ВИЩИЙ АДМIНIСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
У Х В А Л А
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
17.07.2007
№ К-17081/06
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Карася О.В. (головуючого),
Брайка А.I., Голубєвої Г.К., Степашка О.I., Федорова М.О.
при секретарі: Міненко О.М.
за участі представника відповідача 1 Коритнюка В.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
Рівненської ОДПI на рішення Господарського суду Рівненської
області від 22.10.2002 та постанову Львівського апеляційного
господарського суду від 24.05.2005 по справі № 3/298
за позовом Державного підприємства "Рівнеагроекспорт-Сервіс"
до 1. Державної податкової інспекції у м. Рівне,
правонаступника Рівненської об'єднаної державної податкової
інспекції
2. Головного управління Державного казначейства у Рівненській
області в особі Управління державного казначейства у м. Рівне,
правонаступника Відділення державного казначейства у м. Рівне
про стягнення процентів за несвоєчасне відшкодування ПДВ
ВСТАНОВИВ:
Заявлено позовні вимоги про стягнення процентів за
несвоєчасне відшкодування податку на додану вартість (ПДВ) у
розмірі 1 368,49 грн.
Рішенням Господарського суду Рівненської області від
22.10.2002 позовні вимоги задоволено повністю.
Мотивуючи своє рішення, суд першої інстанції виходив з того,
що матеріалами справи доведено факт існування бюджетної
заборгованості з ПДВ на час звернення до суду.
Підставою такого висновку стали рішення Господарського суду
Рівненської області від 29.04.2002 у справі № 12/194 та від
29.05.2002 у справі № 17/211, якими зобов'язано ДПI у м. Рівне
відшкодувати з Державного бюджету ПДВ в сумі 15 855 грн. та 27 664
грн. відповідно.
А тому згідно пп. 7.7.1 та пп. 7.7.3 ст. 7 Закону України
"Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
, оскільки позивачу
відшкодування проведено 01.08.2002, та 25.09.2002 відповідно -
тому суд визнав, що і сума нарахувань відсотків складає за період
із 07.04.2002 по 01.08.2002 та з 07.05.2002 по 29.08.2002 в сумі
517,99 грн. та 851,50 грн. відповідно.
Постановою Львівського апеляційного господарського суду від
24.05.2005 по справі № 3/298 - рішення Господарського суду
Рівненської області від 22.10.2002 скасовано в частині задоволених
позовних вимог на суму 851,50 грн.
Обгрунтовуючи свою позицію, суд апеляційної інстанції
посилається на те, що рішення Господарського суду Рівненської
області від 29.04.2002 у справі № 12/194 залишено без змін
постановою Львівського апеляційного господарського суду від
16.04.2003.
А по справі № 17/211 ухвалою Господарського суду Рівненської
області від 18.03.2003 - позов ДП "Рівнеагроекспортсервіс"
залишено без розгляду.
Відповідно суд апеляційної інстанції визначився, що
відшкодуванню підлягає тільки 517,99 грн.
Не погоджуючись з зазначеними судовими рішеннями, відповідач
1 подав касаційну скаргу на зазначені судові рішення. Скаржник
обгрунтував свою позицію п. 8.1 ст. 8 Закону України "Про податок
на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
і просить скасувати судові
рішення і направити справу на новий розгляд.
Позивач заперечення на касаційну скаргу не надав.
В судове засідання від відповідача 1 надійшло клопотання про
зміну назви відповідача 1 на підставі наказу Державної податкової
адміністрації України в Рівненській області від 23.01.2006 № 10,
яким Рівненську об'єднану державну податкову інспекцію було
реорганізовано і на її базі створено Державну податкову інспекцію
у м. Рівне, яка є правонаступником прав та обов'язків Рівненської
ОДПI згідно розподільного акту.
В судове засідання від відповідача 2 також надійшло
клопотання про зміну назви відповідача 2 на підставі наказу
Управління державного казначейства України в Рівненській області
від 16.07.2006 № 102, яким Відділення державного казначейства у м.
