ВИЩИЙ АДМIНIСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
УХВАЛА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
01 серпня 2007 року м. Київ
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у
складі:
головуючого: судді Чалого С.Я.,
суддів: Гордійчук М.П., Бим М.Є., Гончар Л.Я., Кравченко О.О,
при секретарі: Безпалому Д.В.,
за участю представників сторін: Федченка М.О., Борзих А.В.,
Андрійчук О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві
касаційну скаргу представника третьої особи ОСОБА_1. - ОСОБА_3. на
постанову господарського суду Iвано-Франківської області від 13
грудня 2006 року та постанову Львівського апеляційного
господарського суду від 03 квітня 2007 року (rs561395) у справі
за позовом Відкритого акціонерного товариства "Будівельні
матеріали" до виконавчого комітету Iвано-Франківської міської
ради, Iвано-Франківської міської ради, треті особи, які не
заявляють самостійних позовних вимог на предмет спору на стороні
відповідача: приватних підприємців ОСОБА_1., ОСОБА_2., управління
земельних ресурсів м. Iвано-Франківська, про визнання нечинним
рішення, -
встановила:
У травні 2006 року Відкрите акціонерне товариство (надалі -
ВАТ) "Будівельні матеріали" звернулося до суду з позовом до
виконавчого комітету Iвано-Франківської міської ради,
Iвано-Франківської міської ради, треті особи, які не заявляють
самостійних позовних вимог на предмет спору на стороні
відповідача: Приватні підприємці (надалі - ПП) ОСОБА_1., ОСОБА_2.,
управління земельних ресурсів м. Iвано-Франківська про визнання
нечинним рішення виконавчого комітету Iвано-Франківської міської
ради від 18.05.2004 року за №189 та просило покласти судові
витрати на відповідача.
В суді першої інстанції позивачем було подано заяву про зміну
позовних вимог, в якій він просить визнати нечинними п. п. 9, 46,
47 рішення виконавчого комітету Iвано-Франківської міської ради
від 18.05.2004 року за №189; в частині встановлення земельних
сервітутів на використання земельних ділянок площею 0,4573 га,
площею 0,3874 га, по вул. Гетьмана Мазепи, поруч цегельного
заводу, наданих в оренду підприємцям ОСОБА_1., ОСОБА_2.
відповідно; в частині внесення змін міським управлінням земельних
ресурсів в земельно-облікові документи, що стосується земельних
ділянок площею 0,4573 га, площею 0,3874 га, на вул. Гетьмана
Мазепи, поруч цегельного заводу, наданих в оренду підприємцям
ОСОБА_1., ОСОБА_2. відповідно.
Позов мотивований тим, що відповідачем порушено законодавство
України про місцеве самоврядування, землекористування, порушено
права та законні інтереси позивача.
Постановою господарського суду Iвано-Франківської області від
13 грудня 2006 року вимоги позивача задоволено з врахуванням
уточнених позовних вимог та визнано нечинними п. п. 9, 46, 47
вказаного вище рішення та стягнуто на користь позивача судовий
збір.
Постановою Львівського апеляційного господарського суду від
03 квітня 2007 року змінено рішення суду першої інстанції, позов
задоволено частково та визнано нечинними п. п. 9, 46, 47 рішення
виконавчого комітету Iвано-Франківської міської ради за № 189 від
18.05.2004 року. В решту позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з судовими рішеннями по справі ПП ОСОБА_1.
звернулася з касаційною скаргою через свого представника.
У поданій касаційній скарзі ПП ОСОБА_1. просить скасувати
зазначені судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та
постановити нове, яким повністю відмовити в задоволенні позову,
посилається на порушення судами попередніх інстанцій норм
матеріального і процесуального права.
В судовому засіданні касаційної інстанції представники
ОСОБА_1. і ОСОБА_2. підтримали вимоги скарги з викладених в ній
підстав, представник позивача вважала рішення судів законними та
обгрунтованими, інші учасники процесу до суду не з'явились, про
час і місце розгляду справи повідомлені.
Відповідно до ст. 220 КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
суд касаційної
інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та
апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права,
правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази,
встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були
встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про
достовірність того чи іншого доказу.
