Н-38/07 Про скасування рішення міської ради "Про розгляд протесту прокурора Одеської області № 07/1-43-06 від 09.02.2006 р. на рішення Одеської міської № 2222-XX1V від 04.02.2004р." та зобов'язання не чинити перешкод у володінні, користуванні та розпорядженні земельною ділянкою (перегляд за нововиявленими обставинами) - Текст документа

розглянувши у судовому засіданні заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Алькор" про перегляд за нововиявленими обставинами ухвали Вищого адміністративного суду України від 11 квітня 2007 року про розгляд касаційної скарги ТОВ "Алькор" на постанову господарського суду Одеської області від 11 квітня 2006 року та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 28 листопада 2006 року

у справі №30-15/69-06-2228А

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Алькор" до Одеської міської ради

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача Державної судноплавної компанії "Чорноморське морське пароплавство"

про скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в:

У березні 2006 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Алькор" звернулось до господарського суду Одеської області з позовом про скасування рішення Одеської міської ради №61-XXX111 від 06.03.2006р. "Про розгляд протесту прокурора Одеської області № 07/1-43-06 від 09.02.2006 р. на рішення Одеської міської № 2222-XX1V від 04.02.2004р." та зобов'язання Одеської міської ради не чинити перешкод Товариству з обмеженою відповідальністю фірмі "Алькор" у володінні, користуванні та розпорядженні земельною ділянкою площею 4,8363га, що знаходиться за адресою: м. Одеса, вул. Піонерська, 30, і яка належить останньому на праві власності на підставі Державного акту від 05.10.2004 року, посилаючись на невідповідність зазначеного рішення вимогам чинного законодавства.

Постановою господарського суду Одеської області від 11 квітня 2006 року позов задоволений.

Рішення суду першої інстанції вмотивовано тим, що при розгляді протесту прокурора і прийнятті оскаржуваного рішення міською радою було порушено регламент і не було виконано ухвали господарського суду Одеської області від 03 березня 2006 року по справі №15/64-06-1986А про заборону Одеській міській раді вчиняти будь-які дії щодо скасування рішення Одеської міської №2222-XX1V від 04.02.2004р..

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 28 листопада 2006 року постанова суду першої інстанції була скасована, в заявленому позові ТОВ "Алькор" відмовлено.

Рішення суду апеляційної інстанції вмотивовано таким:

- ухвала господарського суду Одеської області від 03.03.2006р. по справі №15/64-06-1986А про заборону Одеській міській раді вчиняти будь-які дії щодо скасування рішення Одеської міської №2222-XX1V від 04.02.2004р. прийнята з порушенням процесуального права - тому відсутні підстави вважати її такою, що вона мала законну силу на день сесії Одеської міської ради від 06.03.2006р.;

- судом апеляційної інстанції зазначено, що прилюдні торги на підставі яких позивачем придбано спірну земельну ділянку визнані недійсними рішенням господарського суду Одеської області від 25.02.2002р. по справі №17-6-32-18/01-8309 яке на час прийняття рішення суду апеляційної інстанції від 28.11.2006р. набуло законної сили;

- рішення Одеської міської ради від 06.03.2006р. під номером 64-XXX111 на яке посилається суд першої судової інстанції від 11.04.2006р. і яке останнім визнане недійсним - не існує.

Не погоджуючись з рішенням апеляційної інстанції позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій поставлено питання про скасування постанови суду апеляційної інстанції з підстав не відповідності її нормам матеріального та процесуального права, також позивач просив змінити рішення суду першої інстанції в частині зазначення номера оскаржуваного рішення Одеської міської ради, а провадження по справі - припинити.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 11 квітня 2007 року касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Алькор" частково задоволено, постанову Одеського апеляційного господарського суду від 28 листопада 2006 року та постанову Господарського суду Одеської області від 11.04.2006р. скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Мотивуючи своє рішення про направлення справи на новий розгляд суд касаційної інстанції, зокрема, вказав на ту обставину, що судами не було встановлено яке фактично рішення Одеської міської ради оскаржується позивачем.

