ВИЩИЙ АДМIНIСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 липня 2007 року м. Київ
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді-доповідача Усенко Є.А.,
суддів: Бившевої Л.I., Голубєвої Г.К., Костенка М.I.,
Шипуліної Т.М.
при секретарі Гончаренку Р.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні
касаційну скаргу Житомирської об'єднаної державної податкової
інспекції
на постанову Житомирського апеляційного господарського суду
від 25.01.2005 р.
у справі № 10/174 "НА" господарського суду Житомирської
області
за позовом відкритого акціонерного товариства
"Житомирнафтопродукт"
до 1. Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції
2. Управління державного казначейства у Житомирській області
про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення та
повернення з державного бюджету 1 814,70 грн.
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду Житомирської області від
23.09.2004 р., залишеним без змін постановою Житомирського
апеляційного господарського суду від 25.01.2005 р., позов
задоволено: визнано недійсним податкове повідомлення-рішення
Житомирської ОДПI від 22.06.2004 р. № 3098/10/39118/23-02 про
визначення ВАТ "Житомирнафтопродукт" податкового зобов'язання за
платежем з фінансових санкцій - 1814,70 грн., накладених на
підставі ст.13, пункту 1 ст.17 Закону України "Про застосування
реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського
харчування та послуг" ( 265/95-ВР ) (265/95-ВР)
від 01.06.2000 р. № 1776-III
( 1776-14 ) (1776-14)
; повернуто з Державного бюджету України ВАТ
"Житомирнафтопродукт" 1814,70 грн., перерахованих платіжним
дорученням № 5822 від 25.06.2004 р.; стягнуто з Житомирської ОДПI
на користь позивача судові витрати в загальній сумі 254,00 грн.
Судові рішення вмотивовані висновком суду про відсутність з
боку позивача порушення вимог пунктів 1,2 ст. 3 Закону від
01.06.2000 р. № 1776-III ( 1776-14 ) (1776-14)
при відпуску на АЗС 50 л
дизельного палива, 84,22 л бензину А-95 на загальну суму 362,94
грн. з використанням електронних пластикових смарт-карт без
проведення розрахункових операцій через реєстратор розрахункових
операцій, оскільки такі операції в момент відпуску пального не
відбувалися з огляду на факт оплати пального в безготівковій
формі, який передував відпуску пального.
Суд також виходив з невідповідності спірного податкового
повідомлення-рішення ст.ст.14, 15 Закону України "Про систему
оподаткування" ( 1251-12 ) (1251-12)
, пункту 1.2 ст.1 Закону України "Про
порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами
та державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
з посиланням на те,
що сума застосованих до позивача фінансових санкції не є сумою
податкового зобов'язання.
В касаційній скарзі Житомирська ОДПI просить скасувати
ухвалені у справі судові рішення та постановити нове рішення про
відмову в задоволенні позову, посилаючись на порушення судами
першої та апеляційної інстанцій ст.ст. 3, 17, 25 Закону від
01.06.2000 р. № 1776-III ( 1776-14 ) (1776-14)
, пункту 7 ст.11 Закону
України "Про державну податкову службу в Україні" ( 509-12 ) (509-12)
,
пункту 1.2 ст.1, підпункту 4.2.2 пункту 4.2 ст.4 Закону України
"Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед
бюджетами та державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
.
Заперечуючи проти касаційної скарги, позивач просить залишити
скаргу без задоволення, вважаючи скаргу безпідставною.
Перевіривши правильність застосування судами першої та
апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права,
юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого
адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна
скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що
Житомирською ОДПI було проведено перевірку АЗС, розташованої в
селі Глибочиця Житомирської області, що є господарською одиницею
позивача, щодо контролю за здійсненням розрахункових операцій у
сфері готівкового та безготівкового обігу, за результатами якої
складено акт від 18.06.2004 р. № 06250549/23-02, яким встановлено
факт реалізації позивачем нафтопродуктів з використанням
електронних пластикових смарт-карток без проведення розрахункових
операцій через реєстратор розрахункових операцій та видачі
касового чеку з посиланням на порушення при цьому пунктів 1, 2 ст.
3 Закону від 01.06.2000 р. № 1776-III ( 1776-14 ) (1776-14)
.
На підставі вказаного акту перевірки Житомирською ОДПI
відповідно до пунктів 1, 2 ст. 3, пункту 1 ст.17 вказаного Закону
було прийнято податкове повідомлення - рішення від 22.06.2004 №
3098/10/39118/32-02 про визначення позивачу податкового
зобов'язання за платежем "Фінансові санкції / платіж / 23030100"
на суму 1814,70 грн.
