ВИЩИЙ АДМIНIСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
УХВАЛА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
11.07.2007 р. м. Київ
Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:
головуючого судді Пилипчук Н.Г.
суддів Брайка А.I.
Ланченко Л.В.
Нечитайла О.М.
Степашка О.I.
при секретарі: Iльченко О.М.
за участю представників
позивача: Рикова В.Ю.
відповідача: Сиваша А.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні
касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському
районі м. Запоріжжя
на постанову Господарського суду Запорізької області від
23.11.2005 р.
та ухвалу Запорізького апеляційного господарського суду від
14.02.2006 р.
у справі № 13/476-АП
за позовом
Товариства з обмеженою відповідальністю
"Iнжинірінгстальконструкція"
до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м.
Запоріжжя
про скасування податкових повідомлень-рішень, -
ВСТАНОВИВ:
Постановою Господарського суду Запорізької області від
23.11.2005 р., залишеною без змін ухвалою Запорізького
апеляційного господарського суду від 14.02.2006 р., позовні вимоги
задоволені частково. Скасовані податкові повідомлення-рішення №
0000352302/2-10102 на суму 306250 грн. з податку на додану
вартість та штрафних (фінансових) санкцій; № 0000352302/2-10102 на
суму 22499,99 грн. з податку на додану вартість та штрафних
(фінансових) санкцій; № 0000292302/2-10103 на суму 361970,82 грн.
податку на прибуток від 12.08.2005 р. В іншій частині позову
відмовлено. Судові витрати присуджено з Державного бюджету.
Судові рішення мотивовані тим, що планова виїзна перевірка
позивача здійснювалася з порушеннями ст. 11-1 Закону України "Про
державну податкову службу в Україні" ( 509-12 ) (509-12)
. Позивач
відповідно до вимог чинного законодавства у сфері оподаткування
при перерахуванні ТОВ "Iнженерні системи" суми передплати та
отриманні податкової накладної відніс ці суми до складу валових
витрат та податкового кредиту. В липні та серпні 2004 року
відповідно до вимог п. 5.10 Закону України "Про оподаткування
прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
та п. 4.5 ст. 5 Закону України
"Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
позивач здійснив
коригування своїх валових витрат та податкового кредиту в сторону
їх зменшення на частину суми, що була повернута ТОВ "Iнженерні
системи".
ДПI у Ленінському районі м. Запоріжжя подала касаційну
скаргу, якою просить змінити ухвалу апеляційного суду в частині
скасування податкових повідомлень-рішень № 0000352302/2-10102 на
суму 306250,00 грн. податку на додану вартість та штрафних
(фінансових) санкцій, № 0000352302/2-10102 на суму 22499,99 грн. з
податку на додану вартість та штрафних санкцій від 12.08.2005 р.
та № 0000292302/2-101103 на суму 361970,82 грн. податку на
прибуток від 12.08.2005 р. та в частині визначення податкового
зобов'язання за податковими повідомленнями-рішеннями неузгодженим,
та таким, що не може вважатися податковим боргом. Постанову суду
першої інстанції скасувати в частині скасування податкових
повідомлень-рішень № 0000352302/2-10102 на суму 306250,00 грн.
податку на додану вартість та штрафних (фінансових) санкцій, №
0000352302/2-10102 на суму 22499,99 грн. з податку на додану
вартість та штрафних санкцій від 12.08.2005 р. та №
0000292302/2-101103 на суму 361970,82 грн. податку на прибуток від
12.08.2005 р. У позові відмовити повністю. Посилається на
порушення судами норм матеріального права, а саме: ст. 11-1 Закону
України "Про державну податкову службу в Україні" ( 509-12 ) (509-12)
(в
редакції Закону № 2322-IV ( 2322-15 ) (2322-15)
від 12.01.2005 р., Указу
Президента України від 23.07.1998 р. № 817/98 ( 817/98 ) (817/98)
"Про
деякі заходи щодо перегулювання підприємницької діяльності", п.
1.32 ст. 1, п. 5.1 ст. 5 Закону України "Про оподаткування
прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
, п.п. 7.4.1, 7.4.4 п. 7.4 ст.
