Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

головуючого: Смоковича М.I.,

суддів: Сороки М.О.,

Штульмана I.В.,

Лиски Т.О.,

Панченка О.I.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Алчевського міського суду від 6 квітня 2006 року і ухвалу апеляційного суду Луганської області від 25 травня 2006 року

за позовом ОСОБА_1 до управління пенсійного фонду України в м. Алчевську про визнання відмови у перерахунку пенсії неправомірною,

встановила:

У жовтні 2005 року ОСОБА_1 звернувся до суду із вищевказаним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що є інвалідом 2 групи захворювання, пов'язаного з Чорнобильською катастрофою. Вважав, що має право на перерахунок пенсії відповідно до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (796-12) в розмірі восьми мінімальних пенсій за віком, та на перерахунок додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, в розмірі 75 % мінімальної пенсії за віком, відповідно встановленого Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про державний бюджет України на 2005 рік" (2505-15) та деяких інших нормативних актів України мінімального розміру пенсії за віком в сумі 332 грн. з 1 січня 2005 року. Оскільки відповідачем у зазначених перерахунках пенсії йому було відмовлено, просив суд визнати такі дії неправомірними та зобов'язати відповідача провести вказані перерахунки.

Постановою Алчевського міського суду від 6 квітня 2006 року, залишеною без змін ухвалою апеляційного суду Луганської області від 25 травня 2006 року, у задоволені позову відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на порушення судами норм матеріального і процесуального права, просить судові рішення скасувати та постановити нове про задоволення позову.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 призначена пенсія як інваліду 2 групи відповідно до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (796-12) та постанови Кабінету Міністрів України від 30.05.1997 р. "Про порядок обчислення пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсій у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Відмовляючи у задоволенні позову, суд виходив з того, що відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 03.01.2002 р. №1 "Про підвищення розмірів пенсій і інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету" (1-2002-п) розрахунок пенсій, призначених відповідно до ч. 4 ст. 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (796-12) , проводиться, виходячи з розміру 19 гривень 91 копійка.

Згідно ч. 1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (1058-15) мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок - 20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Відповідно до ч. 3 ст. 28 вказаного Закону мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом першим частини першої цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом.

Судами встановлено, що пенсія позивачу призначена не за Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (1058-15) , а за іншим спеціальним законом, а саме - за Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (796-12) , частиною 5 статті 54 якого передбачено, що порядок обчислення пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи визначається Кабінетом Міністрів України.

Висновок суду про те, що мінімальний розмір пенсій, визначений абзацом першим ч. 1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (1058-15) щодо розрахунку пенсій, призначених відповідно до ч. 4 ст. 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (796-12) , застосовуватись до позивача не може, відповідає фактичним обставинам справи.

З таким висновком погодився суд апеляційної інстанції і доводи касаційної скарги його не спростовують.

З огляду на те, що суди першої і апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень, ці судові рішення підлягають залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 224, 230, 231 КАС України (2747-15) , колегія суддів,

ухвалила:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Алчевського міського суду від 6 квітня 2006 року і ухвалу апеляційного суду Луганської області від 25 травня 2006 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.

Судові рішення Вищого адміністративного суду України, які ухвалені в порядку касаційного провадження, можуть бути оскаржені лише за винятковими обставинами - з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції однієї й тієї самої норми права; визнання судових рішень міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, такими, що порушують міжнародні зобов'язання України - протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин шляхом подачі скарги безпосередньо до Верховного Суду України.

Судді: (підписи)

З оригіналом згідно, відповідальний секретар: