Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Усенко Є.А.,

суддів: Бившевої Л.I., Костенка М.I., Маринчак Н.Є., Шипуліної Т.М.

розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Ужгороді Закарпатської області

на ухвалу Львівського апеляційного господарського суду від 27.03.2006 р.

у справі № 14/269 господарського суду Закарпатської області

за позовом спільного товариства у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Квадр"

до Державної податкової інспекції у м. Ужгороді Закарпатської області

про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Постановою господарського суду Закарпатської області від 10.02.2006р., залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 27.03.2006р., позов задоволено: визнані нечинними податкові повідомлення-рішення ДПI у м. Ужгороді від 13.10.2005р. № 0004832341/0 про визначення спільному товариству у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Квадр" податкового зобов'язання за платежем з податку на додану вартість у загальній сумі 37 712,18 грн. /25 441,45 грн. -основний платіж, 12 270,73 грн. - штрафні санкції/; №0004842341/0 про визначення цьому ж товариству податкового зобов'язання з податку на прибуток у загальній сумі 3 435, 00 грн., в тому числі 2 290, 00 грн. - основний платіж та 1 145,00 грн. - штрафні санкції; №0005032341/0 про зменшення відшкодованої позивачу на момент перевірки суми бюджетного відшкодування - 4 386,00 грн. та застосування до позивача у зв'язку з фактичним відшкодуванням зазначеної суми бюджетної заборгованості штрафних санкцій у сумі 2 193,00 грн. на підставі підпункту 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (2181-14) .

Судові рішення вмотивовані висновком про правомірність дій позивача з оподаткування податком на додану вартість за нульовою ставкою впродовж жовтня-грудня 2003 року, лютого-травня, липня - жовтня, грудня 2004 року, березня 2005 року експортних операцій з надання транспортних послуг фірмі "Intergate" /Угорщина/ в межах бартерної операції за договором від 02.07.1998р. про внесення змін і доповнень до договору оренди від 06.04.1998 р. з огляду на встановлений судом факт надання цих послуг за межами митного кордону України на підставі наявних в матеріалах справи шляхових листів №469765 від 02.09.2004р. та №469766 від 23.09.2004р., міжнародних товарно-транспортних накладних, акту про надання транспортних послуг від 12.10.2004р., як того вимагає підпункт 6.2.4 пункту 6.2 статті 6 Закону України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) при встановленні об'єкту оподаткування ПДВ за ставкою "0" відсотків. В частині встановлення правильності обчислення позивачем податку на прибуток при оподаткуванні вказаних операцій шляхом включення до валових витрат товариства податку на додану вартість у розмірі 8 732,55 грн. суд виходив з положень статті 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2003 рік" (380-15) , статті 9 Закону України "Про Державний бюджет України на 2004 рік" (1344-15) , статті 9 Закону України "Про Державний бюджет України на 2005 рік" (2285-15) , відповідно до яких у разі вивезення (експорту) товарів (робіт, послуг) за межі митної території України шляхом бартерних (товарообмінних) операцій сума податку на додану вартість, сплачена (нарахована) у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), не відноситься на збільшення податкового кредиту, а включається до складу валових витрат виробництва (обігу) платника податку.

В касаційній скарзі ДПI у м. Ужгороді просить скасувати постановлені у справі судові рішення та прийняти нове рішення про відмову в позові, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій підпункту 5.3.3 пункту 5.3 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (334/94-ВР) , підпункту 7.4.3 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) , статті 12 Указу Президента України "Про деякі зміни в оподаткуванні" (857/98) .

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційну скаргу слід відхилити з таких підстав.

Судом встановлено, що фактичною підставою для визначення позивачу податкових зобов'язань з податку на додану вартість, податку на прибуток, зменшення суми бюджетного відшкодування та застосування до СП "Квадр" штрафних санкцій у розмірі 50% відшкодованої суми податку згідно спірних податкових повідомлень-рішень слугували ті обставини, що операції з надання транспортних послуг фірмі "Intergate" /Угорщина/ товариство не включило до обсягу оподатковуваних операцій за ставкою 20 відсотків до бази оподаткування, а оподаткувало за нульовою ставкою; сума податку на додану вартість, сплачена / нарахована / позивачем в ціні придбання товарів /робіт, послуг/ та включена у відповідних звітних податкових періодах до складу податкового кредиту, відкоригована шляхом зменшення податкового кредиту та збільшення на цю суму валових витрат у зв'язку з експортом послуг за межі митної території України в межах бартерної (товарообмінної) операції; бюджетна заборгованість у сумі 4 386,00 грн. на кінець перевіряємого періоду 31 березня 2005 року фактично відшкодована товариству.