7 Закону України "Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
,
п.п. 5.2.4 п. 5.2 ст. 5 Закону України "Про порядок погашення
зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними
цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
. Враховуючи вимоги п. 1.32, п. 5.1
ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств"
( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
, п.п. 7.4.1, 7.4.4. п.7.4 ст. 7 Закону України "Про
податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
позивач не мав право
включати до валових витрат заборгованість ТОВ "Iнженерні системи"
в сумі 1095833,33грн., та, відповідно, до складу податкового
кредиту ПДВ в сумі 219166,67 грн. (з урахуванням скоригованих
сум), у зв'язку з тим, що за договором № 35 від 21.06.2004 р. з
ТОВ "Iнженерні системи" були припинені договірні відносини,
договір № 397/04 від 21.06.2004 р. з основним замовником ЗАТ
"Луганський трубний завод" був розірваний, відповідно, сплачена
сума не може бути витратами, здійсненими як компенсація вартості
товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) для
подальшого використання у власній господарській діяльності. Також
податкова інспекція вважає, що оскільки перевірка була розпочата
04.02.2005 р., на неї не поширювалися положення Закону України "
2322-IV від 12.01.2005 р. "Про внесення змін до деяких
законодавчих актів України (щодо посилення правового захисту
громадян та запровадження механізмів реалізації конституційних
прав громадян на підприємницьку діяльність, особисту
недоторканість, безпеку, повагу до гідності особи, правову
допомогу, захист)", який набрав законної сили 16.02.2005 р.
Перевірка відбувалася у межах Указу Президента України від
23.07.1998 р. № 817/98 ( 817/98 ) (817/98)
"Про деякі заходи щодо
дерегулювання підприємницької діяльності", який не було
застосовано судом. Пунктом 5.2.4 п.5.2 ст. 5 Закону України "Про
порядок погашення зобов'язань перед бюджетами та державними
цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
зроблено виключення на випадок
звернення платника податків до суду про визнання недійсним рішення
контролюючого органу і стосується лише податкового зобов'язання, а
не податкового боргу. Тільки у разі звернення до суду протягом
десяти днів з дня отримання податкового повідомлення-рішення є
підстави вважати податкове зобов'язання неузгодженим. Позивач не
оскаржував до апеляційної інстанції факту встановленого заниження
скоригованого валового доходу на загальну суму 9664,85 грн., але
суд апеляційної інстанції надав оцінку висновкам податкової
інспекції.
Представник податкової інспекції в судовому засіданні
підтримав вимоги касаційної скарги та просив її задовольнити.
Позивач у своїх письмових запереченнях на касаційну скаргу та
його представник в судовому засіданні просили у задоволенні
касаційної скарги відмовити у повному обсязі, а судові рішення
залишити без змін.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників
сторін, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи,
судові рішення, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що
касаційна скарга не підлягає задоволенню.
Судами попередніх інстанцій було встановлено, що ДПI у
Ленінському районі м. Запоріжжя проведена комплексна планова
документальна перевірка позивача з питань дотримання вимог
податкового та валютного законодавства за період з 01.10.2001 р.
по 30.09.2004 р. за наслідками якої прийняті спірні податкові
повідомлення-рішення.
Між ЗАТ "Луганський трубний завод" (замовник) та ТОВ
"Iнжинірінгстальконструкція" (підрядник) була укладена угода №
397/04 від 21.06.2004 р. на виконання будівельних робіт з
реконструкції об'єкта, постачання обладнання, виконання монтажу
обладнання. Загальна вартість договору складає 24024000 грн., в т.
ч. ПДВ 4004000 грн., на умовах попередньої оплати підряднику у
розмірі, необхідному для початку робіт, за умови отримання
письмового повідомлення щодо готовності розпочати виконання робіт,
на підставі виставленого рахунку.
В межах виконання договору № 397/04 від 21.06.2004р. ТОВ
"Iнжинірінгстальконструкція" (замовник) та ТОВ "Iнженерні системи"
(підрядник) укладено контракт №35 від 21.06.2004 р на розробку
проектної документації, постачання обладнання та реконструкцію
виробничих приміщень, про що було повідомлено основного замовника
листом від 28.06.2004 р. Договірна ціна по даному контракту
складає 21656800 грн. на умовах 100% передоплати.
ТОВ "Iнжинірінгстальконструкція" від ЗАТ "Луганський трубний
завод" не отримувало та не передавало ТОВ "Iнженерні системи"
вихідних даних, необхідних для складання проектно-кошторисної
документації на проведення будівельних робіт. ЗАТ "Луганський
трубний завод" не здійснювало передплат на розрахунковий рахунок
ТОВ "Iнжинірінгстальконструкція".
ТОВ "Iнжинірінгстальконструкція" не отримувало письмового
повідомлення від ТОВ "Iнженерні системи" про готовність розпочати
роботи зазначені в договорі та не надавало таке повідомлення і не
виставляло рахунків ЗАТ "Луганський трубний завод", через що
попередня оплата замовником не здійснювалась.
