ВИЩИЙ АДМIНIСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
УХВАЛА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
16липня 2007 року м. Київ
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді-доповідача Усенко Є.А.,
суддів: Бившевої Л.I., Костенка М.I., Маринчак Н.Є.,
Шипуліної Т.М.
розглянувши у попередньому судовому засіданні
касаційну скаргу українського державного підприємства
поштового зв'язку "Укрпошта"
на постанову Київського апеляційного господарського суду від
11.03.2005 р.
у справі № 33/603 господарського суду міста Києва
за позовом українського державного підприємства поштового
зв'язку "Укрпошта"
до Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві
по роботі з великими платниками податків
про визнання частково недійсним податкового
повідомлення-рішення
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду міста Києва від 26.01.2005р.,
залишеним без змін постановою Київського апеляційного
господарського суду від 11.03.2005р., в позові про визнання
недійсним податкового повідомлення-рішення СДПI у м. Києві по
роботі з ВПП від 30.08.2004р. № 0000051501/3 в частині визначення
УДППЗ "Укрпошта" податкового зобов'язання з податку на додану
вартість в сумі 4 108,40 грн. основного платежу та 2 054,20 грн.
штрафних санкцій, а всього 6 162,60 грн., відмовлено.
Судові рішення вмотивовані тим, що оскільки операції з
приймання платежів за електричну енергію від споживачів -
юридичних осіб та перерахування цих платежів на банківський
рахунок особи, зазначеної у платіжному документі, та приймання від
аптеки її торгової виручки не є операціями з розрахунково-касового
обслуговування в силу наявності у таких послуг ознак послуг
поштового зв'язку, що відповідає вимогам ліцензії Державного
комітету зв'язку та інформатизації України щодо виду господарської
діяльності позивача та статті 1 Закону України "Про поштовий
зв'язок" ( 2759-14 ) (2759-14)
, а відтак надані послуги підлягають
оподаткуванню податком на додану вартість на загальних підставах
згідно підпункту 3.1.1 пункту 3.1. статті 3 Закону України "Про
податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
.
В касаційній скарзі позивач просить скасувати постановлені у
справі судові рішення та прийняти нове рішення про відмову в
позові, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм
матеріального права.
Заперечуючи проти касаційної скарги, СДПI у м. Києві по
роботі з ВПП просить залишити скаргу без задоволення як
необгрунтовану.
Заслухавши суддю-доповідача та перевіривши правильність
застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм
матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин
справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України
приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає відхиленню з
таких підстав.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено та
матеріалами справи підтвержується, що позивач на виконання
генеральної угоди № 064 від 02.04.2001р., укладеної з ВАТ
"Закарпатобленерго" /замовник/, приймав впродовж 2001-2002 років
від юридичних осіб платежі за електроенергію з подальшим
перерахуванням грошових коштів на розподільчий рахунок замовника,
відкритий в Ощадному банку, а також приймав торгову виручку
аптеки, розташованої в с. Порошково. За кожну із наданих послуг
позивач отримував винагороду у розмірі 2 % від суми, прийнятої від
споживачів електроенергії або аптеки відповідно.
Фактичною підставою для визначення УДППЗ "Укрпошта"
податкового зобов'язання за платежем з податку на додану вартість
у спірній сумі слугувала обставина невідтворення позивачем в
податковому обліку за відповідний період обсягу операцій з продажу
зазначених послуг, в тому числі з урахуванням ПДВ - 4 108,40 грн.
Позивач вказану обставину не заперечує, посилаючись на
підпункт 3.2.5 пункту 3.2 статті 3 Закону України "Про податок на
додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
в редакції Закону, діючій на момент
виникнення спірного правовідношення, яким встановлено, що не є
об'єктом оподаткування операції з надання послуг з
розрахунково-касового обслуговування, залучення, розміщення та
повернення грошових коштів за договорами позики, депозиту, вкладу,
страхування або доручення; надання, управління і переуступки
фінансових кредитів, кредитних гарантій і банківських
поручительств особою, що надала такі кредити, гарантії або
поручительства.
В матеріалах справи наявна копія ліцензії Державного комітету
зв'язку та інформатизації України, відповідно до якої вид
господарської діяльності позивача - пересилання грошових переказів
на території України.
Згідно статті 1 Закону України "Про поштовий зв'язок"
( 2759-14 ) (2759-14)
переказ грошових коштів (поштовий переказ) - це
послуга поштового зв'язку щодо виконання доручення користувача на
пересилання та виплату адресату зазначеної ним суми грошей.
