Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого Цуркана М.I.

судді-доповідача Гуріна М.I.

суддів Амєліна С.Є.

Кобилянського М.Г.

Юрченка В.В.

при секретарі судового засідання Полинько Д.М.,

за участю представника відповідача Опанасенка А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Одеського обласного управління юстиції на рішення Ленінського районного суду міста Одеси від 06.12.2002 року та ухвалу апеляційного суду Одеської області від 05.10.2004 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України про стягнення недоплаченої премії, -

В С Т А Н О В И В :

У вересні 2002 року ОСОБА_1. звернувся до суду з позовом до Міністерства юстиції України про стягнення недоплаченої премії у розмірі 1 474 грн.

Рішенням Ленінського районного суду міста Одеси від 06.12.2002 року позов задоволено.

Ухвалою апеляційного суду Одеської області від 05.10.2004 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями, Одеське обласне управління юстиції звернувся з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Ленінського районного суду міста Одеси від 06.12.2002 року та ухвалу апеляційного суду Одеської області від 05.10.2004 року, а у справі ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши застосування судом норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі в межах, визначених статтею 220 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що позивачу при обчисленні довічного щомісячного грошового утримання судді, не враховувалась премія з 01.05.2001 року по 01.01.2002 року, а також за березень та квітень 2002 року, Несплачена сума склала 1 240 грн.

Відповідно до статті 44 Закону України "Про статус суддів" (2862-12) заробітна плата суддів складається з посадового окладу, премій, доплат за кваліфікаційні класи, надбавок за вислугу років та інших надбавок.

Абзац перший частини четвертої статті 43 цього Закону передбачає, що судді у відставці, який має стаж роботи на посаді судді не менше 20 років, виплачується за його вибором пенсія або звільнене від сплати податку щомісячне довічне грошове утримання в розмірі 80 відсотків заробітної плати працюючого на відповідній посаді судді. За кожний повний рік роботи понад 20 років на посаді судді розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки заробітку, але не більше ніж до 90 відсотків заробітку судді без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання.

Таким чином, премія є невід'ємною частиною заробітної плати чи щомісячного довічного грошового утримання.

Доводи касаційної скарги про те, що відповідно до кошторису, який діяв в період з травня по грудень 2001 року та в березні - квітні 2002 року, виплата премій не передбачалась, кошти на ці цілі виділеними не були, а тому відповідач не мав можливості виплатити у вказаний період премію ОСОБА_1. не заслуговують на увагу, оскільки це не може бути підставою для порушення прав позивача.

Iнші доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про те, що при розгляді справи судами було допущено неправильне застосування норм матеріального чи порушення норм процесуального права, що призвели до неправильного вирішення спору.

За таких обставин, коли суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального та процесуального права при ухваленні судових рішень та вчиненні процесуальних дій, касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а судові рішення - без змін.

Керуючись статтями 220, 221, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , суд -

У Х В А Л И В :

Касаційну скаргу Одеського обласного управління юстиції залишити без задоволення, а рішення Ленінського районного суду міста Одеси від 06.12.2002 року та ухвалу апеляційного суду Одеської області від 05.10.2004 року - без змін.

Ухвала є остаточною і не може бути оскаржена, крім випадків, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) .