ВИЩИЙ АДМIНIСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
 
                                УХВАЛА
 
                            IМЕНЕМ УКРАЇНИ
 
     26 липня 2007 року м. Київ
 
     Колегія  суддів  Вищого  адміністративного  суду  України   у
складі:
 
     Головуючого судді: Костенка М. I.
 
     суддів: Бившевої Л.I., Маринчак Н.Є., Пилипчук Н.Г., Ланченко
Л.В.
 
     при секретарі судового засідання: Міненко О.М.
 
     за участю представників:
 
     позивача: Байди В.В. дов. №04/17 від 03.01.2007р.,
 
     відповідача:   Єремець   Є.А.   дов.    №4106/9/10-007    від
28.12.2006р.
 
     розглянувши у відкритому судовому  засіданні  в  місті  Києві
адміністративну  справу   за   позовом   Відкритого   акціонерного
товариства по  газопостачанню  та  газифікації  "Миколаївгаз"  НАК
"Нафтогаз України" до Ленінської міжрайонної державної  податкової
інспекції  у  м.  Миколаєві  про  визнання  недійсним  податкового
повідомлення-рішення, за касаційною скаргою Ленінської міжрайонної
державної  податкової  інспекції  у  м.   Миколаєві   на   Рішення
Господарського суду  Миколаївської  області  від  06.05.2005р.  та
Постанову   Одеського   апеляційного   господарського   суду   від
02.08.2005р. у справі №1/307,-
 
                           ВСТАНОВИЛА:
 
     У  грудні  2004  року  відкрите  акціонерне   товариство   по
газопостачанню та газифікації "Миколаївгаз" НАК "Нафтогаз України"
звернулося до господарського суду Миколаївської області з позовною
заявою про  визнання  недійсним  податкового  повідомлення-рішення
№0001792301/01048 від 02.09.2004р.
 
     Позовні  вимоги  грунтувалися  на  тому,  що  позивач   вимог
податкового     законодавства     не     порушував,      податкове
повідомлення-рішення  прийнято  відповідачем  в  порушення   вимог
чинного законодавства.
 
     Рішенням  Господарського  суду  Миколаївської   області   від
06.05.2005р. у справі №1/307 позовні вимоги були задоволенні.
 
     Постановою Одеського  апеляційного  господарського  суду  від
02.08.2005р. у в зв'язку з виявленням описки в номері  податкового
повідомлення-рішення, що оспорюється, Рішення Господарського  суду
Миколаївської області від 06.05.2005р. у  справі  №1/307  змінено,
викладено п. 2 резолютивної частини рішення в наступній  редакції:
визнати недійсним податкове повідомлення-рішення  Ленінської  МДПI
від 02.06.2004р. №0001792301/01048.
 
     Задовольняючи  позовні  вимоги  суди  виходили  з  того,   що
донараховуючи  позивачу  штрафні  санкції  відповідачем   порушено
вимоги пп.  4.2.2  п.  4.2  ст.  4  Закону  України  "Про  порядок
погашення  зобов'язань  платників  податків  перед  бюджетами   та
державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
        , оскільки, перевіряючими
не визначено суму податкових зобов'язань з податку на прибуток  за
період з IV кв. 2001р. - I півріччя 2003р.
 
     Не погоджуючись з судовими рішеннями відповідач  звернувся  з
касаційною скаргою, в якій  просить  Рішення  Господарського  суду
Миколаївської  області  від  06.05.2005р.  у  справі   №1/307   та
Постанову   Одеського   апеляційного   господарського   суду   від
02.08.2005р. скасувати та прийняти  нове  рішення  про  відмову  в
задоволенні позовних вимог.
 
     Касаційна  скарга  грунтується  на  тому,  що  рішення  судів
прийняті в супереч вимог чинного законодавства, зокрема судами  не
враховано, що позивачем не  сплачено  узгоджену  суму  податкового
зобов'язання відповідно до пп. 5.3.1. п.5.3 ст. 5  Закону  України
"Про  порядок  погашення  зобов'язань  платників  податків   перед
бюджетами та державними цільовими  фондами"  ( 2181-14 ) (2181-14)
        .  Отже  у
відповідності до пп. 17.1.7 п. 17.1 ст.  17  Закону  України  "Про
порядок погашення зобов'язань платників податків  перед  бюджетами
та  державними   цільовими   фондами"   ( 2181-14 ) (2181-14)
           відповідачем
правомірно застосовано штрафні санкції.
 
     В судовому засіданні 26.07.2007р.  відповідачем  було  подано
клопотання б/н від 26.07.2007р., в якому він просив у в зв'язку  з
реорганізацією відповідача здійснити заміну Ленінської міжрайонної
державної податкової інспекції у м. Миколаєві її  правонаступником
державною податковою інспекцією у Ленінському районі м. Миколаєва.
 
     Позивач проти здійснення процесуальної заміни відповідача у в
зв'язку з реорганізацією відповідача не заперечував.
 
     На підтвердження викладеного відповідачем  надано  засвідчені
копії: Наказу від  27.12.2005р.  №528  про  реорганізацію  органів
державної податкової служби Миколаївської  області  на  2006  рік,
Додаток №1 до вказаного Наказу; Свідоцтва про Державну  реєстрацію
серія А01 №006285 від 10.02.2006р.; Довідки з  Єдиного  Державного
реєстру підприємств та організацій від 10.02.2006р. №19/11-437.
 
     Враховуючи викладене, колегія суддів  вважає,  що  клопотання
скаржника про заміну Ленінської міжрайонної  державної  податкової
інспекції  у  м.  Миколаєві  її   процесуальним   правонаступником
державною податковою інспекцією у Ленінському районі м.  Миколаєва
підлягає задоволенню, у відповідності  до  вимог  ст.  55  Кодексу
адміністративного судочинства України.
 
     Заслухавши   суддю   доповідача   по   справі,    перевіривши
правильність   застосування   судами   норм    матеріального    та
процесуального права, правової  оцінки  обставин  справи,  колегія
суддів   вважає,   що   касаційна   скарга   підлягає   частковому
задоволенню, з наступних підстав.
 
     Податковим   повідомленням-рішенням   №0001792301/01048   від
02.06.2004р. позивачу за затримку від 31 до  90  календарних  днів
граничного строку сплати узгодженого  податкового  зобов'язання  з
податку на прибуток на підставі пп. 17.1.7 п. 17.1 ст.  17  Закону
України "Про  порядок  погашення  зобов'язань  платників  податків
перед  бюджетами  та  державними  цільовими  фондами"  ( 2181-14 ) (2181-14)
        
застосовано штрафні санкції у розмірі 340 335,07 грн.
 
     Задовольняючи  позовні  вимоги  суди  посилались  на  те,  що
встановивши факти  завищення  та  заниження  позивачем  податкових
зобов'язань, відповідачем не визначено суми податкових зобов'язань
з податку на прибуток за період з  IV  кв.  2001р.  -  I  півріччя
2003р.
 
     При цьому, пославшись на загальний період перевірки судами не
встановлено згідно якої саме декларації з податку на прибуток та в
якій сумі позивачем узгоджено податкове зобов'язання з податку  на
прибуток,  порядок  та   строки   сплати   позивачем   узгодженого
податкового зобов'язання з податку на прибуток.
 
     Крім  того,  колегія  суддів  відзначає,  що  позивачем  було
заявлено    позов    про    визнання     недійсним     податкового
повідомлення-рішення   №0001792301/01048   від   02.09.2004р.,   в
матеріалах справи відсутнє податкове повідомлення-рішення з такими
реквізитами.    До     позовної     заяви     додано     податкове
повідомлення-рішення  №0001792301/01048  від  02.06.2004р.   Таким
чином, судами  визнано  недійсним  податкове  повідомлення-рішення
№0001792301/01048 від 02.06.2004р., що неоспорювалось позивачем.
 
     Таким чином, рішення судів першої та апеляційної інстанції не
можна визнати законними і обгрунтованими, у в зв'язку з цим,  вони
підлягають скасуванню, а справа передачі на новий розгляд до  суду
першої  інстанції.  При  новому  розгляді  справи  суду  необхідно
врахувати викладене та вирішити спір відповідно до закону.
 
     Відповідно до частини 2 статті 227 Кодексу  адміністративного
судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
         підставою для  скасування  судових
рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій  і  направлення
справи на новий судовий розгляд є порушення норм матеріального  чи
процесуального  права,  які  призвели  або  могли   призвести   до
неправильного вирішення справи і  не  можуть  бути  усунені  судом
касаційної інстанції.
 
     Враховуючи    вищевикладене,    судова     колегія     Вищого
адміністративного суду України, встановивши наявність передбачених
нормативно-правовим приписом  ст.  227  Кодексу  адміністративного
судочинства  України  ( 2747-15 ) (2747-15)
          приходить   до   висновку,   що
посилання відповідача в касаційній скарзі на порушення судоми норм
матеріального  права,  підтверджуються  матеріалами  справи,  отже
касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.
 
     На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 55, 220, 223, 227,
230,  231,  234  Кодексу  адміністративного  судочинства   України
( 2747-15 ) (2747-15)
         , судова колегія, -
 
                            УХВАЛИЛА:
 
     1.  Касаційну  Ленінської  міжрайонної  державної  податкової
інспекції у м. Миколаєві задовольнити частково.
 
     2. Рішення  Господарського  суду  Миколаївської  області  від
06.05.2005р. та Постанову  Одеського  апеляційного  господарського
суду від 02.08.2005р. у справі  №1/307  скасувати,  справу  №1/307
направити на новий судовий розгляд.
 
     Ухвала  набирає  законної  сили  з  моменту  проголошення   і
оскарженню не підлягає, крім як з підстав, у строк  та  у  порядку
визначеними ст.ст. 237 - 239 Кодексу адміністративного судочинства
України ( 2747-15 ) (2747-15)
         .
 
     Головуючий суддя: М.I. Костенко
 
     судді: Л.I. Бившева
 
     Н.Є. Маринчак
 
     Н.Г. Пилипчук
 
     Л.В. Ланченко
 
     Головуючий суддя: підпис  М.I. Костенко
 
     судді: підпис Л.I. Бившева
 
     підпис Н.Є. Маринчак
 
     підпис Н.Г. Пилипчук
 
     підпис Л.В. Ланченко
 
     З оригіналом вірно відповідальний секретар О.М. Міненко