Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого: Співака В.I.

суддів: Білуги С.В.

Гаманка О.I.

Заїки М.М.

Загороднього А.Ф.

при секретарі Міненку I.М.,

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну cкаргу ОСОБА_1на рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 24.06.04 року та ухвалу апеляційного суду Полтавської області від 10.02.05 року у справі за скаргою ОСОБА_1на неправомірні дії управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області, начальника відділу громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області, -

в с т а н о в и л а:

У травні 2005 року ОСОБА_1 звернулася до Октябрського районного суду м. Полтави зі скаргою на неправомірні дії управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області, начальника відділу громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області.

Рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 24.06.04 року у задоволенні скарги ОСОБА_1 було відмовлено.

Ухвалою апеляційного суду Полтавської області від 10.02.05 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 було залишено без задоволення, а рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 24.06.04 року - без змін.

У касаційній скарзі ОСОБА_1 не погоджуючись з даними судовими рішеннями, посилається на допущені судом порушення норм матеріального права, просить скасувати рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 24.06.04 року та ухвалу апеляційного суду Полтавської області від 10.02.05 року та ухвалити нове рішення, яким задовольнити її скаргу.

Перевіривши наведені доводи в касаційній скарзі, рішення судів щодо правильності застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального права, колегія суддів вважає, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до статті 32 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства" (3929-12) іноземець та особа без громадянства, які вчинили злочин або адміністративне правопорушення, після відбуття призначеного йому покарання чи виконання адміністративного стягнення може бути видворений за межі України. За рішенням органу внутрішніх справ видворення іноземця та особи без громадянства за межі України може супроводжуватися забороною подальшого в'їзду в Україну строком до п'яти років.

Судами першої та апеляційної інстанції ОСОБА_1 20.01.02 року та 28.01.03 року було притягнуто до адміністративної відповідальності за статтею 203 Кодексу України про адміністративні правопорушення (8073-10) за порушення іноземцями та особами без громадянства правил перебування в Україні і транзитного проїзду через територію України, а саме за проживання без документів на право проживання в Україні.

Враховуючи, що скаржниця неодноразово притягувалась до адміністративної відповідальності і проживає на території України без належних документів, то суди дійшли вірного висновку, що немає підстав для скасування висновку від 26.02.03 року про визнання громадянки ОСОБА_1 нелегальним мігрантом з забороною в'їзду в Україну терміном на п'ять років та з видворенням її за межі України.

Таким чином, судами правильно дана правова оцінка обставин по справі, правильно застосовані норми матеріального права при прийнятті рішень, а тому касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін

Керуючись статтями 220, 222, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , колегія суддів -

у х в а л и л а:

Касаційну скаргу ОСОБА_1залишити без задоволення, а рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 24.06.04 року та ухвалу апеляційного суду Полтавської області від 10.02.05 року у справі за скаргою ОСОБА_1на неправомірні дії управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області, начальника відділу громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області - без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.