З матеріалів справи вбачається, що між СП "Квадр" (Орендар) та фірмою "Сканія Кредіт АБ" (Швеція; Орендодавець) було укладено договір оренди від 06.04.1998р., згідно якого СП "Квадр" отримало від фірми "Сканія Кредіт АБ" в оренду вантажний автомобіль "Skanіa" та трейлер "Kogel". 02 липня 1998 року до даного договору було внесено зміни та доповнення, згідно яких договір оренди від 06.04.1998р. між СП "Квадр" та фірмою "Сканія Кредіт вважався договором фінансового лізингу. Поручителем по виконанню зобов'язань СП "Квадр" по даному договору виступила фірма "Intergate" /Угорщина/, яка зобов'язувалась розрахуватися з фірмою "Сканія Кредіт АБ" за зобов'язаннями СП "Квадр" у межах наданих останнім транспортних послуг по закінченню кожного місяця. На виконання умов цього договору СП "Квадр" надавало фірмі "Intergate" транспортні послуги. Розрахунки за вказані транспортні послуги фірма "Intergate" проводила з фірмою "Сканія Кредіт АБ". На підтвердження наданих транспортних послуг та розрахунків за них між СП "Квадр" та фірмою "Intergate" складалися акти звірок. Вказана операція відтворена позивачем в рядку 2.1.1 декларації з податку на додану вартість як бартерна.

Відповідно до підпункту 6.2.4 пункту 6.2 статті 6 Закону України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) в редакціях Закону, що діяли на момент виникнення спірних правовідносин, податок за нульовою ставкою обчислюється щодо операцій з поставки транспортних послуг з перевезення пасажирів та вантажів за межами митного кордону України, а саме: від пункту за межами державного кордону України до пункту проведення митних процедур з випуску пасажирів або вантажів з-під митного контролю на митну територію України (включаючи внутрішні митниці); від пункту проведення митних процедур з випуску пасажирів або вантажів за межі митного кордону України (включаючи внутрішні митниці) до пункту поза межами державного кордону України; між пунктами поза межами митного кордону України.

Встановивши на підставі досліджених в судовому процесі письмових доказів /шляхових листів №469765 від 02.09.2004р. та №469766 від 23.09.2004р. про маршрут перевезення вантажу, міжнародних товарно-транспортних накладних з відмітками митниць, які підтверджують перевезення СП "Квадр" вантажу з місця його завантаження /Росія/ до місця його розвантаження /Угорщина/, акту про надання транспортних послуг від 12.10.2004р., підписаного замовником /фірмою "Intergate"/ та перевізником /СП "Квадр"/ факт перевезення позивачем вантажу за межами митного кордону України, суди дійшли обгрунтованого висновку про наявність законних підстав для оподаткування цієї операції за нульовою ставкою податку на додану вартість та безпідставного зменшення відповідачем заявленої суми бюджетного відшкодування. При цьому довід податкового органу про обов'язковість застосування до спірних правовідносин правил оподаткування бартерних операцій у галузі зовнішньоекономічної діяльності, в тому числі ставки ПДВ 20 відсотків, встановлених статтею 12 Указу Президента України "Про деякі зміни в оподаткуванні" (857/98) , чинного до 31.03.2005р., правомірно відхилений судом з посиланням на положення цієї ж статті, зміст якої полягає у встановленні порядку визначення дат виникнення податкових зобов'язань та податкового кредиту під час здійснення бартерних /товарообмінних/ операцій у галузі зовнішньоекономічної діяльності та повної ставки обчислення податку під час здійснення бартерних /товарообмінних/ операцій на території України. Таким чином, здійснення бартерної операції за межами території України позбавляє платника податку права на визначення податкових зобов'язань з ПДВ за ставкою "0" процентів, оскільки інше чинним законодавством не встановлено.

Приписами статті 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2003 рік" (380-15) , статті 9 Закону України "Про Державний бюджет України на 2004 рік" (1344-15) , статті 9 Закону України "Про Державний бюджет України на 2005 рік" (2285-15) установлено, що до 1 січня 2004 року, у 2004 році, 2005 році відповідно у разі вивезення (експорту) товарів (робіт, послуг) за межі митної території України шляхом бартерних (товарообмінних) операцій сума податку на додану вартість, сплачена (нарахована) у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), не відноситься на збільшення податкового кредиту, а включається до складу валових витрат виробництва (обігу) платника податку.

Враховуючи те, що правила оподаткування, встановлені законами про Державний бюджет України на відповідний рік, є складовою частиною законів про оподаткування і діють відповідно до терміну дії перших з названих законів, а відтак підлягають застосуванню до закінчення такого терміну, дії позивача відносно коригування податкового кредиту за рахунок сум ПДВ, сплачених /нарахованих/ в ціні товарів /робіт, послуг/, з якими пов'язується надання послуг нерезиденту, та збільшення за рахунок цих сум валових витрат у зв'язку з експортом послуг за межі митної території України є такими, що відповідають правильному застосуванню наведених норм.

Наведеним спростовуються доводи касаційної скарги щодо порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права.

Керуючись ст.ст. 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) ,

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Ужгороді Закарпатської області залишити без задоволення, а ухвалу Львівського апеляційного господарського суду від 27.03.2006 р.- без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) .