Рівне було реорганізовано і на його базі створено Управління
державного казначейства у м. Рівне без права юридичної особи, яке
є правонаступником прав та обов'язків Відділення державного
казначейства у м. Рівне. При цьому процесуальним правонаступником
є юридична особа - Головне управління Державного казначейства у
Рівненській області.
Перевіривши правильність застосування судами першої та
апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права,
юридичної оцінки обставин справи, доводи касаційної скарги,
заперечення на неї, пояснення представника відповідача, колегія
суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню
з наступних підстав.
В силу пп. 7.7.3 п. 7.7 ст. 7 Закону України від 03.04.1997 №
168 "Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
(далі - Закон №
168) - якщо за результатами звітного періоду сума, визначена
згідно з підпунктом 7.7.1 цієї статті, має від'ємне значення, така
сума підлягає відшкодуванню платнику податків з Державного бюджету
України протягом місяця, наступного після подачі декларації.
Підставою для отримання відшкодування є дані тільки
податкової декларації за звітний період. За бажанням платника
податку сума бюджетного відшкодування може бути повністю або
частково зарахована в рахунок платежів з цього податку. Таке
рішення платника податку відображається в податковій декларації.
За змістом зазначеної норми пп. 7.7.3 п. 7.7 ст. 7 Закону №
168 ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
відшкодування здійснюється шляхом перерахування
відповідних грошових сум з бюджетного рахунку на рахунок платника
податку в установі банку, що його обслуговує.
Суми, що не відшкодовані платнику податків протягом
визначеного у цьому пункті строку, вважаються бюджетною
заборгованістю. Платник податку у будь - який момент після
виникнення бюджетної заборгованості має право звернутись до суду з
позовом про стягнення коштів бюджету.
Фактичні обставини справи, які були досліджені судами визнані
судом апеляційної інстанції такими, що відповідають вказаним
нормам Закону № 168 ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
, щодо права позивача на
відсотки із суми бюджетного відшкодування в розмірі 517,99 грн.
Однак із висновком суду апеляційної інстанції погодитись не
можна, оскільки матеріалами справи не підтверджено існування
ухвали Господарського суду Рівненської області від 18.03.2003 по
справі № 17/211, якою позов ДП "Рівнеагроекспортсервіс" залишено
без розгляду.
Тобто відмовляючи в позові в частині задоволення позовних
вимог щодо стягнення сум відсотків, судом апеляційної інстанцій
зроблено юридичні висновки щодо невстановлених обставин справи, а
тому неналежно мотивовано, що привело до без підставного
скасування рішення суду першої інстанції в частині.
Тому враховуючи норму пп. 7.7.3 ст. 7 зазначеного Закону - за
якою суми, що не відшкодовані платнику податку протягом
визначеного у цьому пункті строку, вважаються бюджетною
заборгованістю. На суму бюджетної заборгованості нараховуються
проценти на рівні 120 відсотків від облікової ставки Національного
банку України, встановленої на момент її виникнення, протягом
строку її дії, включаючи день погашення. Платник податку має право
у будь-який момент після виникнення бюджетної заборгованості
звернутися до суду з позовом про стягнення коштів бюджету, суд
касаційної інстанції прийшов до висновку, що постанова Львівського
апеляційного господарського суду від 24.05.2005 по справі № 3/298
підлягає скасуванню. Рішення Господарського суду Рівненської
області від 22.10.2002 по справі № 3/298 залишенню в силі.
Враховуючи вищезазначене та керуючись ст. ст. 160, 220, 221,
223, 227, 230 Кодексу адміністративного судочинства України
( 2747-15 ) (2747-15)
, суд, -
УХВАЛИВ:
Касаційну скаргу Рівненської об'єднаної державної податкової
інспекції задовольнити частково.
Постанову Львівського апеляційного господарського суду від
24.05.2005 по справі № 3/298 скасувати. Рішення Господарського
суду Рівненської області від 22.10.2002 залишити в силі.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і
оскарженню не підлягає, крім як з підстав, у строк та в порядку,
визначеними ст. ст. 237-239 КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
.
Головуючий О.В. Карась
Судді А.I. Брайко
Г.К. Голубєва
О.I. Степашко
М.О. Федоров