Товариством з обмеженою відповідальністю "Алькор" подано заяву про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 11 квітня 2007 року за нововиявленими обставинами.

Нововиявленою обставиною позивач вказує ту обставину, що на даний час ТОВ "Алькор" є власником будівлі спального корпусу літ. "Д" по вул.Піонерській, 30 в м.Одесі на підставі свідоцтва про право власності на будівлю від 16.02.2004р., яке видане на підставі рішення виконавчого комітету Одеської міської ради від 16.12.2003р. №690 та зареєстроване КП "Одеське міське БТI та РОН" за №1117 від 18.03.2004р..

Згідно глави 4 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) постанова або ухвала суду, що набрала законної сили, може бути переглянута за нововиявленими обставинами.

Підставою перегляду судових рішень у порядку, передбаченому гл.4 КАС України (2747-15) , можуть бути підстави, передбачені в ст.245 цього Кодексу.

Відповідно до абз.1 ч.2 ст.245 КАС України (2747-15) підставою для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є істотні для справи обставини, що не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи.

Як правильно встановили суди попередніх інстанцій 17.04.2001р. відбулись прилюдні торги, за результатами яких позивач придбав будівлю спального корпусу літ."Д" по вул.Піонерській, 30 в м.Одесі (т.2 а.с.36).

Рішенням від 28.12.2001р. №3256-ХХII Одеської міської ради позивачу надана у тимчасове довгострокове користування на умовах оренди земельна ділянка загальною площею 5,2359 га за адресою м.Одеса, вул.Піонерська, 30, у тому числі земельна ділянка площею 4,8363 га для проектування і будівництва спортивно - оздоровчого комплексу та площею 0,3996 га із земель міста для організації запроектованої вулиці (т.2 а.с.37).

04.02.2004р. Одеська міська рада рішенням №2222-ХХIV продала позивачу раніше надану йому земельну ділянку несільськогосподарського призначення за адресою м.Одеса, вул.Піонерська, 30 площею 4,8363 га із земель рекреаційного призначення для спортивно - оздоровчого комплексу (т.2 а.с.38).

14.04.2004р. між Одеською міською радою та ТОВ "Алькор" укладено договір купівлі - продажу земельної ділянки площею 4,8363 га за адресою м.Одеса, вул.Піонерська, 30 (т.1 а.с.13-17).

Ухвалюючи постанову від 28 листопада 2006 року, якою постанова суду першої інстанції від 11 квітня 2006 року скасована, в заявленому позові ТОВ "Алькор" відмовлено, суд апеляційної інстанції виходив, крім іншого, з того, що прилюдні торги від 17.04.2001р., на підставі яких позивач придбав спірну земельну ділянку, визнані недійсними набувшим чинності рішенням господарського суду Одеської області від 25.02.2002р. по справі №17-2-18/01-8309.

З цієї ж обставини виходила і Одеська міська рада, ухвалюючи рішення від 06.03.2006р. №5317-IV про задоволення протесту прокурора і скасування своїх рішень від 04.02.2004р. №2222-IV та від 28.12.2001р. №3256-III.

При цьому ні судом апеляційної інстанції, ні Одеською міською радою не ураховувалось те, що ТОВ "Алькор" на час розгляду судом і радою спірних питань є власником будівлі спального корпусу літ."Д" по вул.Піонерській, 30 в м.Одесі не лише на підставі протоколу про прилюдні торги від 17.04.2001р., але й на підставі свідоцтва про право власності на будівлю від 16.02.2004р., виданого на підставі рішення виконавчого комітету Одеської міської ради від 16.12.2003р. №690. Оскільки свідоцтво від 16.02.2004р., так і рішення виконавчого комітету Одеської міської ради від 16.12.2003р. №690 в матеріалах справи відсутні, судам першої та апеляційної інстанції про них відомо не було.

