може бути прийнята митним органом як основа
для нарахування податків і зборів.
Рішення митного органу стосовно визначення митної вартості
товарів може бути оскаржене в порядку, встановленому законом.
Отже, зазначеною правовою нормою, чинною на момент ввезення
позивачем товару та його митного оформлення, передбачено
обов'язковість прийняття рішення про визначення митної вартості
товарів та можливість його оскарження.
Відшкодування надмірно сплачених податків, передбачене
частиною четвертою статті 264 МК України, згідно з якою у випадку
сплати декларантом податків і зборів за митною оцінкою, зробленою
митним органом, і прийняття остаточного рішення митним органом
вищого рівня або судом щодо застосування митної оцінки, зробленої
декларантом, митний орган зобов'язаний відшкодувати декларанту
суму надміру сплачених податків і зборів.
Таким чином, стягнення надмірно сплачених податків можливе у
випадку визнання недійсним рішення щодо митної оцінки, проте вимог
стосовно такого рішення позивачем не заявлялося.
З матеріалів справи вбачається, що ТОВ були заявлені вимоги
про визнання недійсною декларації за формою ДМВ-2. Згідно п.12 ст.
1 МКУ митною декларацією визнається письмова заява встановленої
форми, яка подається митному органу і містить відомості щодо
товарів і транспортних засобів, які переміщуються через митний
кордон держави, необхідні для їх митного оформлення. З наведеної
дефініції видно, що вантажна митна декларація є документом, який
складається декларантом, і не є рішенням суб'єкта владних
повноважень . Суди правильно вказали,
що згідно статей 2,17 Кодексу адміністративного судочинства
України ( 2747-15 ) (2747-15)
компетенція адміністративних судів поширюється
на справи щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта
владних повноважень. Враховуючи наведене, суди обох інстанцій
зробили правильний висновок щодо безпідставності позовних вимог у
цій частині.
Разом з тим, суд апеляційної інстанції в питанні вирішення
позовних вимог про стягнення з митниці на користь ТОВ 63953,52
грн. припустився помилки. Відповідно до ст. ст. 1166,1173
Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
відшкодуванню підлягає
шкода, завдана фізичній чи юридичній особі незаконними рішеннями,
дією чи бездіяльністю органу державної влади.
Обставини прийняття митним органом рішення стосовно
визначення митної вартості товарів, наявності чи відсутності
такого рішення, а також підстав визначення митної вартості
декларантом судами першої та апеляційної інстанції не
з'ясовувались і належної правової оцінки не отримали.
Матеріали справи (а.с. 64,65 т.1) містять лише лист
Полтавської митниці до позивача від 29 грудня 2005 року №130 "Щодо
направлення інформації", згідно з яким позивача повідомлено про
прийняття митницею рішення щодо митної оцінки товарів. однак таке
рішення в матеріалах справи відсутнє. Враховуючи наведене, судова
колегія не погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно
правомірності рішення митного органу щодо митної вартості товару.
Враховуючи, що касаційна інстанція відповідно до ст. 220
Кодексу адміністративного судочинства не має права встановлювати
або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні
або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про
достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів
над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази,
колегія суддів Вищого адміністративного суду України вбачає за
необхідне скасувати судові рішення та постанову, а справу
направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Під час нового розгляду справи суду необхідно повно та
всебічно з'ясувати всі обставини справи і в залежності від
встановленого правильно застосувати норми матеріального права, що
регулюють спірні правовідносини та ухвалити законне і обгрунтоване
рішення.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 220, 221, 227, 230,
231 КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
, колегія суддів -
Ухвалила:
Касаційну скаргу Полтавської митниці задовольнити частково.
Постанову господарського суду Полтавської області від 26
грудня 2006 року та постанову Київського міжобласного апеляційного
господарського суду від 12 квітня 2007 року скасувати, справу
направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і
оскарженню не підлягає.
Судді :