К-8893/06 Про списання нарахованого податку з власників транспортних засобів - Текст документа

касаційну скаргу Військової прокуратури Луцького гарнізону в інтересах держави в особі Державної прикордонної служби України та Луцького прикордонного загону ДПС України

на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 01.08.2005 р.

у справі № 9/64/5-54

за позовом Луцької об'єднаної державної податкової інспекції

до Військової частини 9971

про стягнення податкової заборгованості

за зустрічним позовом Прокурора Луцького гарнізону в інтересах держави в особі Державної прикордонної служби та Луцького прикордонного загону ДПС до Державної податкової інспекції у м. Луцьку

про списання нарахованого податку з власників транспортних засобів, -

Рішенням Господарського суду Волинської області від 29.04.2005 р. у задоволенні первісного позову про стягнення податкового боргу у сумі 92401,67 грн. з активів Військової частини 9971 відмовлено. Зустрічний позов задоволено. Зобов'язано Луцьку ОДПI анулювати (виключити) з картки платника податку Військової частини 9971 суму податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин 92401,67 грн.

Рішення мотивовано тим, що майно військових частин Збройних сил України належить їм на право повного господарського відання, тобто права щодо володіння, користування та розпорядження зазначеним майном у відповідача обмежені. Тому військова частина не може розцінюватись як власник транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 01.08.2005р. вказане рішення суду першої інстанції скасовано та прийнято нове. Первісний позов задоволено. Стягнуто з активів Військової частини 9971 на користь державного бюджету 92401,67 грн. податкової заборгованості. У задоволенні зустрічного позову відмовлено.

Скасовуючи рішення та задовольняючи первісний позов, суд апеляційної інстанції виходив з того, що військова частина є платником податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин. Законом про оподаткування не встановлено для військової частини пільг щодо сплати вказаного податку.

Військова прокуратура Луцького гарнізону в інтересах держави в особі Державної прикордонної служби України та Луцького прикордонного загону ДПС України подала касаційну скаргу, якою просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції. Посилається на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального права.

Представник Луцького прикордонного загону в судовому засіданні підтримав вимоги касаційної скарги та просив її задовольнити.

Представник Луцької ОДПI заперечив проти доводів касаційної скарги та просив залишити її без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції - без змін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників прокуратури, Луцької ОДПI, Луцького прикордонного загону, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій було встановлено, що згідно поданих до ДПI у м. Луцьку розрахунків податку з власників транспортних засобів за 2001-2002 роки податковим органом нараховано по особовому рахунку платника податків 89120,30 грн. податку та пені за період з 02.04.2001 р. по 12.11.2001р. у сумі 3281,37 грн., всього 92401,67 грн., стягнення якої є предметом первісного позову та списання якої є предметом зустрічного позову.

ДПI у м. Луцьку направила першу податкову вимогу за № 1/282 від 19.10.2001 р. та другу податкову вимогу за № 2/1029 від 30.11.2001 р.

Суд касаційної інстанції не вбачає порушень судом апеляційної інстанції норм матеріального права, на які посилається прокурор у касаційній скарзі, та вважає, що судом повно встановлені обставини у справі, яким надана правильна правова оцінка на підставі законодавства, яке врегульовує спірні відносини.

Відповідно до ч. 1, ч. 3 ст. 1 Закону України "Про систему оподаткування" від 25.06.1991 р. № 1251-XII (1251-12) (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) встановлення і скасування податків і зборів (обов'язкових платежів) до бюджетів та до державних цільових фондів, а також пільг їх платникам здійснюються Верховною Радою України, Верховною Радою Автономної Республіки Крим і сільськими, селищними, міськими радами відповідно до цього Закону, інших законів України про оподаткування.

Ставки, механізм справляння податків і зборів (обов'язкових платежів), за винятком особливих видів мита, і пільги щодо оподаткування не можуть встановлюватися або змінюватися іншими законами України, крім законів про оподаткування. Особливі види мита справляються на підставі рішень про застосування антидемпінгових, компенсаційних і спеціальних заходів, прийнятих відповідно до законів України.

Спеціальним Законом щодо оподаткування податком з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів є Закон України "Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів" від 11.12.1991 р. № 1963-XII (1963-12) .

Військова частина не входить до переліку осіб, яким ст. 4 Закону України "Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів" (1963-12) надана пільга щодо звільнення від сплати податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів.

Позиція суду апеляційної інстанції про те, що військова частина є платником податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів грунтується на приписах ст. 1 Закону України "Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів" від 11.12.1991 р. № 1963-XII (1963-12) (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин), згідно із якими платниками податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів є підприємства, установи та організації, які є юридичними особами, іноземні юридичні особи (далі - юридичн і особи), а також громадяни України, іноземні громадяни та особи без громадянства (далі - фізичні особи), які мають зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством власні транспортні засоби, які відповідно до статті 2 цього Закону є об'єктами оподаткування.

При цьому, суд апеляційної інстанції правильно зазначив, що під поняттям, яке вживається у ст. 1 вищевказаного Закону "власні транспорті засоби" розуміються транспорті засоби, які належать на праві власності, або які перебувають у платника податку на праві повного господарського відання, оперативного управління.

Враховуючи наведене, підстав для задоволення касаційної скарги та скасування законного і обгрунтованого рішення суду апеляційної інстанції, не вбачається.

Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , суд касаційної інстанції, -

Касаційну скаргу Військової прокуратури Луцького гарнізону залишити без задоволення, а постанову Львівського апеляційного господарського суду від 01.08.2005 р. - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом одного місяця з дня відкриття обставин, які можуть бути підставою для провадження за винятковими обставинами.