На виконання умов договору № 35 від 21.06.2004 р. ТОВ
"Iнжинірінгстальконструкція" перерахувало на розрахунковий рахунок
ТОВ "Iнженерні системи" (платіжне доручення № 53 від 30.06.2004
р.) передплату за будівельні матеріали та будівельно-монтажні
роботи у розмірі 21656800 рн. Сума у розмірі 18047333,33 грн.
позивачем включена до складу валових витрат, а сума ПДВ в розмірі
3609466,67 грн. включена до складу податкового кредиту.
Згідно листа за № 112-1 від 01.07.04 р., ТОВ "Iнженерні
системи", через відсутність технічного завдання, яке необхідно для
складання проектно - кошторисної документації, повернуло
передплату на розрахунковий рахунок ТОВ
"Iнжинірінгстальконструкція" на суму 20431800 грн., згідно
платіжних доручень № 81 від 01.07.2004 р. (20416800 грн.) та № 437
від 08.07.2004 р. (15000 гри.), з призначенням платежу "повернення
передплати за роботи та матеріали, згідно контракту № 35" від
21.06.04 р.
Позивачем після отримання грошей були зменшені валові витрати
на суму 17026500 грн. та відкоригована сума ПДВ у розмірі
3405300грн.
Станом на 08.07.2004 р. дебіторська заборгованість становить
1225000грн., в т.ч. ПДВ.
30.07.2004 р. ТОВ "Iнжинірінгстальконструкція" перерахувало
на розрахунковий рахунок ТОВ "Iнженерні системи" передплату за
виробниче обладнання згідно контракту № 35 від 21.06.04 р. в сумі
14300000 гри., в т.ч.ПДВ 2383333,33 грн., та включило до валових
витрат 11916666,67 грн. та, відповідно, до податкового кредиту
2383333,33 грн. ПДВ.
Згідно відомості обліку валових витрат за липень, сальдо на
01.08.04 р. по підприємству ТОВ "Iнженерні системи" складає
15525000 грн.
26.07.2004 р. ТОВ "Iнжинірінгстальконструкція" (постачальник)
та ТОВ "Iнжинерні системи" (замовник) уклали угоду № 26/07 на
постачання промислового обладнання вартістю 15800000 грн., в т.ч.
ПДВ 2633333,33 грн.,
на виконання умов якого ТОВ "Iнженерні системи" перерахувало
на розрахунковий рахунок ТОВ "Iнжинірінгстальконструкція"
передплату за обладнання та будівельні матеріали у розмірі
14210000 грн., в т.ч. ПДВ 2368333,33 грн. (платіжне доручення № 98
від 02.08.2004 р.). Позивач включив до складу валових доходів
11841666,66 грн., та, відповідно, до складу податкового кредиту
ПДВ у розмірі 2368333,33 грн.
Листом № 145 від 03.08.04р. підприємство ТОВ
"Iнжинірінгстальконструкція" повідомило ЗАТ "Луганський трубний
завод" про неможливість виконання в строк взятих на себе
зобов'язань у зв'язку з чим просило розірвати договір №397/04 від
21.06.04 р. Даний договір був розірваний, на підставі угоди від
20.08.04 р.
Листом № 159-3 від 31.08.2004 р. ТОВ "Iнженерні системи"
просило ТОВ "Iнжинірінгстальконструкція" оплату, здійснену як
передплату за договором № 26/07 від 26.07.04р. за поставку
обладнання, вважати поверненням коштів за контрактом № 35 від
21.06.04 р.
Станом на 31.08.04 р. ТОВ "Iнжинірінгстальконструкція" по
контрагенту ТОВ "Iнженерні системи" має дебетове сальдо в сумі
1315000 грн., в т.ч. ПДВ 219166,67 грн.
Суд касаційної інстанції не вбачає порушень судами попередніх
інстанцій норм матеріального права, на які посилається податкова
інспекція у касаційній скарзі, та вважає, що судами попередніх
інстанцій повно встановлені обставини у справі, яким надана
правильна правова оцінка на підставі законодавства, яке
врегульовує спірні відносини.
Висновки судів попередніх інстанцій про помилковість позиції
податкової інспекції стосовно того, що витрати позивача по
вищевказаним операціям не були направлені на використання
підприємством у власній господарській діяльності для отримання
доходу, що з врахуванням вимог п. 5.1 ст. 5 Закону України "Про
оподаткування прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
та п.п. 7.4.1 п.
7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість"
( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
не дає позивачу права на віднесення до складу
валових витрат суму передплати, яка залишилась у ТОВ "Iнженерні
системи", суд касаційної інстанції знаходить правильними.
