У Х В А Л А
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
10.07.2007
№ К-17585/06
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Карася О.В. (головуючого),
Брайка А.I., Голубєвої Г.К., Рибченка А.О., Федорова М.О.
при секретарі: Міненко О.М.
за участі представника відповідача 3 Чернеги I.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м.
Донецька на постанову Господарського суду Донецької області від
18.11.2005 та ухвалу Донецького апеляційного господарського суду
від 13.03.2006 по справі № 26/329
за позовом Дочірнього підприємства "Техноскрап" ТОВ "Скрап"
до 1. Управління державного казначейства в Донецькій області
2. Відділення державного казначейства у м. Донецьку
3. Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м.
Донецька
про стягнення відсотків за несвоєчасне бюджетне відшкодування
ВСТАНОВИВ:
Заявлено позовні вимоги про стягнення із коштів Державного
бюджету України відсотків за несвоєчасне відшкодування бюджетної
заборгованості за період з 15.01.2003 по 15.12.2004 у сумі 50
054,45 грн.
Постановою Господарського суду Донецької області від
18.11.2005, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного
господарського суду від 13.03.2006 по справі № 26/329 - позов
задоволено.
При цьому судом першої інстанції встановлено, що рішенням
Господарського суду Донецької області від 04.03.2003 у справі №
37/13, залишеним без змін постановою Донецького апеляційного
господарського суду від 22.05.2003 - стягнуто на користь позивача
з коштів Державного бюджету України бюджетну заборгованість з
податку на додану вартість за серпень, вересень, жовтень, грудень
2001 року та січень, лютий, березень, травень, червень, липень,
вересень, жовтень, листопад 2002 року у сумі 491 233 грн. та
відсотки за несвоєчасне відшкодування бюджетної заборгованості у
сумі 477442,72 грн. З даного рішення вбачається, що сума відсотків
розрахована станом на 14.01.2003.
Також зазначено, що незважаючи на той факт, що дане рішення
набрало законної сили, позивачу було відшкодовано лише 19 155 грн.
у рахунок сплати податкового зобов'язання з податку на прибуток,
що підтверджується випискою з рахунку ВДК.
В іншій частині наказ Господарського суду не виконувався та
був повернутий Відділенням Державного казначейства України у м.
Донецьку листом від 09.02.2004 позивачу без виконання з посиланням
на те, що відповідно до ст. 12 Закону України "Про Державний
бюджет України на 2004 рік" ( 1344-15 ) (1344-15)
погашення простроченої
бюджетної заборгованості з податку на додану вартість, яка виникла
станом на 01.11.2003 і не відшкодована на 01.01.2004, здійснюється
шляхом її оформлення облігаціями внутрішньої державної позики з
терміном обігу п'ять років.
Позивач звернувся з позовом про спонукання виконати рішення
суду, де рішенням Господарського суду Донецької області у справі №
2/88 в даний позов був задоволений та 30.04.2004 виданий наказ про
примусове виконання рішення, яким спонукано Відділення Державного
казначейства України у м. Донецьку і Управління Державного
казначейства України у Донецькій області виконати рішення
Господарського суду Донецької області від 04.05.2003 по справі №
37/13, а саме виконати наказ Господарського суду Донецької області
від 22.05.2003 у справі № 37/13 в частині стягнення з Державного
бюджету України на користь ДП "Техноскрап" ТОВ "Скрап" бюджетної
заборгованості з податку на додану вартість у сумі 299 674 грн. та
процентів у розмірі 477 442,72 грн. Рішення фактично було виконано
лише 16.12.2004.
Відповідно враховуючи вимоги пп. 7.7.1 ст. 7 Закону України
від 03.04.1997 № 168 "Про податок на додану вартість"
( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
та строки виконання судових рішень у відповідності
до ч. 5 ст. 124 Конституції України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
, суд першої
інстанції задовольнив позовні вимоги і стягнув із коштів
Державного бюджету України відсоти за несвоєчасне відшкодування
бюджетної заборгованості за період з 15.01.2003 по 15.12.2004 у
сумі 50 054,45 грн.
Суд апеляційної інстанції підтримав висновок суду першої
інстанції повністю.
Не погодившись із зазначеними постановою Господарського суду
Донецької області від 18.11.2005 та ухвалою Донецького
апеляційного господарського суду від 13.03.2006 по справі № 26/329
відповідач 3 (далі - ДПI) подав касаційну скаргу в якій просить
скасувати судові рішення та прийняти нове рішення, яким в позові
відмовити. Скарга обгрунтовано тим, що судові рішення прийняті з
неправильним застосуванням норм матеріального права, що призвело
до неправильного вирішення справи, оскільки судом не прийнято до
уваги вимоги ст. 8 Закону України "Про податок на додану вартість"
( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
, яка безпосередньо визначає особливості
оподаткування операцій з вивезення (пересилання) товарів (робіт)
за межі митної території України і при цьому не містить вимог щодо
нарахування відсотків на суму експортного відшкодування. Зі змісту
цієї статті скаржник робить висновок, що вона регламентує і строки
експортного відшкодування, і порядок такого відшкодування, тобто є
спеціальною по відношенню до експортного відшкодування.