Задовольняючи позовні вимоги, суди першої та апеляційної
інстанцій виходили з того, що фінансові санкції, встановлені
Законом України "Про застосування реєстраторів розрахункових
операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг"
( 265/95-ВР ) (265/95-ВР)
, не є податковим зобов'язанням, у зв'язку з чим
податкові органи не мають права визначити фінансові санкції за
порушення вимог вищезазначеного Закону в порядку передбаченому
Законом України "Про порядок погашення зобов'язань платників
податків перед бюджетами та державними цільовими фондами"
( 2181-14 ) (2181-14)
та направляти позивачу податкове повідомлення -
рішення на суму цих фінансових санкцій; відпуск нафтопродуктів
через АЗС за смарт-картами / пластиковою карткою - носієм
електронної інформації щодо постачальника та покупця; кількості,
виду та марки нафтопродуктів, вартість яких сплачена покупцем;
добового ліміту відпуску нафтопродуктів; залишку нафтопродуктів
після їх відпуску / не є розрахунковою операцією в розумінні ст. 2
Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових
операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг"
( 265/95-ВР ) (265/95-ВР)
та не потребує застосування реєстратора
розрахункових операцій, оскільки відпуск нафтопродуктів
здійснювався після попередньої оплати нафтопродуктів за договором
купівлі - продажу нафтопродуктів та їх відпуску за смарт-картами
від 12.12.2002 р. № 10783, укладеним між ВАТ "Житомирнафтопродукт"
та ДП "Євроголд Iндестріз ЛТД".
З висновком суду про відсутність законних підстав для
застосування до позивача фінансових санкцій в зазначеній сумі не
можна погодитися з наступних підстав.
Відповідно до пунктів 1,2 ст.3 Закону від 01.06.2000 р. №
1776-III ( 1776-14 ) (1776-14)
суб'єкти підприємницької діяльності, які
здійснюють розрахункові операції в готівковій та / або в
безготівковій формі / із застосуванням платіжних карток, платіжних
чеків, жетонів тощо / при продажу товарів / надані послуг / у
сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані
проводити розрахункові операції на повну суму покупки / надання
послуги / через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку
та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових
операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що
підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках,
передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у
встановленому порядку розрахункових книжок та видавати особі, яка
отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від
неї, розрахунковий документ встановленої форми на повну суму
проведеної операції
Закон не містить обмеженого переліку операцій, на які
поширюються його вимоги, та в той же час звільняє від обов'язку
проведення розрахункових операцій через реєстратор розрахункових
операцій лише певне коло суб'єктів підприємницької діяльності (ст.
9 Закону).
На території України у сферах, визначених цим Законом,
дозволяється реалізовувати та застосовувати лише ті реєстратори
розрахункових операцій вітчизняного та іноземного виробництва, які
включені до Державного реєстру реєстраторів розрахункових операцій
та конструкція і програмне забезпечення яких відповідає
конструкторсько-технологічній та програмній документації виробника
/ частина 1 ст.12 цього Закону /.
Згідно частини 1 ст. 13 названого Закону вимоги щодо
реалізації фіскальних функцій реєстраторами розрахункових операцій
для різних сфер застосування встановлюються Кабінетом Міністрів
України.
Пунктом 1 Вимог щодо реалізації фіскальних функцій
реєстраторами розрахункових операцій для різних сфер застосування,
затверджених відповідно до частини 1 ст.13 цього Закону постановою
КМ України від 18.02.2002 р. № 199 ( 199-2002-п ) (199-2002-п)
, уповноважено
Державну комісію з питань впровадження електронних систем і
засобів контролю та управління товарним і грошовим обігом
встановлювати додаткові, порівняно із встановленими зазначеною
постановою, вимоги щодо реалізації фіскальних функцій
спеціалізованими реєстраторами для конкретних сфер застосування.
Пунктом 2 Положення про Державну комісію з питань
впровадження електронних систем і засобів контролю та управління
товарним і грошовим обігом, затвердженого постановою КМ України
від 24.01.1997 р. № 81 ( 81-97-п ) (81-97-п)
, чинною до скасування
постановою КМ України від 21.12.2005 р. № 1231 ( 1231-2005-п ) (1231-2005-п)
,
зазначена Державна комісія визначена постійно діючим органом при
Кабінеті Міністрів України.
Протокольним рішенням Державної комісії з питань впровадження
електронних систем і засобів контролю та управління товарним і
грошовим обігом від 27.06.2002 р. № 13 ( vg013229-02 ) (vg013229-02)
затверджені
"Технічні вимоги до спеціалізованих електронних контрольно-касових
апаратів для автозаправних станцій". Пунктом 15 цих Технічних
вимог встановлено, що в режимі реєстрації відпускання пального
ЕККА повинен забезпечувати у єдиному нерозривному технологічному
процесі : управління відпусканням пального; реєстрацію об'єму / в
літрах / та вартості / у гривнях / відпущеного пального кожного
найменування окремо за готівкою та кожною безготівковою формами
оплати; відображення на індикаторі оператора стану кожного
роздавального крана паливно-роздавальної колонки, а також для
кожної замовленої дози - поточної інформації про об'єм відпущеного
пального / у літрах / через цей роздавальний кран; дебетування
платіжних карток; друкування платіжних чеків установленої форми,
які додатково містять номери паливно-роздавальних колонок, через
які здійснювалося відпускання пального, об'єм / у літрах / і
вартість / у гривнях / фактично відпущеного пального. При
попередній оплаті / оплата пального, яка проводиться перед
початком його відпускання / друкування чека повинно здійснюватися
до початку відпускання пального, при оплаті за фактично відпущене
пальне - після закінчення його відпускання / встановлення
роздавального крана в паливно-роздавальну колонку / / пункт 16
Технічних вимог /.