Розглянувши касаційну скаргу та обговоривши її доводи за
матеріалами справи, колегія суддів приходить до висновку про
відсутність підстав для її задоволення.
Згідно зі ст. 224 Кодексу адміністративного судочинства
України ( 2747-15 ) (2747-15)
суд касаційної інстанції залишає касаційну
скаргу без задоволення, а судові рішення без змін, якщо визнає, що
суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм
матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень
чи вчиненні процесуальних дій.
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла
думки, що вказаний спір є публічно-правовим, який повинен
вирішуватися в судах за нормами адміністративного кодексу.
Так, відповідно до п. 1 ст. 3 КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
справа
адміністративної юрисдикції - переданий на вирішення
адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б
однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого
самоврядування, їх посадова чи службова особа або інший суб'єкт,
який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства,
в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Згідно з п. 7 ст. 3 КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
суб'єкт владних
повноважень - це орган державної влади, орган місцевого
самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при
здійсненні ними владних управлінських функцій на основі
законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Передумовою виникнення права на користування земельною
ділянкою, здійснення інших дій щодо оформлення цього права згідно
чинного земельного законодавства України є рішення органу
місцевого самоврядування, як суб'єкта владних повноважень.
Орган місцевого самоврядування є органом у здійсненні владних
управлінських функцій, згідно земельного законодавства, в частині
надання земельних ділянок у власність чи користування, передачі їх
в оренду і тільки після розгляду таких питань та прийняття
відповідних рішень виникають певні зобов'язання та визнання прав,
здійснення певних дій щодо виконання прийнятого рішення.
Відповідно до п. 1 ст. 17 КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
спори
юридичних осіб із суб'єктами владних повноважень щодо оскарження
його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів
індивідуальної дії), дій чи бездіяльності відносяться до
компетенції адміністративних судів і розглядаються за правилами
КАСУ.
Відповідно до статті 12 Господарсько-процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
господарським судам не підсудні спори, що
виникають із публічно-правових відносин та віднесені до
компетенції Конституційного Суду України та адміністративних
судів. Також з пункту першого цієї статті Законом України "Про
внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо визначення
підсудності справ з питань приватизації та з корпоративних спорів"
( 483-16 ) (483-16)
виключено положення про підвідомчість господарським
судам справ у спорах про визнання недійсними актів з підстав,
зазначених у законодавстві.
Оскільки нормами КАСУ ( 2747-15 ) (2747-15)
(без зазначення будь-яких
виключень, в тому числі і щодо земельних правовідносин)
передбачено, що спір між юридичними особами та суб'єктами владних
повноважень щодо оскарження його рішень розглядається за правилами
адміністративного судочинства, він не може бути розглянутий за
правилами ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
Даний спір розглянутий господарськими судами за правилами
Кодексу адміністративного судочинства ( 2747-15 ) (2747-15)
та є по своїй
суті адміністративним.
Судами попередніх інстанцій встановлено наступне: 16.02.1996
року згідно Договору №2-в купівлі-продажу державного майна
орендного підприємства Iвано-Франківського заводоуправління
будівельних матеріалів Регіональне відділення Фонду державного
майна України (надалі - ФДМУ) по Iвано-Франківській області
продало, а організація орендарів орендного підприємства
Iвано-Франківського заводоуправління будівельних матеріалів
придбала державне майно цілісного майнового комплексу орендного
підприємства Iвано-Франківського заводоуправління будівельних
матеріалів.
16.06.1998р. виконавчий комітет Iвано-Франківської міської
ради прийняв рішення за №263 про надання Орендному підприємству
Iвано-Франківського заводоуправління будівельних матеріалів у
постійне користування земельної ділянки площею 6,6897 га. для
розміщення і експлуатації будівель і споруд придбаного, на
підставі згаданого вище договору купівлі-продажу цілісного
майнового комплексу по вул. Гетьмана Мазепи в м.
Iвано-Франківську, згідно з планом землекористування.
