УХВАЛА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
11.07.2007 р. м. Київ
Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:
головуючого судді Пилипчук Н.Г.
суддів Брайка А.I.
Ланченко Л.В.
Нечитайла О.М.
Степашка О.I.
при секретарі: Iльченко О.М.
за участю представників
позивача: Княжинської О.В.
відповідача: Демчан А.В., Введенської О.В., Сліденка А.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні
касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Жовтневому
районі м. Харкова
на постанову Господарського суду Харківської області від
21.12.2005 р.
та ухвалу Харківського апеляційного господарського суду від
01.03.2006 р.
у справі № АС-13/383-05
за позовом Закритого акціонерного товариства "Моноліт"
до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м.
Харкова
про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, -
ВСТАНОВИВ:
Постановою Господарського суду Харківської області від
21.12.2005 р., залишеною без змін ухвалою Харківського
апеляційного господарського суду від 01.03.2006 р., позов
задоволено. Визнано нечинним податкове повідомлення-рішення ДПI у
Жовтневому районі м. Харкова № 0001591501/0 від 03.06.2005 р.,
яким визначені податкові зобов'язання з податку на прибуток в сумі
389075,00 грн. та застосовані штрафні (фінансові санкції) санкції
в розмірі 19453,75 грн. Стягнуто з Державного бюджету на користь
ЗАТ "ВО "Моноліт" 3,40 грн. судового збору.
Судові рішення мотивовані тим, що норми Закону України "Про
внесення змін до Закону України "Про державний бюджет України на
2005 рік" ( 2505-15 ) (2505-15)
від 25.03.2005 р. № 2505-IV не можуть
поширюватися на результати фінансово-господарської діяльності
позивача за наслідками I кварталу 2005 року, оскільки набули
чинності лише з 31.03.2005 р.
ДПI у Жовтневому районі м. Харкова подала касаційну скаргу,
якою просить скасувати вказані судові рішення та прийняти нове
рішення, яким відмовити у задоволенні позову. Посилається на
порушення судами норм матеріального і процесуального права, а саме
приписів Закону України "Про державний бюджет України на 2005 рік"
( 2505-15 ) (2505-15)
№ 2505-IV, Закону України "Про порядок погашення
зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними
цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
від 21.12.2000 р. № 2181-III.
Вважає, що у позивача не було підстав у I кварталі 2005 року
застосовувати пільгу, введену Законом України "Про спеціальний
режим інвестиційної діяльності на території м. Харкова"
( 1714-14 ) (1714-14)
, за якою звільняється на 3 роки від оподаткування
прибуток підприємств, що здійснюють свою діяльність на території
пріоритетного розвитку у м. Харкові, одержаний від реалізації
інвестиційних проектів, якщо інвестиції в них еквіваленті не менш
як 500 - 3000 тис. дол. США. Свою позицію обгрунтовує тим, що на
підставі п. 22.5 ст. 22 Закону України "Про оподаткування прибутку
підприємств" ( 283/97-ВР ) (283/97-ВР)
від 22.05.1997 р. № 283/97-ВР з
урахуванням змін станом на 11.04.2005 р., п. 14 розділу II
Прикінцевих положень та п.п. 2 п.п. 7 п. 3 ст. 103 розділу IV
Прикінцевих положень Закону України "Про внесення змін до Закону
України "Про державний бюджет України на 2005 рік" ( 2505-15 ) (2505-15)
від 25.03.2005 р. № 2505-IV, зазначену пільгу виключено з
Довідника пільг № 33, наданих чинним законодавством по сплаті
податків, зборів, інших обов'язкових платежів станом на 01.04.2005
р. Ці положення поширюються на результати фінансово-господарської
діяльності платника податку за весь податковий період.
Представники податкової інспекції в судовому засіданні
підтримали вимоги касаційної скарги та просили її задовольнити.
Позивач у своїх письмових запереченнях на касаційну скаргу та
його представники в судовому засіданні просили залишити касаційну
скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін. Вважає, що
суди дійшли правильного висновку про те, що норми Закону № 2505
( 2505-15 ) (2505-15)
не можуть поширюватися на результати
фінансово-господарської діяльності позивача за наслідками першого
кварталу.
