ВИЩИЙ АДМIНIСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
 
                              УХВАЛА
 
                          IМЕНЕМ УКРАЇНИ
 
     18.07.2007 р. м. Київ
 
     Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:
 
     головуючого судді Пилипчук Н.Г.
 
     суддів Конюшка К.В.
 
     Ланченко Л.В.
 
     Нечитайла О.М.
 
     Степашка О.I.
 
     при секретарі: Iльченко О.М.
 
     за участю представників
 
     Генеральної прокуратури: Атаєвої Д.К.
 
     відповідача: Мітасова М.I., Андросович Г.Є.
 
     розглянувши у відкритому судовому засіданні
 
     касаційну   скаргу   Дочірнього   підприємства   "Запорізький
річковий порт" Акціонерної судноплавної компанії "Укррічфлот"
 
     на постанову Запорізького  апеляційного  господарського  суду
від 06.09.2005 р.
 
     у справі № 4/1/03-24/149-23/112
 
     за  позовом  Дочірнього  підприємства  "Запорізький  річковий
порт" Акціонерної судноплавної компанії "Укррічфлот"
 
     до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з
великими платниками податків у м. Запоріжжі
 
     про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, -
 
     ВСТАНОВИВ:
 
     Рішенням  Господарського   суду   Запорізької   області   від
11.05.2005р.  позов  задоволено.   Визнано   недійсним   податкове
повідомлення-рішення від 24.07.2002  р.  №  0000132600/0  СДПI  по
роботі  з  великими  платниками  податків  у  м.   Запоріжжі   про
донарахування податкових зобов'язань з податку на додану  вартість
в сумі  134562  грн.  та  застосування  штрафних  санкцій  в  сумі
33640,50грн. Стягнуто з  СДПI  по  роботі  з  великими  платниками
податків у м.Запоріжжі на користь ДП "Запорізький  річковий  порт"
Акціонерної  судноплавної  компанії  "Укррічфлот"  суму  85   грн.
державного  мита  та  118  грн.  витрат  на  інформаційно-технічне
забезпечення судового процесу.
 
     Судове  рішення  мотивовано  тим,   що   позивач   правомірно
оподатковував  операції  з  надання  послуг  згідно  із   угодами,
укладеними з  СП  "Крим  О.Р.Т.  Iнтермаш",  за  нульовою  ставкою
податку на додану  вартість,  оскільки  у  позивача  наявні  митні
декларації, які підтверджують вивезення товару за митну  територію
України, а також відомості-розрахунки  та  акти  виконаних  робіт.
Фактична  вартість  послуг,  наданих  позивачем  контрагенту  була
включена  контрагентом  до  складу  митної  вартості  товару,   що
свідчить про споживання даної послуги за межами  митної  території
України.
 
     Постановою Запорізького апеляційного господарського суду  від
06.09.2005 р. вказане  рішення  скасовано.  У  позові  відмовлено.
Стягнуто з позивача  на  користь  державного  бюджету  42,50  грн.
витрат за апеляційний перегляд.
 
     Скасовуючи рішення та відмовляючи у задоволенні  позову,  суд
апеляційної інстанції виходив з того, що роботи, які  виконувались
позивачем, не були призначені для використання  та  споживання  за
межами митної території України, оскільки  за  них  розраховувався
резидент  України,  який  здійснює  свою  діяльність   згідно   із
законодавством України. Відповідно,  послуги  з  розвантаження  на
території порту вантажів на  судна  є  об'єктом  оподаткування  за
ставкою 20 %.
 
     ДП "Запорізький річковий порт" подало касаційну скаргу,  якою
просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити
в силі рішення суду першої  інстанції.  Посилається  на  порушення
судом апеляційної інстанції норм  матеріального  і  процесуального
права. Зазначає, що послуги порту були призначені для використання
та споживання за межами митної території України.
 
     Позивач, належним чином повідомлений про день, час  та  місце
касаційного розгляду справи, свого представника в судове засідання
не направив.
 
     СДПI  по  роботі  з  великими  платниками  податків  у  місті
Запоріжжі у своїх письмових запереченнях на касаційну скаргу та її
представники  в  судовому  засіданні  просять   касаційну   скаргу
залишити без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції -
без змін.
 
     Представник Генеральної прокуратури України  заперечив  проти
касаційної  скарги  та  просив  залишити  її  без  задоволення,  а
постанову суду апеляційної інстанції - без змін.
 
     Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників
відповідача, Генеральної прокуратури,  доводи  касаційної  скарги,
матеріали справи, судові рішення, суд касаційної інстанції  дійшов
висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.
 
     За  наслідками  позапланової  перевірки  позивача  з   питань
правильності,  повноти  та  своєчасності  нарахування  податку  на
додану вартість при розрахунках з СП  "Крим  О.Р.Т.  Iнтермаш"  за
період з 01.01.2000 р., в ході  якої  було  встановлено  порушення
позивачем вимог п.п. 3.1.1 ст. 3, п. 4.1 ст. 4, п.п. 7.3.1 п.  7.3
ст.7   Закону   України   "Про   податок   на   додану   вартість"
( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
        , що зумовлено заниженням за період  з  2000  -  2001
р.р. бази оподаткування податком на додану вартість на суму 672810
грн. з продажу робіт  (послуг)  та  не  включенням  до  податкових
зобов'язань на суму 134562 грн. з виконаних робіт (наданих послуг)
для  СП  "Крим  О.Р.Т.  Iнтермаш",   прийнято   спірне   податкове
повідомлення-рішення  №  0000132600/0  від   24.07.2002   р.   про
донарахування позивачу податкових зобов'язань з податку на  додану
вартість в сумі 134562 грн. та  застосування  штрафних  санкцій  в
сумі 33640,50 грн.
 
     Суд касаційної інстанції не вбачає порушень судами попередніх
інстанцій норм матеріального права, на які посилається  позивач  у
касаційній  скарзі,  та  вважає,  що  судами   повно   встановлені
обставини у  справі,  яким  надана  правильна  правова  оцінка  на
підставі законодавства, яке врегульовує спірні відносини.
 
     Визначальною умовою  для  оподаткування  послуг  за  нульовою
ставкою ПДВ у відповідності до вимог п.п.  6.2.2.  п.  6.2  ст.  6
Закону України "Про податок на додану вартість"  ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
          (у
редакції чинній на час оподаткування  таких  операцій)  є  те,  що
послуги  повинні  бути  призначені  саме   для   використання   та
споживання за межами митної території України.
 
     Як було достовірно встановлено судом  апеляційної  інстанції,
роботи по перевантаженню металобрухту згідно договорів,  укладених
позивачем з  резидентом  України  -  СП  "Крим  О.Р.Т.  Iнтермаш",
надавалися позивачем саме СП  "Крим  О.Р.Т.  Iнтермаш"  на  митній
території України на підставі відповідних договорів.  Такі  роботи
не були призначені для використання та споживання за межами митної
території України, розрахунки здійснювалися резидентом, який  веде
свою діяльність згідно із законодавством України. Для використання
та споживання за межами митної території призначався вантаж, а  не
послуги  з  його   перевантаження   чи   розвантаження.   Об'єктом
оподаткування  податком  на  додану  вартість  є  саме   зазначені
послуги, тому включення СП "Крим О.Р.Т. Iнтермаш" вартості  послуг
до складу митної вартості товару і витрат нерезидента  не  впливає
на  оподаткування  операцій  між  позивачем  та  СП  "Крим  О.Р.Т.
Iнтермаш" податком на додану вартість.
 
     Враховуючи  наведене,  висновки  суду  апеляційної  інстанції
узгоджуються  з  обставинами  у  справі  та  відповідають   нормам
матеріального права, а доводи  позивача,  викладені  у  касаційній
скарзі  жодним  чином  не  спростовують  вищевикладеної   правової
позиції.
 
     Керуючись  ст.  ст.  220,  223,   224,   230,   231   Кодексу
адміністративного судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
         , суд касаційної
інстанції, -
 
     УХВАЛИВ :
 
     Касаційну   скаргу   Дочірнього   підприємства   "Запорізький
річковий  порт"  Акціонерної  судноплавної  компанії  "Укррічфлот"
залишити без задоволення, а
 
     постанову Запорізького апеляційного господарського  суду  від
06.09.2005 р. - без змін.
 
     Ухвала набирає законної сили з моменту  проголошення  і  може
бути оскаржена до Верховного Суду України протягом одного місяця з
дня відкриття обставин, які можуть бути підставою для  провадження
за винятковими обставинами.
 
     головуючий суддя Н.Г. Пилипчук
 
     судді   К.В. Конюшко
 
     Л.В. Ланченко
 
     О.М. Нечитайло
 
     О.I. Степашко