ВИЩИЙ АДМIНIСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
У Х В А Л А
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
10.07.2007
№ К-17065/06
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Карася О.В. (головуючого),
Брайка А.I., Голубєвої Г.К., Степашка О.I., Федорова М.О.
при секретарі: Міненко О.М.
за участі представника відповідача 1 Гули Г.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
Державної податкової інспекції у Кіровському районі м.
Дніпропетровська на рішення Господарського суду Дніпропетровської
області від 29.11.2005 та постанову Дніпропетровського
апеляційного господарського суду від 16.02.2006 по справі № 37/193
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю
Виробничо-комерційне підприємство "Iнтермет"
до 1. Державної податкової інспекції у Кіровському районі м.
Дніпропетровська
2. Відділення державного казначейства у Кіровському районі м.
Дніпропетровська
про стягнення з державного бюджету процентів, нарахованих на
бюджетну заборгованість
ВСТАНОВИВ:
Заявлено позовні вимоги стягнення з державного бюджету
процентів в сумі 12 877,34 грн., нарахованих на бюджетну
заборгованість з ПДВ за декларацією за лютий 2003 року за період з
01.05.2003 по 30.06.2004 включно.
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від
29.11.2005 - позов задоволено.
Суд першої інстанції мотивував своє рішення пп. 7.3.3 п. 7.7.
ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість"
( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
, як підставу для отримання відшкодування. I оскільки
відшкодування здійснюється шляхом перерахування відповідних
грошових сум з бюджетного рахунку на рахунок платника податків в
установу банку, тому суд визнав суми, заявлені в декларації
такими, що не відшкодовані, що вважаються бюджетною заборгованістю
і на неї нараховується проценти у розмірі 120 відсотків облікової
ставки НБУ України, встановленої на момент її виникнення.
Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського
суду від 16.02.2006 по справі № 37/193 рішення Господарського суду
Дніпропетровської області від 29.11.2005 - змінено та зменшено
суму процентів стягнених судом до 10 112,96 грн. та зменшено
розмір судових витрат до 101,13 грн.
При цьому судом апеляційної інстанції встановлено, що в
податковій декларації за лютий 2003 року волевиявлення позивача на
отримання бюджетного відшкодування визначено шляхом зарахування в
рахунок платежів з податку на прибуток після погашення податкових
зобов'язань протягом трьох наступних звітних періодів. Тому право
на нарахування процентів у позивача суд визнав таким, що виникло з
01.08.2003 по 30.06.2004, а тому сума процентів по бюджетній
заборгованості за лютий 2003 року склала 10 112,96 грн.
Не погодившись із зазначеними рішенням Господарського суду
Дніпропетровської області від 29.11.2005 та постановою
Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 16.02.2006
по справі № 37/193 відповідач (далі - ДПI) подав касаційну скаргу
в якій просить скасувати судові рішення та прийняти нове рішення,
яким в задоволенні позову відмовити. Скарга обгрунтовано тим, що
позивач використав надане йому право та заповнив рядок 25
декларації, вказавши, що залишок суми ПДВ за лютий 2003 року, що
підлягає відшкодуванню провести шляхом повного зарахування в
рахунок платежів по податку на прибуток, а тому ДПI провела
зарахування в період з квітня по вересень 2004 року та листопад,
грудень 2004 року.
Позивач надав заперечення на касаційну скаргу, ва якому проти
скарги заперечив та просив касаційну скаргу залишити без
задоволення, а судові рішення без змін.
Перевіривши правильність застосування судами першої та
апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права,
юридичної оцінки обставин справи, доводи касаційної скарги,
заперечення на неї, та пояснення представника відповідача 1,
колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню
з наступних підстав.
В силу п. 1.7 ст. 1 Закону України від 03.04.1997 № 168 "Про
податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
податковий кредит це
сума, на яку платник податку має право зменшити податкове
зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.
Відповідно податковий кредит звітного періоду складається із сум
податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному
періоді у зв'язку із придбанням товарів (робіт, послуг), вартість
яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) (пп.