Заслухавши доповідь судді-доповідач а, пояснення
представників сторін, дослідивши доводи касаційної скарги,
матеріали справи, судові рішення, суд касаційної інстанції дійшов
висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.
Судами попередніх інстанцій було встановлено, що спірне
податкове повідомлення-рішення про визначення позивачеві
податкового зобов'язання з податку на прибуток у сумі 389075 грн.
та застосовування фінансових (штрафних) санкцій в розмірі 19453,75
грн. прийнято на підставі акту камеральної перевірки податкової
декларації з податку на прибуток підприємства за 1 квартал 2005
року № 287/15-144 від 03.06.2005 р.
Відповідно до абз. 12 п. 22.5 ст. 22 Закону України "Про
оподаткування прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
від 28.12.1994
р. № 334/94-ВР (пункт 22.5 статті 22 доповнено абзацом 12 згідно
із Законом України від 11.05.2000 р. № 1715-III ( 1715-14 ) (1715-14)
)
установлено, що на період запровадження спеціального режиму
інвестиційної діяльності на території міста Харкова податок на
прибуток суб'єктів підприємницької діяльності, які реалізують на
території міста Харкова інвестиційні проекти, справляється з
урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про
спеціальний режим інвестиційної діяльності на території міста
Харкова" ( 1714-14 ) (1714-14)
.
Законом України "Про спеціальний режим інвестиційної
діяльності на території міста Харкова" ( 1714-14 ) (1714-14)
введено пільгу,
за якою звільняється на три роки від оподаткування прибуток
підприємств, що здійснюють свою діяльність на території
пріоритетного розвитку у м. Харкові, одержаний від реалізації
інвестиційних проектів, якщо інвестиції в них еквівалентні не менш
як 500-3000 тис. дол. США.
Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про
Державний бюджет України на 2005 рік" та деяких інших законодавчих
актів України" у Законі України "Про спеціальний режим
інвестиційної діяльності на території міста Харкова" ( 1714-14 ) (1714-14)
від 25.03.2005 р. № 2505-IV ( 2505-15 ) (2505-15)
абзац 2 частини 1 статті
1, статті 7 і 8 виключені. Абзац 12 пункту 22.5 статті 22 Закону
України "Про оподаткування прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
також виключено.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з яким погодився
суд апеляційної інстанції, виходив з того, що позивач правомірно у
I кварталі 2005 року застосовував пільгу при оподаткуванні
прибутку, введену Законом України "Про спеціальний режим
інвестиційної діяльності на території м.Харкова" і внесену до
довідника пільг за кодом № 11020146, терміном дії з 01.01.2000 р.
до 01.01.2003 р., оскільки зміни до цього закону, внесені Законом
України "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет
України на 2005 рік" ( 2285-15 ) (2285-15)
та деякі інші законодавчі акти
України" набули чинності лише з 31.03.2005 р. Суди попередніх
інстанцій, з посиланням на ч. 1 ст. 58 Конституції України
( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
, зазначили, що закони та інші нормативно-правові
акти не мають зворотної дії у часі, крім випадків, коли вони
пом'якшують або скасовують відповідальність осіб. Крім того, суди
застосували ч. 3, ч.8 ст. 1 Закону України "Про систему
оподаткування" ( 1251-12 ) (1251-12)
, згідно із якою ставки, механізм
справляння податків і зборів (обов'язкових платежів) і пільги щодо
оподаткування не можуть встановлюватися або змінюватися іншими
Законами України, крім законів про оподаткування. Зміни і
доповнення до цього Закону, інших законів України про
оподаткування стосовно пільг, ставок податків і зборів
(обов'язкових платежів), механізму їх сплати вносяться до цього
Закону, інших законів України про оподаткування не пізніше ніж за
шість місяців до початку нового бюджетного року і набирають
чинності з початку нового бюджетного року.
Суд касаційної інстанції не може визнати правильною таку
позицію судів попередніх інстанцій з огляду на таке.
Закон України "Про внесення змін до Закону України "Про
Державний бюджет України на 2005 рік" та деяких інших законодавчих
актів України" ( 2505-15 ) (2505-15)
від 25.03.2005 р. № 2505-IV набув
чинності 31.03.2005 р.