На підставі згаданого вище рішення виконкому
Iвано-Франківської міської ради від 16.06.1998р., Орендному
підприємству Iвано-Франківського заводоуправління будівельних
матеріалів було видано Державний акт на право постійного
користування даною земельною ділянкою за №002312 серії 11 від
17.07.1998р., реєстраційний номер 253, з винесенням на місцевості
меж земельної ділянки в натурі, в розмірі 6,6897 га.
Відповідно до Закону України "Про приватизацію державного
майна" ( 2163-12 ) (2163-12)
, на підставі наказу Регіонального відділення
ФДМУ по Iвано-Франківській області №606 від 15.07.1998р.,
враховуючи положення Закону України "Про приватизацію державного
майна" ( 2163-12 ) (2163-12)
та Закону України "Про господарські товариства"
( 1576-12 ) (1576-12)
, між Регіональним відділенням ФДМУ по
Iвано-Франківській області та Орендним підприємством
Iвано-Франківського заводоуправління будівельних матеріалів був
укладений Установчий договір про створення на базі Орендного
підприємства Iвано-Франківського заводоуправління будівельних
матеріалів Відкритого акціонерного товариства "Будівельні
матеріали" та зазначена його юридична адреса: м. Iвано-Франківськ,
вул. Мазепи, 164, тобто за попередньою адресою Орендного
підприємства Iвано-Франківського заводоуправління будівельних
матеріалів.
Як зазначено в преамбулі Установчого договору, засновниками
Відкритого акціонерного товариства виступають: держава в особі
Регіонального відділення ФДМУ по Iвано-Франківській області та
орендар.
Відповідно до ст.5 Установчого договору, ВАТ "Будівельні
матеріали" є правонаступником Орендного підприємства
Iвано-Франківського заводоуправління будівельних матеріалів та з
дня його реєстрації приймає його активи і пасиви (крім
Надвірнянської філії "Керамік").
Аналогічне положення щодо правонаступництва ВАТ "Будівельні
матеріали" міститься в Статуті ВАТ "Будівельні матеріали" (розділ
3 Статуту).
18.05.2004р. Виконавчий комітет Iвано-Франківської міської
ради прийняв рішення за №189, відповідно до якого було надано в
оренду приватним підприємцям ОСОБА_1. та ОСОБА_2. (третім особам у
даній справі) земельну ділянку загальною площею 0,8447 га за
рахунок земель Товариства з обмеженою відповідальністю (надалі -
ТзОВ) "Полонина" Лтд, що належить йому на праві постійного
користування (Державний акт №431 від 27.07.2001р), та вилучену у
ТзОВ "Полонина" Лтд за його згодою.
Однак, як було встановлено Iвано-Франківським обласним
головним управлінням земельних ресурсів, частина земельних
ділянок, наданих в оренду згаданим вище третім особам у даній
справі, за рахунок земельної ділянки, вилученої в ТзОВ "Полонина"
Лтд, накладаються на земельну ділянку, яку використовує ВАТ
"Будівельні матеріали" (орієнтовною площею 0,08 га), про що
зазначено в листі Iвано-Франківського обласного головного
управлінням земельних ресурсів за №32-08-29/2239 від 14.1
1.2005р., який долучено до справи.
Як зазначено в п. 9 оскаржуваного рішення, земельна ділянка
загальною площею 0,8447 га на вул. Гетьмана Мазепи в м.
Iвано-Франківську, знаходилась поруч цегельного заводу, тобто
поруч із земельною ділянкою, яка, згідно Державного акту на право
користування земельною ділянкою, знаходиться в користуванні ВАТ
"Будівельні матеріали", а отже, при виділенні третім особам
згаданої вище земельної ділянки в натурі, відповідач повинен був
узгодити її межі з суміжним землекористувачем ВАТ "Будівельні
матеріали", що відповідачем не було зроблено.
Ця помилка відповідача у даній справі і призвела до того, що
надана в оренду приватним підприємцям земельна ділянка, яка
ніби-то надана за рахунок земельної ділянки, вилученої у ТзОВ
"Полонина" Лтд за його згодою, фактично накладається на земельну
ділянку, яка згаданому вище товариству не належить, а знаходиться
у постійному користуванні ВАТ "Будівельні матеріали".
