К-9290/06 Про відшкодування бюджетної заборгованості з податку на додану вартість - Текст документа

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Миколаєві на рішення Господарського суду Миколаївської області від 13.05.2005 та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 26.07.2005 по справі № 7/98

за позовом Приватного підприємства "Сузір'я Стрільця" до 1. Державної податкової інспекції у м. Миколаєві

2. Управління Державного казначейства у Миколаївській області

про відшкодування бюджетної заборгованості з податку на додану вартість (ПДВ)

Заявлено позовні вимоги (з уточненням) про стягнення з Державного бюджету бюджетної заборгованості з ПДВ в сумі 165 366,33 грн., з яких 123 538 грн. бюджетна заборгованість по ПДВ, 41 828,33 грн. проценти, нараховані на суму бюджетної заборгованості за несвоєчасне відшкодування ПДВ.

Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 13.05.2005 залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 26.07.2005 по справі № 7/98 - позовні вимоги задоволено повністю.

При цьому суд першої інстанції встановив, що за результатами господарської діяльності позивач має від'ємне значення по податку на додану вартість, згідно із вимогами діючого законодавства. Відповідно до податкових декларацій з ПДВ у позивача виникли суми податкового кредиту, які підлягають відшкодуванню за наступні звітні періоди: листопад 2003 року, березень 2004 року, листопад 2004 року. Загальна сума від'ємного значення податкового зобов'язання склала 519581,13 грн., яка частково відшкодована.

Суд апеляційної інстанції повністю погодився із встановленим. Відповідно враховуючи встановлені обставини справи, суди першої та апеляційної інстанцій мотивували своє рішення нормами п.п.7.7.3. п. 7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) , оскільки позивачем за результатами фінансово-господарської діяльності за листопад 2003 року, березень 2004 року, листопад 2004 року до ДПI у м. Миколаєві були надані декларації з ПДВ та розрахунки експортного відшкодування. Відповідно стягнення процентів за невідшкодування зазначених вище сум у встановлені Законом терміни суди обгрунтували п.п.7.7.3 п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) , за якою стягнення процентів визначено у розмірі 120% облікової ставки НБУ за кожний день прострочки згідно розрахунку.

Не погодившись із рішенням Господарського суду Миколаївської області від 13.05.2005 та постановою Одеського апеляційного господарського суду від 26.07.2005 по справі № 7/98 відповідач - (далі - ДПI) подав касаційну скаргу (зі змінами), в якій просить скасувати судові рішення та в задоволенні позову відмовити, оскільки рішення винесені із порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального права посилаючись на те, що Закон України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) не містить обов'язкового відшкодування з Державного бюджету процентів, які нараховуються на суму бюджетної заборгованості у розмірі 120% від облікової ставки НБУ, відповідно до п.п.7.7.3. ст. 7 цього Закону. Експортне відшкодування регулюється ст. 8 Закону України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) яка безпосередньо визначає особливості оподаткування операцій з вивезенням (пересиланням) товарів (робіт, послуг) за межі митної території України, в тому числі строки та порядок експортного відшкодування та, при цьому, не містить вимог щодо нарахування процентів на суму експортного відшкодування, або ж відсилання до порядку відшкодування ПДВ, визначеного п.п.7.7.3. ст. 7 Закону.

Позивач заперечення на касаційну скаргу не надав, в судовому засіданні проти скарги заперечив та просив касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду без змін.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, доводи касаційної скарги та пояснення представника позивача, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

В силу пп. 7.7.1., пп. 7.7.3. п. 7.7. ст. 7 Закону України від 03.04.1997 № 168 "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) - у разі, коли за результатами звітного періоду сума, визначена як різниця між загальною сумою податкових зобов'язань, що виникли у зв'язку з будь-яким продажем товарів (робіт, послуг) протягом звітного періоду та сумою податкового кредиту звітного періоду має від'ємне значення, така сума підлягає відшкодуванню платнику податку з Держбюджету України протягом місяця наступного після подачі декларації. Суми бюджетного відшкодування можуть бути повністю або частково зараховані в рахунок платежів по цьому податку, або шляхом перерахування на рахунок платника в установі банку, або шляхом видачі казначейського чеку, який приймається до негайної оплати (погашення) будь-якими банківськими установами. Суми, не відшкодовані платнику податку протягом зазначеного в цій нормі строку, вважаються бюджетною заборгованістю. Платник податку має право у будь-який момент після виникнення бюджетної заборгованості звернутись до господарського суду з позовом про стягнення коштів з бюджету. Підставою для отримання відшкодування є дані тільки податкової декларації за звітний період.

Суми, не відшкодовані платнику податку у встановлений термін, вважаються бюджетною заборгованістю, на яку нараховуються проценти на рівні 120 % річних від облікової ставки НБУ, встановленої на момент її виникнення, протягом строку її дії, включаючи день погашення.

Таким чином необхідно врахувати, що судами достовірно визначено: - актами перевірок встановлено відповідність задекларованих сум ПДВ фактичним даним перевірок. Тому з огляду на викладене, суд касаційної інстанції погоджується із обгрунтуванням судових рішень про те, що відшкодування грошовими коштами платнику податків бюджетної заборгованості з ПДВ за листопад 2003 року, березень 2004 року, листопад 2004 року здійснено не в повному обсязі та із порушенням вищенаведених строків, у зв'язку з чим позивач правомірно, у відповідності із пп. 7.7.3. п. 7.7. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) нарахував проценти на бюджетну заборгованість, сума яких, за обгрунтованим розрахунком останнього, склала 41 828,33 грн., який відповідачами не оспорюється.

Отже, суди першої та апеляційної інстанцій у повній відповідності до вимог пп. 7.7.3. п. 7.7. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) дійшли висновку про задоволення позову.

При цьому необхідно звернути увагу на помилковість міркувань відповідача щодо експертного відшкодування, оскільки судами встановлено, що на день розгляду апеляційної скарги позивачу відшкодовано 123 433 грн. бюджетної заборгованості з ПДВ із суми попередньо заявленої до стягнення, що в свою чергу підтверджено Реєстром висновків на відшкодування ПДВ, що передаються до Відділення держказначейства у м. Миколаєві від 23.05.2005 № 19/23 та 30.06.2005 № 19/27.

Відповідно враховуючи зазначене, рішення Господарського суду Миколаївської області від 13.05.2005 та постанова Одеського апеляційного господарського суду від 26.07.2005 по справі № 7/98 скасуванню не підлягають, як такі, що винесені за вичерпних юридичних висновків при правильному застосуванні норми матеріального права.