ВИЩИЙ АДМIНIСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
УХВАЛА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 листопада 2007 року м. Київ
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:
головуючого: судді Фадєєвої Н.М.
Гордійчук М.П.
Васильченко Н.В.
суддів: Шкляр Л.Т.
Харченка В.В.
при секретарі: Деревенському I.I.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві справу за касаційною скаргою Національної спілки художників України на постанову Київського апеляційного господарського суду від 04 липня 2007 року у справі за позовом Національної спілки художників України до Київської міської ради, третя особа - Патріарша добродійна фундація патріарха Володимира Української православної церкви Київського патріархату, про визнання протиправним та скасування рішення,-
в с т а н о в и л а:
У липні 2006 року Національна спілка художників України звернулася до суду з позовом до Київської міської ради, третя особа - Патріарша добродійна фундація патріарха Володимира Української православної церкви Київського патріархату, про визнання протиправним та скасування рішення.
Постановою господарського суду м. Києва від 15 серпня 2006 року позовні вимоги Національної спілки художників України задоволено повністю.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 04 липня 2007 року постанову господарського суду м. Києва від 15 серпня 2006 року скасовано, в задоволенні позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з судовим рішенням апеляційного господарського суду Національна спілка художників України, в касаційній скарзі просить його скасувати та залишити в силі рішення місцевого господарського суду, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права.
Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції апеляційний суд виходив з того, що висновок суду першої інстанції про те, що відповідач неправомірно видав рішення яким передав Добродійній патріаршій фундації /місійне товариство/ патріарха Володимира Української православної церкви у довгострокову оренду землю, яка необхідна для використання приміщення належних позивачу є невірним.
Проте, з такими висновком суду апеляційної інстанції погодитись неможливо виходячи з наступного.
Так, суд апеляційної інстанції зробив помилковий висновок про те, що Акт передачі двох будівель по проспекту Комарова № 46, 46-А від 28.12.1988 року не був затверджений, а згадані будівлі в 1990 році передані СМУ-16.
Проте, як вбачається з матеріалів справи, рішенням виконавчого комітету Київської міської Ради народних депутатів № 629 від 29.07.1985 року Київському ТВО "'Художник" був наданий дозвіл на проведення проектно-розвідувальних робіт для будівництва комбінату комплексного художнього оформлення по просп. Комарова в Жовтневому районі. Згідно Акту від 28.12.1988 року Київське ТВО "Художник" прийняло на свій баланс будинки № 46 та 46-А по просп. Комарова. Після реконструкції, яка велась з квітня 1989 року по травень 1990 року в будинках № 46 та 46-А було підготовлено до заселення 20 майстерень художників з допоміжними приміщеннями та згідно Акту приймання робіт від 21.05.1990 року майстерні було передано в експлуатацію.
21.09.1990 року рішенням виконавчого комітету Київської міської Ради народних депутатів № 827 Київському ТВО "Художник" для будівництва комбінату комплексного художнього оформлення була відведена земельна ділянка близько 2,2 га. У відповідності з додатком до Акту прийому-передачі підприємства від 07.05.1991 року будинки № 46 та 46-А по просп. Комарова перебували на балансі Київського ТВО "Художник" та у відповідності до цього Акту та Акту від 02.11.1992 року Київське ТВО "Художник", як структурна одиниця Київської спілки художників, передала на баланс останній зазначені будинки та право Замовника на будівництво комбінату комплексного художнього оформлення за вказаною адресою в т.ч. на земельну ділянку.
Відповідно до ст. 21 Закону України "Про професійних творчих працівників та творчі спілки" (554/97-ВР)
, джерелами формування майна творчих спілок, крім іншого, є майно колишніх загальносоюзних творчих спілок Союзу РСР, до якого належать розташовані на території України будинки, споруди, матеріально-технічні засоби, які станом на 24 серпня 1991 року згідно з правоустановчими документами перебували у віданні творчих спілок колишнього Союзу РСР або у володінні чи користуванні відповідних республіканських або територіальних структур.
Як вбачається з вищевикладеного, будинки № 46, 46-А по просп. Комарова та земельна ділянка, на яких вони розташовані, станом на 24 серпня 1991 року перебували у віданні Київської спілки художників, структурним підрозділом якої було Київське ТВО "Художник", тобто видання позивачу відповідно до наказу Фонду державного майна України №642 від 31.03.2004 року Свідоцтва №П-697 від 02.04.2004 року про право власності на творчі майстерні Київського ТВО "Художник" Художнього фонду УРСР /художні майстерні Київської організації Національної спілки художників України/ за адресою: м. Київ, по проспекту Комарова, 46, відбулося без порушення норм чинного на той час законодавства.