В той час як під розрахунково-касовим обслуговуванням в
чинному законодавстві розуміються послуги, що надаються банком
клієнту на підставі відповідного договору, укладеного між ними,
які пов'язані із переказом грошей з рахунка (на рахунок) цього
клієнта, видачею йому грошей у готівковій формі, а також
здійсненням інших операцій, передбачених договорами /пункт 1.37
статті 1 Закону України "Про платіжні системи та переказ грошей в
Україні" ( 2346-14 ) (2346-14)
від 05.04.2001 N 2346-III в редакції Закону
від 05.04.2001р.).
Пунктами 5.1 та 5.6 генеральної угоди про прийом платежів за
електричну енергію та доставку платіжних документів споживачам
електричної енергії від 02.04.2001р. № 064 передбачено, що
перерахування коштів по прийнятих платежах на розподільчий рахунок
РЕМ "Замовника", відкритий в Ощадному банку, проводиться щоденно
після отримання звітів від відділень зв'язку в цілому по вузлу
зв'язку; оплата винагороди за здійснення операцій прийому платежів
та виконаних робіт по доставці рахунків побутовим споживачам
проводиться на протязі 5-ти робочих днів місяця, наступного за
звітним згідно Закону України "Про внесення змін до Закону України
"Про електроенергетику" тільки шляхом перерахування коштів з
поточного рахунку ВАТ "Закарпатобленерго" на розрахунковий рахунок
КОД УДППЗ "Укрпошта" на підставі підписаних між ВЗ і РЕМ актів
виконаних робіт та реєстру.
Аналіз положень наведених правових норм та умов генеральної
угоди дає підстави для висновку, що операції позивача з приймання
платежів за електроенергію від споживачів та перерахування цих
грошових коштів на розподільчий рахунок ВАТ "Закарпатобленерго" в
банку є послугами поштового зв'язку, а сама генеральна угода, на
підставі якої здійснені такі операції, має ознаки угоди про
поштовий переказ, тоді як в межах розрахунково-касового
обслуговування можуть здійснюватися лише операції з обслуговування
банками розподільчого рахунку ВАТ "Закарпатобленерго" та
розрахункового рахунку УДППЗ "Укрпошта", зокрема переказ грошей з
рахунка (на рахунок) вказаних підприємств, видача останнім коштів
у готівковій формі.
Довід позивача про те, що винагорода за надану послугу з
приймання платежів від споживачів виплачувалася за рахунок
грошових коштів, отриманих від споживачів, та є частиною операції
з розрахунково-касового обслуговування, є непереконливим з огляду
на те, що сума отриманих від споживачів грошових коштів виступала
лише базою обчислення розміру винагороди, а не джерелом сплати,
про що свідчить і той факт, що отримані від споживачів платежі
спрямовувалися на розподільчий рахунок ВАТ "Закарпатобленерго", а
сума комісійної винагороди перераховувалася з поточного рахунку
цього товариства.
Відповідно до преамбули Iнструкції про порядок приймання,
контролю і обліку торговельної виручки структурними підрозділами
підприємства поштового зв'язку, затвердженої наказом Державного
комітету зв'язку та інформатизації України від 22 лютого 2000 року
N 34 ( z0139-00 ) (z0139-00)
та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України
7 березня 2000 р. за N 139/4360, ця інструкція прийнята на
виконання Закону України "Про зв'язок" ( 2759-14 ) (2759-14)
.
Пункт 1 зазначеної Iнструкції встановлює, що структурні
підрозділи поштового зв'язку згідно з укладеними договорами
здійснюють приймання торговельної виручки від підприємств,
організацій, інших суб'єктів господарювання системи Центральної
спілки споживчих товариств України для зарахування на їх рахунки в
банках.
З огляду на припис цього пункту структурний підрозділ
поштового зв'язку отриману торговельну виручку зобов'язаний
перерахувати на банківський рахунок суб'єкта господарювання, а
відтак операція позивача з приймання торговельної виручки аптеки
не є операцією з розрахунково-касового обслуговування, оскільки
позивач не є тією установою, тобто банком, яка уповноважена
здійснювати розрахунково-касове обслуговування.
Враховуючи викладене, суди попередніх інстанцій дійшли
правильного висновку про те, що позивач, будучи установою
поштового зв'язку, не здійснює операції з розрахунково-касового
обслуговування, у зв'язку з чим надані ним послуги підлягають
оподаткуванню податком на додану вартість.
Керуючись ст.ст. 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу
адміністративного судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
,
УХВАЛИВ :
Касаційну скаргу українського державного підприємства
поштового зв'язку "Укрпошта" залишити без задоволення, а постанову
Київського апеляційного господарського суду від 11.03.2005 р.- без
змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може
бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку,
передбачених статтями 236-238 Кодексу адміністративного
судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
.
Головуючий Усенко Є.А.
Судді Бившева Л.I.
Костенко М.I.
Маринчак Н.Є.
Шипуліна Т.М.