Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого Співака В.I.

суддів Білуги С.В.

Гаманка О.I.

Загороднього А.Ф.

Заїки М.М.

при секретарі Дашківській О.Є.

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Залізничного районного суду м. Львова від 31.03.2006 р. та ухвалу апеляційного суду Львівської області від 05.06.2006 р. по справі за позовом ОСОБА_1 до Львівської міської ради та в.о. голови Львівської міської ради Сірика Зіновія Орестовича про поновлення на роботі та оплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу, -

встановила:

У листопаді 2005 року ОСОБА_1. звернувся до суду з позовом до Львівської міської ради та в.о. голови Львівської міської ради Сірика Зіновія Орестовича про поновлення на роботі та оплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу, оскільки його звільнено з посади голови Личаківської районної адміністрації Львівської міської ради за власним бажанням за статтею 38 Кодексу законів про працю України (322-08) з 18.10.2005 р. розпорядженням виконуючого обов'язки Львівського міського голови № 606-к від 17.10.2005 р. згідно поданої ним заяви, яка була написана під тиском відповідача.

Постановою Залізничного районного суду м. Львова від 31.03.2006 р. в задоволенні позову відмовлено.

Ухвалою апеляційного суду Львівської області від 05.06.2006 р. вказане рішення суду залишено без змін.

На зазначені судові рішення надійшла касаційна скарга ОСОБА_1, в якій ставиться питання про їх скасування та постановлення нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів, перевіривши доводи касаційної скарги та заперечення на неї, рішення судів щодо застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судами встановлено, що позивача звільнено посади голови Личаківської районної адміністрації Львівської міської ради за власним бажанням за статтею 38 Кодексу законів про працю України (322-08) з 18.10.2005 р. розпорядженням виконуючого обов'язки Львівського міського голови № 606-к від 17.10.2005 р. згідно поданої ним заяви, хоча в цій заяві він не вказав поважних причин звільнення, які передбачені статтею 38 Кодексу законів про працю України (322-08) .

Згідно вимог статті 38 Кодексу законів про працю України (322-08) працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні. У разі, коли заява працівника про звільнення з роботи за власним бажанням зумовлена неможливістю продовжувати роботу (переїзд на нове місце проживання; переведення чоловіка або дружини на роботу в іншу місцевість; вступ до навчального закладу; неможливість проживання у даній місцевості, підтверджена медичним висновком; вагітність; догляд за дитиною до досягнення нею чотирнадцятирічного віку або дитиною-інвалідом; догляд за хворим членом сім'ї відповідно до медичного висновку або інвалідом I групи; вихід на пенсію; прийняття на роботу за конкурсом, а також з інших поважних причин), власник або уповноважений ним орган повинен розірвати трудовий договір у строк, про який просить працівник.

Статтею 159 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) передбачено, що законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права та обгрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повного і всебічного з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судами першої та апеляційної інстанції не було дано належної оцінки доводам позивача про те, що він є особою пенсійного віку і працював на посаді голови Личаківської районної адміністрації Львівської міської ради за контрактом (строковим договором), термін якого закінчувався 01.05.2006 р.; його знаходження на робочому місці 18.10.2005 р., а також наявності листка непрацездатності від 18.10.2005 р. та заяви ОСОБА_1 про відкликання своєї заяви про звільнення з 18.10.2005 р., поданої ним в цей день.

Вказані порушення норм матеріального права були залишені без уваги й належної оцінки апеляційного суду та не можуть бути усунені касаційним судом, що відповідно до вимог частини 2 статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) є підставою для скасування судових рішень і направлення справи на новий судовий розгляд.

Керуючись ст.ст. 220, 222, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , колегія суддів -

ухвалила:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Постанову Залізничного районного суду м. Львова від 31.03.2006 р. та ухвалу апеляційного суду Львівської області від 05.06.2006 р. по справі за позовом ОСОБА_1 до Львівської міської ради та в.о. голови Львівської міської ради Сірика Зіновія Орестовича про поновлення на роботі та оплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу скасувати.

Справу за позовом ОСОБА_1 до Львівської міської ради та в.о. голови Львівської міської ради Сірика Зіновія Орестовича про поновлення на роботі та оплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу направити на новий судовий розгляд до Залізничного районного суду м. Львова.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий (підпис)

Судді (підписи)