Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі :

Головуючого: судді Фадєєвої Н.М.

суддів: Гордійчук М.П., Васильченко Н.В., Кравченко Н.В., Шкляр Л.Т.,

при секретарі Деревенському I.I.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві касаційну скаргу Тернопільського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів на рішення господарського суду Тернопільської області від 28 липня 2005 року та ухвалу Львівського апеляційного господарського суду від 22 листопада 2005 року у справі за позовом Тернопільського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Спільного підприємства "Ватра-Шредер" про стягнення штрафних санкцій, -

В С Т А Н О В И Л А :

У листопаді 2004 року Тернопільське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулося до суду з позовом до Спільного підприємства "Ватра-Шредер" (надалі - СП) про стягнення штрафних санкцій у розмірі 13258, 49 грн.

Позов мотивований тим, що відповідачем не забезпечено встановлений законодавством норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів.

Рішенням господарського суду Тернопільської області від 28 липня 2005 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 22 листопада 2005 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Не погоджуючись з рішеннями судів по справі позивач звернувся з касаційною скаргою.

У поданій касаційній скарзі Тернопільське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів просить скасувати зазначені вище судові рішення та постановити нове рішення про задоволення позову. При цьому посилається на порушення судами норм матеріального і процесуального права.

У відзиві на касаційну скаргу СП "Ватра-Шредер" просить оскаржувані рішення залишити без змін як законні і обгрунтовані, а касаційну скаргу - без задоволення.

Згідно ст. 220 КАС України (2747-15) суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

В судове засідання сторони не з'явились, про час і місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Розглянувши касаційну скаргу та обговоривши її доводи за матеріалами справи, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для її задоволення.

Відповідно до ст. 224 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Судами першої та апеляційної інстанцій в ході з'ясування обставин по справі та перевірки їх доказами встановлено, що СП "Ватра-Шредер" не виконало належним чином покладені на нього Законом України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" (875-12) заходи по інформуванню встановлених законодавством органів про наявність вакантних місць для працевлаштування інвалідів у 2003 році, через що останні не направляли на підприємство відповідача інвалідів для працевлаштування. Зазначене підтверджується наявними в матеріалах справи доказами.

На підприємстві відповідача у 2003 році інвалідів працювало менше, ніж встановлено законодавством.

Частина 1 ст. 18 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" (875-12) передбачає, що працевлаштування інвалідів здійснюється органами Міністерства праці України, Міністерства соціального захисту населення України, місцевими радами, громадськими організаціями інвалідів (далі - органи працевлаштування інвалідів).

Відповідно до ч. 1 ст. 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" (875-12) в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин, для підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності і господарювання встановлюється норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків від середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 чоловік - у кількості одного робочого місця.

Згідно із п. 1 "Положення про робоче місце інвалідів і про порядок працевлаштування інвалідів в Україні", створеним робочим місцем є те, яке введено в дію шляхом працевлаштування інваліда. Закон зобов'язує відповідача створити робочі місця для праці інвалідів, зазначити їх у колективному договорі та інформувати центри зайнятості, місцеві органи соціального захисту населення та відділення Фонду соціального захисту інвалідів, а органи працевлаштування повинні підібрати робоче місце і працевлаштувати інваліда.

Судами вірно зазначено, що обов'язок підприємства зі створення робочих місць для інвалідів не супроводжується його обов'язком займатися пошуком інвалідів для працевлаштування, але Законом на них покладено обов'язок інформувати належним чином відповідні органи працевлаштування про наявні вакантні місця для працевлаштування інвалідів.

Згідно до ст. 250 КАС України (2747-15) адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

Відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши всі обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Враховуючи вищевикладене суд касаційної інстанції погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про відмову в задоволенні позову, оскільки позивач пропустив строк стягнення штрафних санкцій, встановлений законодавством.

Судами попередніх інстанцій також правильно застосовані норми матеріального і процесуального права до спірних правовідносин, дана вірна правова оцінка встановленим у справі обставинам.

За вказаних обставин доводи касаційної скарги є безпідставними і не спростовують висновків суду.

Керуючись ст. 220, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Тернопільського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів залишити без задоволення, рішення господарського суду Тернопільської області від 28 липня 2005 року та ухвалу Львівського апеляційного господарського суду від 22 листопада 2005 року - залишити без змін.

Ухвала набирає чинності з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.