Позивач надав заперечення на касаційну скаргу, в якому
підтримав висновки судів першої та апеляційної інстанції, і
враховуючи зазначене, просить касаційну скаргу залишити без
задоволення, судові рішення без змін.
Перевіривши правильність застосування судами першої та
апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права,
юридичної оцінки обставин справи, доводи касаційної скарги,
заперечення на неї та пояснення представника відповідача 3,
колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню
з наступних підстав.
В силу пп. 7.7.1 ст. 7 Закону України від 03.04.1997 № 168
"Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
у редакції яка
діяла на час відшкодування податку на додану вартість, суми
податку, що підлягають сплаті до бюджету або відшкодуванню з
бюджету, визначаються як різниця між загальною сумою податкових
зобов'язань, що виникли у зв'язку з будь - якою поставкою товарів
(робіт, послуг) протягом звітного періоду, та сумою податкового
кредиту звітного періоду. При цьому пп. 7.7.3 п. 7.7 ст. 7 даного
Закону встановлено, що у разі коли за результатами звітного
періоду сума, визначена згідно з підпунктом 7.7.1 цієї статті, має
від'ємне значення, така сума підлягає відшкодуванню платнику
податку з Державного бюджету України протягом місяця, наступного
після подачі декларації.
Підставою для отримання відшкодування є дані тільки
податкової декларації за звітний період. За бажанням платника
податку сума бюджетного відшкодування може бути повністю або
частково зарахована в рахунок платежів з цього податку. Таке
рішення платника податку відображається в податковій декларації.
Суми, що не відшкодовані платнику податку протягом
визначеного у цьому пункті строку, вважаються бюджетною
заборгованістю. На суму бюджетної заборгованості нараховуються
проценти на рівні 120 відсотків від облікової ставки Національного
банку України, встановленої на момент її виникнення, протягом
строку її дії, включаючи день погашення. Платник податку має право
у будь-який момент після виникнення бюджетної заборгованості
звернутися до суду з позовом про стягнення коштів бюджету.
У відповідності до ч. 5 ст. 124 Конституції України
( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
судові рішення ухвалюються судами іменем України і
є обов'язковими до виконання на всій території України
Оскільки судами попередніх інстанції встановлено, що
відсотки, нараховані у зв'язку з несвоєчасним відшкодуванням ПДВ,
до теперішнього часу не відшкодовані, та висновки податкової
служби до органів Державного казначейства не направлені, тому
правомірно визнано право позивача порушеним.
Таким чином аналіз наведених норм Закону України "Про податок
на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
спростовує мотиви відповідача 3,
оскільки саме ст. 7 цього Закону регламентуються всі питання,
пов'язані з порядком обчислення та сплати податку. I правила
відшкодування платнику податку з державного бюджету поширюються і
на експортне відшкодування, яке є різновидом бюджетного
відшкодування, що підлягає виплаті платнику з бюджету відповідно
до Закону України "Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
.
З огляду на викладене, суд касаційної інстанції погоджується
із правильним обгрунтуванням своєї позиції судами першої та
апеляційної інстанцій і правомірним задоволенням позовних вимог.
Отже, при прийнятті судових рішень суди першої та апеляційної
інстанцій дійшли вичерпних юридичних висновків щодо встановлених
обставин справи і правильно застосували до спірних правовідносин
сторін норми матеріального права, а постанова Господарського суду
Донецької області від 18.11.2005 та ухвала Донецького апеляційного
господарського суду від 13.03.2006 по справі № 26/329 належним
чином мотивовані і за своїм змістом та формою відповідають вимогам
процесуального закону і не підлягають скасуванню.
Керуючись ст. ст. 160, 220, 221, 223, 224, 230 Кодексу
адміністративного судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
, суд, -
УХВАЛИВ:
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у
Ворошиловському районі м. Донецька залишити без задоволення.
Постанову Господарського суду Донецької області від
18.11.2005 та ухвалу Донецького апеляційного господарського суду
від 13.03.2006 по справі № 26/329 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і
оскарженню не підлягає, крім як з підстав, у строк та в порядку,
визначеними ст. ст. 237-239 КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
.
Головуючий О.В. Карась
Судді А.I. Брайко
Г.К. Голубєва
А.О. Рибченко
М.О. Федоров