Факт знаходження у користуванні ВАТ "Будівельні матеріали"
земельної ділянки, площею 6,6897 га, відповідно до згаданого вище
Державного акту на землю, підтверджується платіжним дорученнями
про сплату земельного податку, які долучено до справи та актом
перевірки Державної податкової інспекції в м. Iвано-Франківську, в
якому зазначено, що порушень при нарахуванні і сплаті земельного
податку ВАТ "Будівельні матеріали", податковим органом не
виявлено.
Згідно акту державного виконавця відділення Державної
виконавчої служби м. Iвано-Франківська та схеми теодолітного ходу,
зробленого на місцевості спірної земельної ділянки
Iвано-Франківським Науково-дослідним та проектним інститутом
землеустрою, накладання на земельну ділянку ВАТ "Будівельні
матеріали'' земельної ділянки, наданої в оренду ПП ОСОБА_1,
становить 0,4529 га. а земельної ділянки, наданої ОСОБА_2. -
0,0396 га.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, реєстрація ВАТ
"Будівельні матеріали" в державному реєстрі відбулася із
збереженням коду ЄДРПОУ попереднього підприємства та його адреси,
що відповідає вимогам чинного законодавства щодо підприємств,
створених внаслідок перетворення, тобто зміни організаційної форми
господарювання чи форми власності.
З вищенаведеного випливає, що позивач у даній справі на
законних підставах користується земельною ділянкою, відповідно до
Державного акту, виданого Iвано-Франківською міською радою.
Отже, орган місцевого самоврядування був зобов'язаний при
виділенні згаданим вище третім особам в оренду земельних ділянок,
погодити їх межі із суміжним землекористувачем, яким є ВАТ
"Будівельні матеріали", що відповідачем не було зроблено.
Протягом 8-ми років позивач у даній справі сплачував до
міського бюджету земельний податок, який використовувався на
потреби міста.
В ході з'ясування обставин по справі і перевірки їх доказами
судами попередніх інстанцій встановлено, що підстави вважити
припиненим право позивача на користування спірною земельною
ділянкою відсутні.
Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України за №449
від 02.04.2002р. ( 449-2002-п ) (449-2002-п)
, зокрема п. 2, раніше видані
державні акти на землю, в т.ч. на право постійного користування
землею, залишаються чинними і підлягають заміні лише у разі
добровільного звернення за цим громадян або юридичних осіб.
Оскільки з боку позивача - ВАТ "Будівельні матеріали" такого
звернення до Iвано-Франківської міської ради не було, згаданий
вище Державний акт на землю зберігає юридичну силу по даний час, а
отже, вилучення земельної ділянки, зазначеної в акті, можливе лише
у випадках, передбачених чинним законодавством України, або за
згодою землекористувача.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів Вищого
адміністративного суду України, погоджується з висновками суду
апеляційної інстанції, що земельна ділянка площею 6,6897 га. по
вул. Г.Мазепи, 164 в м. Iвано-Франківську була надана в постійне
користування позивачу, на підставі рішення компетентного органу,
право позивача на земельну ділянку існувало і існує, оскільки він
є правонаступником Орендного підприємства Iвано-Франківського
заводоуправління будівельних матеріалів, а правові підстави для
позбавлення або обмеження права користування даною ділянкою
відсутні, а тому рішення виконавчого комітету Iвано-Франківської
ради від 18.05.2004р. №189 підлягає визнанню частково нечинним.
Судами попередніх інстанцій були вірно застосовані норми
матеріального і процесуального права, дана правильна правова
оцінка встановленим у справі обставинам.
Керуючись ст.ст. 220, 221, 224, 230, 231 Кодексу
адміністративного судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
, колегія
суддів, -
ухвалила:
Касаційну скаргу представника третьої особи ОСОБА_1. -
ОСОБА_3. залишити без задоволення, постанову господарського суду
Iвано - Франківської від 13 грудня 2006 року та постанову
Львівського апеляційного господарського суду від 03 квітня 2007
року (rs561395) - без змін.
Ухвала набирає чинності з моменту проголошення і оскарженню
не підлягає, крім із підстав, у строки та порядку, визначених
ст.ст. 237 - 239 Кодексу адміністративного судочинства України
( 2747-15 ) (2747-15)
.
Судді: