К-14253/07 Про визначення коду товару та зобов'язання провести митне оформлення товару за десяттю вантажними митними деклараціями - Текст документа

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Києві адміністративну справу за касаційними скаргами Ужгородської митниці та заступника прокурора Львівської області на постанову господарського суду Закарпатської області від 14 листопада 2006 року та ухвалу Львівського апеляційного господарського суду від 5 червня 2007 року у справі за позовом орендного підприємства "Ужгородський коньячний завод" до Ужгородської митниці про визнання недійсним рішення та зобов'язання вчинити дії,-

ВСТАНОВИЛА:

У вересні 2006 року орендне підприємство "Ужгородський коньячний завод" звернулась до господарського суду Закарпатської області з позовом до Ужгородської митниці про визнання недійсним рішення Ужгородської митниці від 21.08.2006 року № КТ-300-314-06 про визначення коду товару та зобов'язання провести митне оформлення товару за десяттю вантажними митними деклараціями: №№ 300060008/6/016281, 300060008/6/016282, 300060008/6/016283, 300060008/6/016284, 300060008/6/016285, 300060008/6/016286, 300060008/6/016287, 300060008/6/016288, 300060008/6/016289, 300060008/6/016290 від 26 липня 2006 року.

В обгрунтування своїх вимог позивач послався на те, що між ним та ТОВ "Плодоовоч-Контексо" (Словацька Республіка) 5.09.2005р. був укладений контракт на купівлю-продаж виноматеріалів коньячних. При митному оформленні вантажу, що надійшов на адресу позивача, декларантом заводу код товару за УКТЗЕД був визначений 2404301000 як "виноградне сусло у стадії бродіння (виноматеріал) для виробництва коньячного спирту". Загальна кількість продукції, що була отримана по вантажним митним деклараціям становить 277 000 л. Митницею був проведений відбір зразків для лабораторного дослідження, а в подальшому листом від 29.08.2006 р. № и/44-3222 на адресу Ужгородського коньячного заводу було направлено рішення від 21.08.2006 р. за № КТ-300-314-06 про прийняття коду товару іншого, ніж зазначено у вантажних митних деклараціях, а саме - 2204296500, як "вина білі, інші".

Однак, відповідач не оформив розмитнення продукції і в той же час, - і не відмовив у його оформленні, тобто не надав декларанту або власнику продукції Ужгородському коньячному заводу картки відмови у митному оформленні.

Рішенням господарського суду Закарпатської області від 14 листопада 2006 року, залишеним без змін ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 5 червня 2007 року, позов задоволено. Визнано нечин1 ним рішення Ужгородської митниці від 21.08.2006 року № КТ-300-314-06 про визначення коду товару. Зобов'язано Ужгородську митницю провести митне оформлення товару за вантажними митними деклараціями №№ 300060008/6/016281, 300060008/6/016282, 300060008/6/016283, 300060008/6/016284, 300060008/6/016285, 300060008/6/016286, 300060008/6/016287, 300060008/6/016288, 300060008/6/016289, 300060008/6/016290 від 26 липня 2006 року. Рішення судів обох інстанцій вмотивовані посиланням на те, що приймаючи рішення щодо визначення коду товару, митниця керувалась Поясненнями до УКТЗЕД та наказами Державної митної служби України №68 від 31.01.04р. та№399 від 17.05.2005р., які не зареєстровані у Міністерстві юстиції України, а тому не є обов'язковими для підприємств, установ, організацій, що не входять до сфери управління органу, який видав цей акт.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанції, Ужгородська митниця та заступник прокурора Львівської області подали касаційні скарги, у яких ставлять питання про їх скасування та прийняття нового рішення, про відмову у позові, посилаючись при цьому на порушення судами норм матеріального та процесуального права. Касатори зазначили що суди, задовольняючи позов, не вказали з яких підстав вони визнали акт ненормативного характеру недійсним і якій правовій нормі він суперечить, а також не застосували до даних правовідносин нормативно-правові акти у галузі митної справи.

У запереченні на касаційну скаргу орендне підприємство Ужгородський коньячний завод просить залишити судові рішення без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, міркування прокурора про незаконність оскаржуваних рішень, дослідивши матеріали справи, доводи касаційних скарги та заперечень на них, колегія суддів приходить до висновку, що касаційні скарги підлягають задоволенню виходячи з наступного.

Для цілей класифікації товарів митні органи використовують Українську класифікацію товарів зовнішньоекономічної діяльності ( далі-УКТЗЕД), що є товарною номенклатурою Митного тарифу України, затвердженого Законом України "Про Митний тариф" від 05.04.2001р. (2371-14) №2371-111. УКТЗЕД, в свою чергу, побудована на основі Гармонізованої системи опису та кодування товарів, запровадженої Всесвітньою митною організацією, та Комбінованої номенклатури Європейського Союзу. Україна запровадила Гармонізовану систему для декларування товарів при імпорті. У вказаних нормативних актах термін "виноматеріал" не застосовується. Продукти виноробства не класифікуються за критерієм готовності напою до споживання, визначальним в даному випадку є вміст спирту у продукті. Частиною 2 ст. 3 Митного кодексу України (92-15) встановлено, що у митній справі Україна додержується визнаних у міжнародних відносинах систем класифікації та кодування товарів.

Так, у Законі України №2371-111 (2371-14) "Про Митний тариф України" щодо товарів групи 22 у додатковій примітці вказано, що у підкатегорії 2204301000 термін "виноградне сусло у стадії бродіння" означає продукт, одержаний в результаті бродіння виноградного сусла, в якому фактична концентрація спирту понад 1 об.% і менш як 3/5 загальної об'ємної концентрації спирту (символ 1об.% означає концентрацію спирту щодо об'єму).

В матеріалах справи є висновки експерта Центрального митного управління лабораторних досліджень та експертної роботи №13.2-164 від 04.08.06р. та №13.2-170 від 18.08.06р. про те, що відібрані зразки товару являють собою продукт збродження виноградного сусла ( виноматеріал) з вмістом спирту 10,0 об.%, що більше, як 3/5 загальної концентрації спирту. Дані висновки і стали підставною для прийняття відділом контролю митної вартості та номенклатури Ужгородської митниці рішення №КТ-300-314-06 від 21.08.2006р., за яким митний орган визнав необхідним встановити інший коду товару, ніж той, що зазначив декларант. Так, код товару за УКТ ЗЕД був встановлений митницею як 2204296500. (т.1 а.с.30-31).

Висновки експертів не були оскаржені позивачем, не заявлялось клопотання про проведення експертизи іншим експертним закладом.

В даному випадку митниця діяла відповідно до приписів пункту 2.9 "Порядку роботи відділу номенклатури та класифікації товарів регіональної митниці, відділу контролю митної вартості та номенклатури митниці при вирішенні питань класифікації товарів, що переміщуються через митний кордон України", затвердженого наказом ДМСУ від 1.10.2003р.№646 та зареєстрованим у МЮ України 31.10.2003р. №996/8317 ( який був чинним за час виникнення спірних правовідносин). В цьому пункті зазначено, що код товару, вказаний у документах, не є визначальним для класифікації при митному оформленні товарів, а носить інформативний характер. Рішення про визначення коду товару приймається митним органом на підставі характеристик товару, які є визначальними.

Експертами Центрального митного управління лабораторних досліджень та експертної роботи були враховані положення Закону України "Про Митний тариф України" (2371-14) , про те що основною визначальною характеристикою для правильної класифікації виноматеріалів за певним кодом є вміст спирту. За таких обставин суд безпідставно вказав, що висновки експертів не можуть бути взяті до уваги.

У преамбулі до Митного кодексу України (92-15) вказано, що цей кодекс спрямований на забезпечення додержання законодавства України з питань митної справи. Статтею 7 Митного кодексу України (92-15) встановлено, що законодавство України з питань митної справи складається з Конституції України (254к/96-ВР) , цього кодексу, законів України та інших нормативно-правових актів з питань митної справи. Таким чином, законодавцем підкреслюється, що правовідносини в галузі митної справи регулюються нормативно-правовими актами, які містять положення з питань митної справи. Враховуючи наведене, суду слід було керуватись приписами Закону України "Про Митний тариф" (2371-14) додатковими примітками до цього, іншими нормативно-правовими актами у галузі митної справи, однак, суд побудував свої висновки не на цих нормах, а посиланням на норми з питань стандартизації.

Судова колегія дійшла висновку, що чинним законодавством у галузі митної справи на миті органи покладено обов'язок перевірки правильності визначення коду товару за УКТЗЕД, а тому в даному випадку митниця діяла в межах своїх повноважень і відповідно до вимог закону.

oПозивач у вантажній митній декларації вказав код товару, який передбачає сплату ставки ввізного мита 0,2 євро за 1л., а ставка ввізного мита за кодом, встановленим митницею, становить 2 євро за 1 л. Таким чином, значна різниця в ступені оподаткування та заходах нетарифного регулювання відносить даний товар до групи ризику, про що й стверджував відповідач.

У пункті 1.3 "Порядку роботи відділу номенклатури та класифікації товарів регіональної митниці, відділу контролю митної вартості та номенклатури митниці при вирішенні питань класифікації товарів, що переміщуються через митний кордон", дано роз'яснення поняття "товарів групи ризику" та вказано, що щодо них існує можливість декларування не за своїм найменуванням та за відповідним кодом товару згідно з УКТЗЕД.

Указом Президента України "Про заходи щодо запобігання експорту товарів походженням з України за цінами, що можуть розглядатися як демпінгові, та врегулювання торговельних спорів від 25.08.94р. №475/94 (475/94) ( зі змінами від 10.01.2000р) встановлено, що при здійсненні суб'єктами підприємницької діяльності України експортних та імпортних операцій зовнішньоторговельні ціни мають відповідати цінам, що склалися на відповідний товар на ринку експорту та імпорту на момент здійснення операції. Відповідальність за обгрунтування цін за зовнішньоекономічними контрактами покладається на суб'єктів підприємницької діяльності. Пункт 8 вказаного Указу покладає на суб'єктів підприємницької діяльності обов'язок подавати митним органам обгрунтування контрактних цін.

Дані обставини не були належним чином враховані судами обох інстанцій.

Судова колегія не погоджується з висновками суду і в тій частині, що посилання відповідача на накази Державної митної служби України № 68 (v0068342-04) від 31.01.2004р. "Про затвердження Пояснень до УКТЗЕД" та №339 (v0399342-05) від 17.05.2005п. "Про внесення змін до наказу Державної митної служби України від 31.01.2004р.№68" є безпідставними, оскільки вони не пройшли державної реєстрації. Відповідно до пункту 5 постанови Кабінету Міністрів України №731 від 28.12.1992р. "Про затвердження Положення про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади" (731-92-п) ( з наступними змінами) на державну реєстрацію не подаються акти нормативно-технічного характеру (державні стандарти, норми, тарифно-кваліфікаційні довідники та інше). Так, наказом ДМСУ від 31.01.2004р.№68 (v0068342-04) затверджені Пояснення до УКТЗЕД, а наказом №399 (v0399342-05) від 17.05.2005р. також розроблені пояснення та рекомендації з метою однакового тлумачення УКТЗЕД. Вказані накази не містять нормативно-правових приписів, а носять характер допоміжного матеріалу при здійсненні митними органами класифікації товарів згідно з УКТ ЗЕД, а тому, на думку судової колегії, митниця, керуючись наказом Центрального органу виконавчої влади в галузі митної справи, якому підпорядкована, діяла відповідно до вимог ст. 13 МКУ.

Судова колегія також відмічає, що у судових рішеннях немає посилання на те, який закон було порушено митницею при прийнятті рішення щодо визначення коду товару, немає вказівки й на те, що в даному випадку митниця діяла не у межах своєї компетенції і це призвело до порушення прав та законних інтересів підприємства. За таких обставин підстави для визнання акту ненормативного характеру, прийнятого митницею, як суб'єктом владних повноважень, були відсутні.

Помилковим є також висновок суду першої інстанції про зобов'язання митниці провести митне оформлення товару за тими вантажними митними деклараціями, які надавались для митного оформлення від 26.07.2006р. Так, У пункті 2.11 "Порядку роботи відділу номенклатури та класифікації товарів регіональної митниці, відділу контролю митної вартості та номенклатури митниці при вирішенні питань класифікації товарів, що переміщуються через митний кордон України", затвердженого наказом ДМСУ №646 (z0996-03) від 1.10.2003р. ( який був чинним на час виникнення спірних правовідносин), встановлено, якщо митним органом приймається рішення про визначення коду товару, яке не відповідає інформації, заявленій декларантом у вантажній митній декларації, то у такому випадку декларація не може використовуватись для митного оформлення товару, вона скасовується, а для митного оформлення класифікованого товару може складатися нова вантажна митна декларація.

Оскільки обставини справи встановлені судом повно, однак до спірних правовідносин суд невірно застосував норми матеріального права, що призвело до прийняття помилкових рішень, вони підлягають скасуванню з постановленням по справі нового рішення.

Керуючись ст. ст. 220,221,229,232 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) судова колегія,-

ПОСТАНОВИЛА :

Касаційні скарги Ужгородської митниці та заступника прокурора Львівської області задовольнити. Постанову господарського суду Закарпатської області від 14 листопада 2006рю та ухвалу Львівського апеляційного господарського суду від 5 червня 2007року скасувати.

У позові орендного підприємства Ужгородський коньячний завод до Ужгородської митниці при визнання недійсним рішення про визначення коду товару від 21.08.06р. №КТ-300-314-06 та зобов'язання провести митне оформлення товару за вантажними митними деклараціями: №№ 300060008/6/016281, 300060008/6/016282, 300060008/6/016283, 300060008/6/016284, 300060008/6/016285, 300060008/6/016286, 300060008/6/016287, 300060008/6/016288, 300060008/6/016289, 300060008/6/016290 від 26 липня 2006 року відмовити.