Відповідно до п. 5.1. ст. 5 Закону України "Про оподаткування
прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
від 28.12.1994 р. № 334/94-ВР
валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума
будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або
нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості
товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким
платником податку для їх подальшого використання у власній
господарській діяльності.
Під господарською діяльністю п. 1.32. ст. 1 Закону України
"Про оподаткування прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
розуміє
будь-яку діяльність особи, направлену на отримання доходу в
грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли
безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є
регулярною, постійною та суттєвою.
Здійснена позивачем передплата ТОВ "Iнженерні системи" на
виконання умов угоди № 35 від 21.06.2004 р. правильно відносилася
до складу валових витрат, а сплачені суми ПДВ - до податкового
кредиту, по першій із подій (перерахування коштів в оплату
коштів), оскільки вона здійснювалася з метою придбання будівельних
матеріалів та будівельно-монтажних робіт для їх подальшого
використання у власній господарській діяльності шляхом виконання
взятих на себе зобов'язань перед ЗАТ "Луганський трубний завод" за
угодою № 397/04 від 21.06.2004 р. Невиконання договірних
зобов'язань з певних причин, яке зумовило відсутність руху
грошових коштів між ЗАТ "Луганський трубний завод" та позивачем за
укладеними між ними договорами та невиконання зобов'язань з боку
ТОВ "Iнженерні системи" перед позивачем, що стало причиною
розірвання договірних відносини, не можуть свідчити про те, що
позивач, укладаючи господарські договори, не мав на меті отримання
доходу.
Судами попередніх інстанцій було достовірно встановлено, що у
липні та серпні 2004 року позивач відповідно до вимог п. 5.10 ст.
5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств"
( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
та п. 4.5. ст. 4 Закону про ПДВ здійснив корегування
своїх валових витрат та податкового кредиту в сторону їх зменшення
на частину суми передплати, що була повернута ТОВ "Iнженерні
системи". При цьому, суди правильно зазначили, що після
зарахування залишку передплати від ТОВ "Iнженерні системи" позивач
має провести остаточне корегування податкового кредиту та валових
витрат.
Крім того, судами першої інстанції було достовірно
встановлено, що ДПI у Ленінському районі, здійснивши подовження
термінів проведення планової виїзної перевірки ТОВ
"Iнжинірінгстальконструкція" на 20 робочих днів, порушила вимоги
ст. 11-1 Закону України "Про державну податкову службу в Україні"
( 509-12 ) (509-12)
(у редакції Закону України від 12.01.2005 р. № 2322-IV
( 2322-15 ) (2322-15)
), згідно із якою подовження термінів проведення
планової виїзної перевірки можливе лише за рішенням суду на термін
не більш як 10 днів, а стосовно суб'єктів малого підприємництва -
5 днів.
У порушення вимог ст. 11-1 Закону України "Про державну
податкову службу в Україні" ( 509-12 ) (509-12)
, згідно із якою працівникам
податкової міліції забороняється брати участь у проведенні
планових та позапланових виїзних перевірок платників податків, що
проводяться органами державної податкової служби, якщо такі
перевірки не пов'язані з веденням оперативно-розшукових справ або
розслідуванням кримінальних справ, порушених стосовно таких
платників податків (посадових осіб платників податків), що
знаходяться в їх провадженні, перевірка проводилась за участю
працівника податкової міліції -державного податкового
ревізора-інспектора відділення дослідчих перевірок ВПМ ДПI у
Ленінському районі.
Суди попередніх інстанцій правильно застосували Закон України
№2322-IУ від 12.01.2005 р. "Про внесення змін до деяких
законодавчих актів України" ( 2322-15 ) (2322-15)
(щодо посилення правового
захисту громадян та запровадження механізмів реалізації
конституційних прав громадян на підприємницьку діяльність,
особисту недоторканість, безпеку, повагу до гідності особи,
правову допомогу, захист)", яким було доповнено ст. 11-1 Закону
України "Про державну податкову службу в Україні" ( 509-12 ) (509-12)
.
Закон № 2322- IУ ( 2322-15 ) (2322-15)
від 12.01.2005 р. набрав чинності
16.02.2005 р., тобто у час, коли тривала перевірка (з 04.02.2005
р. по 05.05.2005 р.), а тому, податковий орган зобов'язаний був
дотримуватися приписів цього Закону, в тому числі і приписів
закону щодо терміну на який може бути подовжено планову перевірку.
Суд касаційної інстанції не вбачає порушень норм
матеріального права, на які посилається податкова інспекція у
касаційній скарзі, при здійсненні перегляду в апеляційному порядку
ухвали Господарського суду Запорізької області, якою було
заборонено ДПI у Ленінському районі проводити будь - які заходи
примусового стягнення неузгодженої податкового зобов'язання за
спірними податковими - рішеннями з метою запобігань порушення прав
та інтересів сторін до вирішення справи по суті.
