ВИЩИЙ АДМIНIСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
01 серпня 2007 року м. Київ
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у
складі:
головуючого Співака В.I.
суддів Білуги С. В.
Гаманка О.I.
Загороднього А. Ф.
Заїки М.М.
при секретарі Лелюку О. П.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу
управління Пенсійного фонду України в Комунарському районі м.
Запоріжжя на рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від
18 липня 2003 року та ухвалу апеляційного суду Запорізької області
від 29 жовтня 2003 року у справі за позовом ОСОБА_1до управління
Пенсійного фонду України в Комунарському районі м. Запоріжжя про
стягнення заборгованості по пенсії, -
в с т а н о в и л а:
У квітні 2003 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до
УПФ України в Комунарському районі м. Запоріжжя про стягнення
заборгованості по пенсії. Посилався на те, що відповідач
незаконно, в порушення норм Закону України "Про пенсійне
забезпечення" ( 1788-12 ) (1788-12)
зменшив розмір призначеної йому пенсії з
461 грн. 83 коп. до 367 грн. 59 коп. Просив визнати дії
відповідача незаконними та зобов'язати відповідача провести
перерахунок призначеної йому пенсії відповідно до вимог
законодавства і стягнути на його користь невиплачену пенсію в
розмірі 2410 грн. 55 коп. та моральну шкоду в розмірі 4000 грн.
Рішенням Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 18
липня 2003 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду
Запорізької області від 29 жовтня 2003 року, позов задоволено
частково.
У касаційній скарзі управління Пенсійного фонду України в
Комунарському районі м. Запоріжжя просить скасувати зазначені
рішення судів, посилаючись на неправильне застосування норм
матеріального права, та постановити нове рішення, яким відмовити в
задоволенні позову.
Колегія суддів, перевіривши доводи касаційної скарги, рішення
судів першої та апеляційної інстанцій щодо правильного
застосування норм матеріального права, вважає, що касаційна скарга
підлягає задоволенню з наступних підстав.
Задовольняючи вимоги позивача, суди виходили з доведеності
факту незаконного зменшення розміру його пенсії. Однак, з такими
висновками погодитись не можна виходячи з наступного.
Законом України "Про внесення змін до деяких законів України"
( 1222-14 ) (1222-14)
від 17.11.1999 року частину 3 статті 53 Закону України
"Про пенсійне забезпечення" ( 1788-12 ) (1788-12)
було викладено у такій
редакції: "Працівникам льотно-випробного складу та особам льотних
екіпажів повітряних суден цивільної авіації (пілотам, штурманам,
бортінженерам, бортрадистам, льотчикам-наглядачам) і
бортоператорам які виконують спеціальні роботи в польотах, пенсії
обчислюються з середньомісячного заробітку за роботу, що дає право
на пенсію за вислугу років (частина 1 статті 64 та статей 65, 66,
69), одержуваного перед її припиненням, і призначаються в
розмірах, передбачених частинами 1-3, статті 19 та статтею 21
цього Закону для пенсій за віком, і не можуть перевищувати 85%
заробітку для працівників льотно-випробного складу та 75%
заробітку для осіб льотних екіпажів повітряних суден цивільної
авіації (пілотів, штурманів, бортінженерів, бортрадистів,
льотчиків-наглядачів) і бортоператорів, які виконують спеціальні
роботи в польотах, не можуть перевищувати 2,5 величини середньої
заробітної плати працівників, зайнятих в галузі економіки України,
за календарний рік, що передує місяцю, з якого призначається
пенсія".
Відповідно до підпункту "в" пункту 7 постанови Кабінету
Міністрів України № 418 від 21.07.92 ( 418-92-п ) (418-92-п)
року під час
підвищення пенсій відповідно до рішень Уряду України
середньомісячний заробіток, з якого призначається
(перераховується) пенсія відповідно до підпунктів "а" і "б" цього
пункту, збільшується на коефіцієнт зростання середньої заробітної
плати працівників народного господарства за місяць, що передує
місяцю, з якого перераховуються пенсії, порівняно з середньою
заробітною платою працівників народного господарства, яка
враховувалась під час призначення (перерахунку) пенсії.
За таких обставин положення зазначеного підпункту
застосовуються лише у разі, коли рішення про підвищення пенсії
приймає Уряд України.
28.03.2002 року Кабінет Міністрів України прийняв постанову №
374 ( 374-2002-п ) (374-2002-п)
"Про підвищення розмірів пенсії, призначених
відповідно до статті 54 Закону України "Про статус і соціальний
захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської
катастрофи" ( 796-12 ) (796-12)
, а також пенсій, призначених відповідно до
інших законів України, які раніше не підвищувалися". Дія цієї
постанови поширюється на пенсії, призначені працівникам
льотно-випробного складу суден цивільної авіації відповідно до
частини 3 статті 54 Закону України "Про пенсійне забезпечення"
( 1788-12 ) (1788-12)
, і передбачає збільшення пенсій з 01.04.2002 року
непрацюючим пенсіонерам на 12%.
Iнших рішень Уряду України, після внесення 17.11.1999 року
змін до статті 53 Закону України "Про пенсійне забезпечення"
( 1788-12 ) (1788-12)
, про підвищення розміру пенсії працівникам льотного
складу цивільної авіації не приймалось.
З матеріалів справи вбачається, що у 1988 році позивачу була
призначена пенсія за вислугу років у розмірі 174,08 крб. В
подальшому розмір пенсії збільшувався відповідно до змін, які
відбувались у законодавстві. З 01.05.2000 року пенсія ОСОБА_1
складала 367,59 грн.
01 листопада 2000 року позивач подав до відповідача заяву про
перерахунок йому пенсії із заробітної плати за інший період роботи
(з1978 року по 1982 рік). При перерахунку пенсії із заробітної
плати за вказаний період управлінням помилково застосовано
коефіцієнт зростання середньої заробітної плати на час перерахунку
пенсії, а не той, що був на час останнього підвищення пенсії у
грудні 1999 року.
Отже, виправлення у 2001 році органами Пенсійного фонду
України помилки щодо невірного застосування коефіцієнту збільшення
середньомісячного заробітку і приведення розміру пенсії позивача у
відповідність із вимогами чинного законодавства не може вважатись
зменшенням пенсії і порушенням прав ОСОБА_1
Обставини справи встановлені судами повно і правильно, але
судами невірно застосовано норми матеріального права, а тому
судові рішення судів першої та апеляційної інстанції підлягають
скасуванню з постановленням нового рішення про відмову в
задоволенні позову.
Керуючись статтями 220, 222, 223, 229 Кодексу
адміністративного судочинства України ( 374-2002-п ) (374-2002-п)
, колегія
суддів -
п о с т а н о в и л а:
Касаційну скаргу управління Пенсійного фонду України в
Комунарському районі м. Запоріжжя задовольнити.
Рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 18
липня 2003 року та ухвалу апеляційного суду Запорізької області
від 29 жовтня 2003 року у справі за позовом ОСОБА_1до управління
Пенсійного фонду України в Комунарському районі м. Запоріжжя про
стягнення заборгованості по пенсії скасувати.
Ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову
ОСОБА_1до управління Пенсійного фонду України в Комунарському
районі м. Запоріжжя про стягнення заборгованості по пенсії.
Постанова оскарженню не підлягає.
Головуючий Співак В. I.
Судді Білуга С. В.
Гаманко О. I.
Загородній А. Ф.
Заїка М. М.