Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Сергейчука О.А.

Суддів Ланченко Л.В.

Нечитайла О.М.

Пилипчук Н.Г.

Степашка О.I.

секретар судового засідання Меншикова О.Я.

за участю представників:

позивача: 1.Грінченко В.В. (дов. від 12.03.2007 р. №318);

2.Кравченко О.Б. (дов. від 12.03.2007 р. №317);

відповідача: Бойко О.В. (дов. від 19.11.2007 р. №3172/9/10-016)

розглянувши касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Миколаєві

на рішення Господарського суду Миколаївської області від 22.03.2005 р.

та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 23.06.2005 р.

у справі №7/15

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сільськогосподарське підприємство "Нібулон"

до 1.Державної податкової інспекції у м. Миколаєві

2.Відділення державного казначейства в м. Миколаєві

про стягнення з Державного бюджету України бюджетної заборгованості з податку на додану вартість за листопад 2004 р. у розмірі 14 121 700,00 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Сільськогосподарське підприємство "Нібулон" (далі по тексту - позивач, ТОВ "Нібулон") звернулось до Господарського суду Миколаївської області з позовом до Державної податкової інспекції у м. Миколаєві (далі по тексту - відповідач 1, ДПI у м. Миколаєві) та Відділення державного казначейства у м. Миколаєві (далі по тексту - відповідач 2, ВДК у м. Миколаєві) про стягнення з Державного бюджету України бюджетної заборгованості з податку на додану вартість за листопад 2004 р. у розмірі 14 121 700,00 грн.

Позивачем в подальшому уточнено позовні вимоги та зменшено суму бюджетної заборгованості з податку на додану вартість за листопад 2004 р. до 10 756 800,00 грн.

Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 22.03.2005 р. у справі №7/15 (суддя Семенчук Н.О.), яке залишено без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 23.06.2005 р. (головуючий суддя - Пироговський В.Т., судді Картере В.I., Жеков В.I.), позовні вимоги ТОВ "Нібулон" задоволено; стягнуто з Державного бюджету України бюджетну заборгованість з податку на додану вартість у розмірі 10 756 800,00 грн.

ДПI у м. Миколаєві не погоджуючись з рішенням Господарського суду Миколаївської області від 22.03.2005 р. та постановою Одеського апеляційного господарського суду від 23.06.2005 р. у справі №7/15 звернулась до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ТОВ Нібулон" відмовити.

Крім того, Головним управлінням Державного казначейства України у Миколаївській області подано клопотання про правонаступництво Відділення державного казначейства в м. Миколаєві, а Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві (далі по тексту - СДПI) подано клопотання про правонаступництво ДПI у м. Миколаєві, які Вищий адміністративний суд України визнає обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, Вищий адміністративний суд України вважає, що касаційна скарга ДПI у м. Миколаєві не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Предметом даного спору є правомірність заявленого позивачем експортного відшкодування з податку на додану вартість за листопад 2004 р. у розмірі 10 576 800,00 грн. (з урахуванням уточнених позовних вимог) та його стягнення з Державного бюджету України у зв'язку з невідшкодуванням зазначеної суми у встановлені Законом України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) строки.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ТОВ "Нібулон" за листопад 2004 р. надано до ДПI у м. Миколаєві декларацію з податку на додану вартість, підписану керівником та головним бухгалтером і скріплену печаткою; митні декларації, які підтверджують факт експортування товарів за межі митної території України та копії платіжних доручень, звірених банком, про перерахування коштів на користь інших платників податку в оплату придбаних товарів з урахуванням сум податку на додану вартість, нарахованого на ціну придбання товарів.

Перевіркою правомірності заявленого відшкодування проведеною відповідачем не встановлено розбіжностей між фактичними сумами податкового кредиту та сумами, відображеними підприємством у декларації та розрахунку експортного відшкодування, порушень при розрахунку бюджетної заборгованості не встановлено.

Відповідно до п.п. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) (тут і далі по тексту нормативно-правові акти в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) суми податку, що підлягають сплаті до бюджету або відшкодуванню з бюджету, визначаються як різниця між загальною сумою податкових зобов'язань, що виникли у зв'язку з будь-якою поставкою товарів (робіт, послуг) протягом звітного періоду, та сумою податкового кредиту звітного періоду.

< /o:p>

Згідно з п.п. 7.7.3 п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) у разі коли за результатами звітного періоду сума, визначена згідно з підпунктом 7.7.1 цієї статті, має від'ємне значення, така сума підлягає відшкодуванню платнику податку з Державного бюджету України протягом місяця, наступного після подачі декларації. Суми, що не відшкодовані платнику податку протягом визначеного у цьому пункті строку, вважаються бюджетною заборгованістю. Платник податку має право у будь-який момент після виникнення бюджетної заборгованості звернутися до суду з позовом про стягнення коштів бюджету та притягнення до відповідальності посадових осіб, винних у несвоєчасному відшкодуванні надмірно сплачених податків.

Відповідно до п. 8.6 ст. 8 Закону України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) експортне відшкодування надається протягом 30 календарних днів, наступних за днем подання розрахунку експортного відшкодування. У разі коли платник податку не подає розрахунок експортного відшкодування у встановлені строки, експортне відшкодування не надається, а суми такого відшкодування враховуються у розрахунку зобов'язань такого платника податку з податку майбутніх податкових періодів. Розрахунок експортного бюджетного відшкодування подається разом з декларацією за відповідний звітний період.

Судами попередніх інстанцій встановлено належне оформлення ТОВ "Нібулон" документів, які підтверджують заявлену до відшкодування за листопад 2004 р. суму податку на додану вартість в повному обсязі.

Посилання відповідача 1 на положення Указу Президента України "Про деякі зміні в оподаткуванні" (857/98) обгрунтовано не прийнято судами першої та апеляційної інстанцій до уваги, оскільки строки бюджетного відшкодування податку на додану вартість встановлено виключно Законом України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) , а інші нормативно-правові акти регулюють ці відносини лише в частині, що не суперечить цьому закону.

Згідно ч. 1 ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Враховуючи вищевикладене, Вищий адміністративний суд України, дійшов висновку про те, що судами першої та апеляційної інстанцій належним чином з'ясовано обставини справи та дано їм належну правову оцінку. Порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішення Господарського суду Миколаївської області від 22.03.2005 р. та постанови Одеського апеляційного господарського суду від 23.06.2005 р. у справі №7/15 не встановлено.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , суд -

УХВАЛИВ:

Замінити Відділення державного казначейства в м. Миколаєві його правонаступником - Головним управлінням Державного казначейства України у Миколаївській області, а Державну податкову інспекцію у м. Миколаєві - Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві.

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Миколаєві на рішення Господарського суду Миколаївської області від 22.03.2005 р. та постанови Одеського апеляційного господарського суду від 23.06.2005 р. у справі №7/15 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Миколаївської області від 22.03.2005 р. та постанови Одеського апеляційного господарського суду від 23.06.2005 р. у справі №7/15 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім випадків, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) .