Суд апеляційної інстанції правильно надав оцінку таким діям
суду першої інстанції, застосовуючи процесуальні норми ч. 1, ч.3
ст. 117 Кодексу адміністративного судочинства України, які надають
право суду за клопотанням позивача або з власної ініціативи
постановити ухвалу про вжиття заходів забезпечення
адміністративного позову, якщо існує очевидна небезпека заподіяння
шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення
в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та
інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх
відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а
також якщо очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи
бездіяльності суб'єкта владних повноважень. Подання
адміністративного позову, а також відкриття провадження в
адміністративній справі не зупиняють дію оскаржуваного рішення
суб'єкта владних повноважень, але суд у порядку забезпечення
адміністративного позову може відповідною ухвалою зупинити дію
рішення суб'єкта владних повноважень чи його окремих положень, що
оскаржуються.
При цьому, суд правильно застосував приписи п.п. 5.2.4 п. 5.2
ст. 5 Закону № 2181-III ( 2181-14 ) (2181-14)
(із змінами, внесеними Законом
України від 26.12.2002 р. №397-IV ( 397-15 ) (397-15)
), відповідно до яких
при зверненні платника податків до суду із позовом про визнання
недійсним рішення контролюючого органу, податкове зобов'язання
вважається неузгодженим до розгляду судом справи по суті і
прийняття відповідного рішення.
Суд касаційної інстанції знаходить помилковими доводи
податкової інспекції про те, що вказана норма закону не може бути
застосована до податкового боргу позивача, а стосується виключно
податкового зобов'язання.
Такі доводи прямо суперечать наведеним у п.п. 5.2.4 п. 5.2
положенням, згідно із якими у разі звернення платника податків до
суду із позовом про визнання недійсним рішення контролюючого
органу, податкове зобов'язання вважається неузгодженим до розгляду
судом справи по суті.
Відповідно до п.п. 5.4.1. п. 5.4 ст. 5 Закону № 2181-III
( 2181-14 ) (2181-14)
узгоджена сума податкового зобов'язання, не сплачена
платником податків у строки, визначені цією статтею, визнається
сумою податкового боргу платника податків.
Таким чином, при зверненні платника податків до суду із
вищевказаним позовом за його наявності податковий борг втрачає
такого статусу і набуває статусу неузгодженого податкового
зобов'язання.
Доводи відповідача, які стосуються десятиденного строку
подання позову до суду на підставі п.п. 5.2.2 п. 5. 2 ст. 5 Закону
№ 2181-III ( 2181-14 ) (2181-14)
, є помилковими, оскільки п.п. 5.2.3 п.
5.2 ст. 5 цього ж Закону передбачає, що платник податку може
оскаржити рішення контролюючого органу до суду з урахуванням
строків давності.
Строк звернення до адміністративного суду встановлюється ст.
99 КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
.
Посилання податкової інспекції на те, що суд апеляційної
інстанції зробив висновки про неправомірність позиції податкової
інспекції стосовно заниження скоригованого валового доходу
внаслідок невіднесення до його складу сум умовно нарахованих
відсотків на суму поворотної фінансової допомоги, що залишається
неповернутою на кінець звітного періоду, незважаючи на те, що таке
порушення не оскаржувалося позивачем, є безпідставними. Такого
висновку суд апеляційної інстанції не робив, зазначивши лише про
те, що позивач не оскаржує зазначені в акті перевірки порушення,
пов'язані з донарахуванням умовних процентів на суму фінансової
допомоги по суті, але посилається на порушення, допущені при
проведенні перевірки. Вказаним порушенням і була надана належна
правова оцінка.
За таких обставин, суд касаційної інстанції вважає за
необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а законні та
обгрунтовані судові рішення - без змін.
Керуючись ст.ст. 220, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу
адміністративного судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
, суд касаційної
інстанції, -
УХВАЛИВ :
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському
районі м. Запоріжжя залишити без задоволення, а постанову
Господарського суду Запорізької області від 23.11.2005 р. та
ухвалу Запорізького апеляційного господарського суду від
14.02.2006 р. - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може
бути оскаржена до Верховного Суду України протягом одного місяця з
дня відкриття обставин, які можуть бути підставою для провадження
за винятковими обставинами.
головуючий суддя Н.Г. Пилипчук
судді А.I. Брайко
Л.В. Ланченко
О.М. Нечитайло
О.I. Степашко