Відповідно до вимог ст.120 Земельного кодексу України (2768-14) до особи, яка придбала житловий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення, у розмірах, встановлених договором. Якщо житловий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, наданій у користування, то в разі їх відчуження до набувача переходить право користування тією частиною земельної ділянки, на якій вони розміщені, та частиною ділянки, яка необхідна для їх обслуговування.

З урахуванням викладеного а також того, що свідоцтво від 16.02.2004р. про право власності ТОВ "Алькор" на будівлю спального корпусу літ."Д" по вул. Піонерській, 30 в м.Одесі і рішення виконавчого комітету Одеської міської ради від 16.12.2003р. №690 є чинними і ніким не скасованими, ця обставина, а також наведені вище вимоги ст.120 ЗК України повинні були ураховуватись Одеською міською радою і апеляційним судом у 2006 році при ухваленні оспорюваних рішень, чого зроблено не було, що потягло за собою неправильність цих рішень.

Наведені вище обставини є нововиявленими, істотними для справи, що не були відомі суду на час розгляду справи.

За таких обставин колегія суддів дійшла висновку, що заяву ТОВ "Алькор" слід задовольнити, у зв'язку з чим підлягає скасуванню ухвала ВАСУ від 11 квітня 2007р. за нововиявленими обставинами.

Розглядаючи касаційну скаргу позивача на рішення суду першої та апеляційної інстанції, заслухавши доповідь судді, пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та перевіривши юридичну оцінку та повноту їх встановлення, проаналізувавши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга ТОВ "Алькор" підлягає частковому задоволенню.

Статтею 19 Конституції України (254к/96-ВР) встановлено, що правовий порядок в Україні грунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до вимог ст.14 КАС України (2747-15) судове рішення, яким закінчується розгляд справи в адміністративному суді, ухвалюється іменем України. Постанови та ухвали суду в адміністративних справах, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання на всій території України.

З урахуванням вищевказаних вимог закону та того, що Одеській міській раді на час розгляду протесту прокурора і винесення оспорюваного рішення від 06.03.2006р. було відомо про заборону розгляду цього питання відповідно до ухвали Господарського суду Одеської області від 03.03.2006р. у справі №15/64-06-1986 А, що підтверджується витягом із стенограми (т.1 а.с.41-45), судом першої інстанції зроблено правильний висновок про неправомірність рішення Одеської міської ради від 06.03.2006р.. У зв'язку з цим, а також, так як ухвала господарського суду Одеської області від 03.03.2006р. у справі №15/64-06-1986А не була оскаржена і скасована, висновок суду апеляційної інстанції про незаконність зазначеної ухвали суду та про правомірність неврахування її Одеською міською радою є безпідставним.

Стосовно номера рішення Одеської міської ради від 06.03.2006р. матеріали справи мають розбіжності. В одній з наданих суду копій рішення значиться під номером 61-XXX111 (а.с.54 т.1), в іншій - під номером 5317-IV (а.с.46 т.1). В рішенні суду першої інстанції в описовій частині номер цього рішення вказаний як 61-XXX111 та як 64-XXX111, а в резолютивній як 64-XXX111.

Так як таке зазначення номера рішення Одеської міської ради є опискою яка не змінює суті постановленого судом рішення, вона повинна бути виправлена у порядку, передбаченому ст.169 КАС України (2747-15) судом першої інстанції..

Слід також зазначити, що з матеріалів справи вбачається неодноразове припущення описок, які можуть вплинути на можливість реалізації даного судового рішення, зокрема:

Рішення Одеської міської ради від 04.02.2004р. про продаж позивачу земельної ділянки несільськогосподарського призначення має номер 2222-XXIV (т.2 а.с.38). Протест прокурора Одеської області від 09.02.2006р. №07/1-43-06 було внесено на розгляд Одеської міської ради саме на рішення ради від 04.02.2004р. №2222-XXIV. Однак в рішенні Одеської міської ради від 06.03.2006р. №5317-IV, яке предметом розгляду даної справи визначено, що радою було розглянуто та скасовано рішення Одеської міської ради від 04.02.2004р. №2222-IV.

Згідно ст. 226 КАС України (2747-15) , суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване або змінене помилково.