Пунктом 7 додатку до постанови Кабінету Міністрів України
"Про терміни переведення суб'єктів підприємницької діяльності на
облік розрахункових операцій у готівковій та безготівковій формі
із застосуванням реєстраторів розрахункових операцій" від
07.02.2001 р. № 121 ( 121-2001-п ) (121-2001-п)
, прийнятої відповідно до
Закону від 01.06.2000 р. № 1776-III ( 1776-14 ) (1776-14)
, граничний
термін переведення суб'єктів підприємницької діяльності на облік
розрахункових операцій при здійсненні роздрібної торгівлі
нафтопродуктами (крім роздрібної торгівлі через контейнерні
автозаправні станції) встановлений як 1 січня 2004 року.
Системний аналіз наведених правових норм дає підстави для
висновку, що відповідно до вимог Закону від 01.06.2000 р. №
1776-III ( 1776-14 ) (1776-14)
операції по відпуску пального на АЗС, в тому
числі попередньо оплаченого, повинні проводитися через реєстратор
розрахункових операції, який відповідає спеціально встановленим
вимогам щодо конструкції, забезпечує реєстрацію відпускання
пального та виключає можливість останньої без фіксації фіскальним
блоком інформації про об'єм відпущеного пального та його вартості,
з роздрукуванням чеку, що підтверджує факт відпуску пального та
розрахунку за нього.
Невикористання господарюючим суб'єктом реєстратора
розрахункових операцій відповідно до встановлених уповноваженим
органом вимог та внесених до Державного реєстру реєстраторів
розрахункових операцій, наслідком чого є відпускання пального без
реєстрації розрахункової операції через реєстратор розрахункових
операцій свідчить про порушення таким суб'єктом вимог пункту 1
ст.3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових
операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг"
( 265/95-ВР ) (265/95-ВР)
.
Повноваження органів державної податкової служби щодо
застосування штрафних санкцій за порушення норм Закону від
01.06.2000 р. №1776-III ( 1776-14 ) (1776-14)
передбачені статтею 17 цього
Закону. Однак, податкове повідомлення-рішення, в якому фінансові
санкції визначені як податкове зобов'язання, може бути прийняте
лише при порушенні податкового законодавства, що випливає з
положень статтей 14,15 Закону України "Про систему оподаткування"
( 1251-12 ) (1251-12)
, пунктів 1.2, 1.3 ст.1 Закону України "Про порядок
погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та
державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
.
З огляду на це позивачу необгрунтовано визначено суму
фінансових санкцій за порушення, які не є порушеннями вимог
податкового законодавства, сумою податкового зобов'язання, у
зв'язку з чим спірне податкове повідомлення-рішення підлягає
визнанню недійсним саме в зазначеній частині.
Враховуючи правильність висновку судів першої та апеляційної
інстанцій про відсутність законних підстав для визначення суми
застосованих до позивача фінансових санкцій сумою податкового
зобов'язання, ухвалені у справі судові рішення підлягають зміні, а
позов - частковому задоволенню.
Відповідному перерозподілу з врахуванням вимог частин 1, 3
ст.94 КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
підлягають судові витрати.
Керуючись ст.ст. 220, 223, 225, 230, 232 Кодексу
адміністративного судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
, Вищий
адміністративний суд України
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Житомирської ОДПI задовольнити частково.
Змінити постанову Житомирського апеляційного господарського
суду від 25.01.2005 р., рішення господарського суду Житомирської
області від 23.09.2004 р.
Позов задовольнити частково.
Визнати недійсним податкове повідомлення-рішення Житомирської
ОДПI від 22.06.2004 р. № 3098/10/39118/23-02 в частині визначення
фінансових санкцій у сумі 1814,70 грн. сумою податкового
зобов'язання ВАТ "Житомирнафтопродукт".
Стягнути з Державного бюджету України на користь ВАТ
"Житомирнафтопродукт" судові витрати в сумі 101,50 грн. / сто одна
гривна 50 копійок /.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, але
може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в
порядку, передбачених статтями 236-238 Кодексу адміністративного
судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
.
Головуючий підпис Усенко Є.А.
Судді підпис Бившева Л.I.
підпис Голубєва Г.К.
підпис Костенко М.I.
підпис Шипуліна Т.М.