ВИЩИЙ АДМIНIСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
УХВАЛА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 липня 2007 року м.Київ
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в
складі:
головуючого: судді Бим М.Є.
суддів: Гончар Л.Я., Гордійчук М.П., Кравченко О.О.,
Леонтович К.Г.
при секретарі: Білій-Грошко О.А.
розглянувши в судовому засіданні справу за касаційною скаргою
приватного підприємства "Вітал-М" на рішення господарського суду
Автономної Республіки Крим від 16 серпня 2005 року та постанову
Севастопольського апеляційного господарського суду від 19 грудня
2005 року, у справі № 2-25/10769-2005 за позовом Кримського
республіканського відділення Фонду соціального захисту інвалідів
до ПП "Вітал-М" про стягнення штрафних санкцій, -
ВСТАНОВИЛА:
Кримське республіканське відділення Фонду соціального захисту
інвалідів звернулось до суду з позовом до ПП "Вітал-М" про
стягнення штрафних санкцій в розмірі 12600,60 грн. за невиконання
нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2003-2004
роках.
Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від
16 серпня 2005 року, яке залишене без змін постановою
Севастопольського апеляційного господарського суду від 19 грудня
2005 року, позов задоволено.
У касаційній скарзі ПП "Вітал-М" просить скасувати зазначені
судові рішення і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову
відмовити, посилаючись на порушення норм матеріального права.
Перевіривши матеріали справи, правильність застосування
судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального
права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає
частковому задоволенню виходячи з наступного.
Згідно ст.19 Закону України "Про основи соціальної
захищеності інвалідів в Україні" ( 875-12 ) (875-12)
для підприємств,
установ і організацій незалежно від форм власності і
господарювання встановлюється норматив робочих місць для
забезпечення працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох
відсотків від загальної чисельності працюючих, а якщо працює від
15 до 25 чоловік - у кількості одного робочого місця.
Частиною першою статті 18 названого Закону передбачено, що
працевлаштування інвалідів здійснюється органами Міністерства
праці України, Міністерства соціального захисту населення України,
місцевими радами, громадськими організаціями інвалідів.
Робоче місце інваліда, згідно з п.1 Положення про робоче
місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів,
затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.1995
року, № 314 ( 314-95-п ) (314-95-п)
зі змінами та доповненнями, внесеними
постановою Кабінету Міністрів України від 10.01.2002 року, № 19
( 19-2002-п ) (19-2002-п)
, - це окреме робоче місце, або ділянка виробничої
площі на підприємстві (об'єднанні), в установі та організації,
незалежно від форм власності та господарювання, де створено
необхідні умови для праці інваліда.
Робоче місце інваліда вважається створеним, якщо воно
відповідає встановленим вимогам робочого місця для інвалідів
відповідної нозології, атестоване спеціальною комісією
підприємства за участю представників МСЕК, органів
Держнаглядохоронпраці, громадських організацій інвалідів і введено
в дію шляхом працевлаштування на ньому інваліда (п.3).
Підприємства розробляють заходи щодо створення робочих місць для
інвалідів і включають їх до колективного договору (п.5).
Таким чином, Закон зобов'язує відповідача, відповідно до 4-х
відсоткового нормативу, створити робочі місця для праці інвалідів,
зазначити їх у колективному договорі і інформувати центри
зайнятості, місцеві органи соціального захисту населення та
відділення Фонду соціального захисту інвалідів, а органи
працевлаштування - підібрати робоче місце і працевлаштувати
інваліда.
Згідно ч.1 ст.20 Закону України "Про основи соціальної
захищеності інвалідів в Україні" ( 875-12 ) (875-12)
та відповідно до п.3
Порядку сплати підприємствами (об'єднаннями), установами і
організаціями штрафних санкцій до відділень Фонду соціального
захисту інвалідів, акумуляції, обліку та використання цих коштів,
затвердженого постановою КМУ від 28.12.2001 № 1767
( 1767-2001-п ) (1767-2001-п)
, підприємства (об'єднання), установи і організації
незалежно від форми власності і господарювання, де кількість
працюючих інвалідів менше ніж встановлена нормативом, передбаченим
частиною першою статті 19 вказаного Закону, щорічно сплачують
відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів, не
пізніше 15 квітня року, який наступає за звітним, штрафні санкції,
сума яких визначається у розмірі середньомісячної річної
заробітної плати штатного працівника на відповідному підприємстві
за кожне робоче місце, не зайняте інвалідом.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, відповідачем
звітність за 2003 рік про зайнятість та працевлаштування інвалідів
не подано. Згідно звітності за 2004 рік норматив відповідача, при
чисельності працюючих 23 чоловік, складає 0 робочих місць для
працевлаштування інвалідів.
Судами встановлено, що відповідач не повідомляв органи
працевлаштування в 2003-2004р.р. про створення робочих місць для
працевлаштування інвалідів.
Таким чином, норматив робочих місць для забезпечення
працевлаштування інвалідів у 2003-2004 роках ПП "Вітал-М" не
виконало.
Актами перевірки від 10.02.2005 встановлено, що відповідач
мав створити одне робоче місце для працевлаштування інваліда у
2003 році, і одне - у 2004 році. Фактично ПП "Вітал-М" у 2003-2004
роках інвалідів не працевлаштовувало.
Відповідно до статистичної звітності відповідача за 2004 рік
та актів перевірки від 10.02.2005 середньорічна заробітна плата
штатного працівника відповідача у 2003 році склала 6213,64 грн., у
2004 році 6386,96 грн. Отже, сума штрафних санкцій за 2003-2004
роки складає 12600,60 грн.
Однак, згідно ст.250 Господарського кодексу України
( 436-15 ) (436-15)
адміністративно-господарські санкції можуть бути
застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з
дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня
порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил
здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених
законом.
Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення штрафних
санкцій 01.01.2005. Оскільки штрафні санкції за невиконання
нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів за 2003 рік
мали бути сплачені відповідачем до 15.04.2004, колегія суддів
вважає, що позивачем пропущено строк застосування штрафних санкцій
за 2003 рік.
Відповідно до ст. 225 Кодексу адміністративного судочинства
України ( 2747-15 ) (2747-15)
суд касаційної інстанції має право змінити
судове рішення, якщо в справі немає необхідності досліджувати нові
докази або встановлювати обставини, а судове рішення, яке
змінюється, є помилковим тільки в частині.
Керуючись ст.ст. 221, 223, 225, 231 Кодексу адміністративного
судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
, колегія суддів, -
УХВАЛИЛА:
Касаційну скаргу приватного підприємства "Вітал-М"
задовольнити частково.
Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 16
серпня 2005 року та постанову Севастопольського апеляційного
господарського суду від 19 грудня 2005 року змінити.
Стягнути з приватного підприємства "Вітал-М" на користь
Кримського республіканського відділення Фонду соціального захисту
інвалідів штрафні санкції в розмірі 6386 (шість тисяч триста
вісімдесят шість) грн. 96 коп.
В решті позову відмовити.
Стягнути з приватного підприємства "Вітал-М" у доход
державного бюджету України 63,87 грн. державного мита.
Стягнути з приватного підприємства "Вітал-М" на користь
Державного підприємства "Судовий інформаційний центр" 59,81 грн.
витрат за послуги по інформаційно-технічному забезпеченню судового
процесу.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і
оскарженню не підлягає.
Судді