7.4.1 п. 7.4 ст. 7 цього Закону ).
I як визначено пп. 7.7.3 п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про
податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
(у редакції, що діяла на
момент бюджетної заборгованості) у разі коли за результатами
звітного періоду сума, визначена згідно з підпунктом 7.7.1 цієї
статті, має від'ємне значення, така сума підлягає відшкодуванню
платнику податку з Державного бюджету України протягом місяця,
наступного після подачі декларації.
Підставою для отримання відшкодування є дані тільки
податкової декларації за звітний період. За бажанням платника
податку сума бюджетного відшкодування може бути повністю або
частково зарахована в рахунок платежів з цього податку. Таке
рішення платника податку відображається в податковій декларації.
Відшкодування здійснюється шляхом перерахування відповідних
грошових сум з бюджетного рахунку на рахунок платника податку в
установі банку, що його обслуговує, або шляхом видачі
казначейського чека, який приймається до негайної оплати
(погашення) будь-якими банківськими установами. Правила випуску,
обігу та погашення казначейських чеків встановлюються
законодавством.
Здійснення відшкодування шляхом зменшення платежів по інших
податках, зборах (обов'язкових платежах) не дозволяється.
Суми, що не відшкодовані платнику податку протягом
визначеного у цьому пункті строку, вважаються бюджетною
заборгованістю. На суму бюджетної заборгованості нараховуються
проценти на рівні 120 відсотків від облікової ставки Національного
банку України, встановленої на момент її виникнення, протягом
строку її дії, включаючи день погашення. Платник податку має право
у будь-який момент після виникнення бюджетної заборгованості
звернутися до суду з позовом про стягнення коштів бюджету та
притягнення до відповідальності посадових осіб, винних у
несвоєчасному відшкодуванні надмірно сплачених податків.
Таким чином, оскільки фактичні обставини справи, які
встановлені судами свідчать про те, що позивачем 18.03.2003 подана
податкова декларація з ПДВ за лютий 2003 року, яким заявлено до
відшкодування з бюджету 130 562, грн. після погашення податкових
зобов'язань платника протягом трьох наступних звітних періодів.
Задекларована сума була фактично повернута позивачу 30.06.2004.
При цьому, необхідно наголосити на тому, що в податковій
декларації за лютий 2003 року щодо отримання бюджетного
відшкодування позивач визначив шляхом зарахування в рахунок
платежів з податку на прибуток після погашення податкових
зобов'язань протягом трьох наступних звітних періодів. Тому право
на нарахування процентів у позивача суд апеляційної інстанції
правомірно визнав таким, що виникло з 01.08.2003 по 30.06.2003, а
тому сума процентів по бюджетній заборгованості за лютий 2003 року
вірно визначена в сумі 10 112,96 грн.
За таких умов, судом правомірно зроблено висновок про те, що
нарахування процентів на невідшкодовані суми ПДВ є правомірним і у
випадку зарахування відповідних сум. Також вірно визначено судом,
що ДПI було порушено право позивача, а тому правомірно позовні
вимоги задоволено частково.
З огляду на викладене, суд касаційної інстанції погоджується
із обгрунтуванням своєї позиції судом апеляційної інстанцій, який
дійшов вичерпних юридичних висновків і правильно застосував до
спірних правовідносин сторін норми матеріального права. Тому
постанова Дніпропетровського апеляційного господарського суду від
16.02.2006 по справі № 37/19 належним чином мотивовані і за своїм
змістом та формою відповідають вимогам процесуального закону і не
підлягають скасуванню.
Керуючись ст. ст. 160, 220, 221, 223, 224, 230 Кодексу
адміністративного судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
, суд, -
УХВАЛИВ:
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Кіровському
районі м. Дніпропетровська залишити без задоволення.
Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду
від 16.02.2006 по справі № 37/19 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і
оскарженню не підлягає, крім як з підстав, у строк та в порядку,
визначеними ст. ст. 237-239 КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
.
Головуючий О.В. Карась
Судді А.I. Брайко
Г.К. Голубєва
О.I. Степашко
М.О. Федоров