Колегія суддів враховує і ту обставину, що хоча Свідоцтва №П-697 про право власності на творчі майстерні видане позивачу 02.04.2004 року, відомості про те, що згадані будівлі перебувають з 1988 року на балансі у позивача у відповідача по справі були, що підтверджується Додатком I до Постанови Кабінету Міністрів України від 10.07.1998р.№ 1058 (1058-98-п)
, який вміщує в собі перелік розташованих на території України підприємств, установ та організацій творчих спілок колишнього Союзу РСР, будинки і споруди яких передаються у власність творчих спілок України. Так, пунктом 4 вищезазначеного переліку визначено належність Київському творчо-виробничому об'єднанню "Художник" Художнього фонду УРСР будинків, що знаходяться за адресою: м. Київ, проспект Комарова, 46.
Відповідно до п.2 ст. 149 Земельного кодексу України (2768-14)
та п. 2.4. "Порядку набуття права на землю юридичними особами та громадянами в м. Києві", що затверджений рішенням Київської міської Ради № 313/1747 (ra0313023-02)
від 14 березня 2002 року, для отримання земельної ділянки в оренду замовник повинен отримати згоду землекористувача на припинення права користування земельною ділянкою, а посадові особи Київської міської Ради зобов'язані перевірити наявність такої згоди.
Не перевіривши наявність згоди позивача, як на той час балансоутримувача нерухомого майна та користувача земельної ділянки на припинення його права користування землею, було ухвалено рішення КМР №236-7/1111 від 27.11.2003 року та передано земельну ділянку в оренду третій особі.
Що ж стосується укладання Угоди від 6 жовтня 1998 року та Акта приймання-передачі земельної ділянки від 17.03.1999 року, згідно якого разом з земельною ділянкою передавалися також дві будівлі, які на ній розташовані, колегія суддів вважає, що вони прийняті з порушенням чинного законодавства, оскільки по-перше, у відповідності до п.5.4. Статуту Київської спілки художників від 03.03.1992 року № 65 "майно та кошти КСХ є колективною власністю членів КСХ і не підлягають відчуженню та приватизації", по-друге, в п. 1.4. вищезгаданого Статуту йдеться про те, що "КСХ є складовою Спілки художників України", яка пізніше перереєструвалась в Національну спілку художників України, тобто саме Спілка художників України як вищестояща організація має право розпоряджатися даним майном та по-третє, відповідно до Постанови Верховної Ради України "Про майнові комплекси та фінансові ресурси громадських організацій колишнього Союзу РСР, розташовані на території України" № 2268-ХП від 10 квітня 1992 року (2268-12)
та Постанови Верховної Ради України "Про майно загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР" № 3943-ХП (3943-12)
від 04.02.1 994 року, все майно Спілки художників України і в тому числі Київської спілки було визнано державним та тимчасово передано Фонду державного майна України.
З огляду на все вищезазначене, колегія суддів вважає, що Київська спілка художників не мала ніяких законних підстав вчиняти будь-які дії по відчуженню цього манна без дозволу Фонду державного майна України, і, як видно з довідки Фонду держмайна № 10-16-14938 від 28.10.2004 року своєї згоди на передачу нерухомого майна третій особі вони не надавали. Даний факт було встановлено рішенням Господарського суду м. Києва від 01.11.2004 року за позовом НСХУ до Патріаршої фундації про витребування майна з чужого незаконного володіння.
Аналізуючи наведені норми, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно застосовані норми матеріального права.
Відповідно до ст. 226 КАС України (2747-15)
, підставою для скасування судового рішення суду апеляційної інстанції та залишення в силі рішення суду першої інстанції є рішення, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване або змінене помилково.
На підставі вищевикладеного колегія суддів вважає, що суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку щодо зміни рішення.
За таких обставин постанова апеляційної інстанції підлягає скасуванню, а касаційна скарга задоволенню.
Керуючись ст.ст. 210, 221, 226, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15)
, колегія суддів, -
у х в а л и л а:
Касаційну скаргу Національної спілки художників України задовольнити.
Постанову Київського апеляційного господарського суду від 04 липня 2007 року скасувати, господарського суду м. Києва від 15 серпня 2006 року залишити в силі.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.
З оригіналом згідно
Судді (підписи)
Суддя Вищого адміністративного суду України В.В. Харченко