Однак, пунктом 2. Розділу II "Прикінцеві положення" Закону №
2505- IV ( 2505-15 ) (2505-15)
встановлено, що норми цього Закону щодо
оподаткування прибутку підприємств поширюються на результати
фінансово-господарської діяльності платника податку за наслідками
податкового періоду, на який припадає дата набрання чинності цим
Законом.
Таким чином, оскільки Закон № 2505-IV ( 2505-15 ) (2505-15)
набув
чинності 31.03.2005р., його дія поширюється на результати
фінансово-господарської діяльності платника податку за наслідками
усього податкового періоду, тобто з 01.01.2005р.
Суди, застосовуючи приписи ч. 1 ст. 58 Конституції України
( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
, залишили поза увагою Рішення Конституційного Суду
України від 09.02.1999 р. № 1-рп/99 ( v001p710-99 ) (v001p710-99)
, яке є
обов'язковим до виконання на території України і яким вирішено, що
положення частини першої статті 58 Конституції України
( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
про те, що закони та інші нормативно-правові акти
не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони
пом'якшують або скасовують відповідальність особи, треба розуміти
так, що воно стосується людини і громадянина (фізичної особи).
Судам необхідно було врахувати, що обов'язок подати податкові
декларації за базовий податковий період та сплатити податкове
зобов'язання відповідно до вимог Закону України "Про порядок
погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та
державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
від 21.12.2000 р. №
2181-III виник після 31.03.2005р., тобто після внесених змін
Законом України № 2505-IV ( 2505-15 ) (2505-15)
.
Не були враховані і вимоги п. 19 ч. 1 ст. 2 Бюджетного
кодексу України ( 2542-14 ) (2542-14)
, згідно із якими доходи бюджету це усі
податкові, неподаткові та інші надходження на безповоротній
основі, справляння яких передбачено законодавством України
(включаючи трансферти, дарунки, гранти).
Закон про Державний бюджет України встановлює, зокрема,
основи регулювання податкових відносин у частині спрямування
податків до Державного бюджету як елементу його доходної частини.
Закон про Державний бюджет України на поточний рік передбачає
розмір кожної доходної статті бюджету, зокрема шляхом визначення
розміру податкових ставок, зупинення дії податкових зобов'язань та
пільг для визначеного кола суб'єктів. Виходячи із зазначеного, цим
законом може зупинятися дія окремих положень податкових законів,
змінюватися ставки податків, зборів (обов'язкових платежів) та
інше.
Допущені судами попередніх інстанцій вищевказані порушення
призвели до неправильного вирішення справи і такі порушення не
можуть бути усунені судом касаційної інстанції, який згідно із ст.
220 КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
перевіряє правильність застосування
судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального і
процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може
досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними
обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та
вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. З
огляду на викладене, судові рішення судів попередніх інстанцій
підлягають скасуванню, а справа направленню на новий розгляд до
суду першої інстанції.
При новому розгляді справи судам слід врахувати викладене,
всебічно і повно перевірити доводи, на яких грунтуються вимоги та
заперечення сторін, належно оцінити докази, перевірити
правильність визначення податковим органом податкового
зобов'язання з податку на прибуток, і, в залежності від
встановлених обставин, вирішити спір у відповідності із нормами
законодавства, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.
Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 227, 230, 231 Кодексу
адміністративного судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
, суд касаційної
інстанції, -
УХВАЛИВ :
Касаційну скаргу ДПI у Жовтневому районі м. Харкова
задовольнити частково.
Постанову Господарського суду Харківської області від
21.12.2005 р. та ухвалу Харківського апеляційного господарського
суду від 01.03.2006 р. скасувати, а справу направити на новий
розгляд до Харківського окружного адміністративного суду.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може
бути оскаржена до Верховного Суду України протягом одного місяця з
дня відкриття обставин, які можуть бути підставою для провадження
за винятковими обставинами.
головуючий суддя Н.Г. Пилипчук
судді А.I. Брайко
Л.В. Ланченко
О.М. Нечитайло
О.I. Степашко