Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого судді Пилипчук Н.Г.

суддів Голубєвої Г.К.

Ланченко Л.В.

Сергейчука О.А.

Степашка О.I.

розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Орджонікідзевської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області

на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 22.06.2004 р.

та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 18.04.2005 р.

у справі № 27/73

за позовом Відкритого акціонерного товариства "Орджонікідзевський гірничо-збагачувальний комбінат"

до 1. Орджонікідзевської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області;

2. Відділення державного казначейства України в м. Орджонікідзе

про стягнення відсотків з бюджетної заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 22.06.2004р., залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 18.04.2005 р., позов задоволено.

Судові рішення мотивовані тим, що позивач виконав всі необхідні дії, які потрібні для відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок, однак сума податку відшкодована несвоєчасно, що спричинило нарахування процентів.

Орджонікідзевська ОДПI подала касаційну скаргу, якою просить скасувати вказані судові рішення та відмовити у задоволенні позову. Посилається на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права. При розгляді справи судом не враховані норми Законів України про Державний бюджет та норми Бюджетного кодексу України (2542-14) , якими не передбачено кошти (відсотки з ПДВ), що перераховуються державними органами на користь платника податків. Обов'язок перераховувати з державного бюджету України на користь платників податків відсотки за бюджетною заборгованість з ПДВ у законодавчому порядку не закріплений, а Законом України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) встановлено лише обов'язок органів державної податкової служби нараховувати ці відсотки в особових рахунках платників. Судом апеляційної інстанції також не застосована ч. 2 ст. 95 Конституції України (254к/96-ВР) , порушено п. 7 ч. 2 ст. 105 ГПК України (1798-12) .

Позивач у своїх письмових запереченнях на касаційну скаргу просить скаргу залишити без задоволення, а судові рішення - без змін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача про обставини, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Суд касаційної інстанції не вбачає порушень судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, на які посилається податкова інспекція у касаційній скарзі, та вважає, що судами повно встановлені обставини у справі, яким надана правильна правова оцінка на підставі законодавства, яке врегульовує спірні відносини.

Відповідно до п.п. 7.7.1. п. 7.7. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР (168/97-ВР) суми податку, що підлягають сплаті до бюджету або відшкодуванню з бюджету, визначаються як різниця між загальною сумою податкових зобов'язань, що виникли у зв'язку з будь-яким продажем товарів (робіт, послуг) протягом звітного періоду, та сумою податкового кредиту звітного періоду.

Відповідно до абз. 1, 2 п.п. 7.7.3. п. 7.7. ст. 7 Закону "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) у разі коли за результатами звітного періоду сума, визначена згідно з підпунктом 7.7.1 цієї статті, має від'ємне значення, така сума підлягає відшкодуванню платнику податку з Державного бюджету України протягом місяця, наступного після подачі декларації.

Підставою для отримання відшкодування є дані тільки податкової декларації за звітний період. За бажанням платника податку сума бюджетного відшкодування може бути повністю або частково зарахована в рахунок платежів з цього податку. Таке рішення платника податку відображається в податковій декларації.

Судами попередніх інстанцій було достовірно встановлено, що позивачем 20.02.2003 р. надано до Орджонікідзевської ОДПI податкову декларацію з податку на додану вартість за січень 2003 р. та уточнені декларації за цей період із зазначенням суми бюджетної заборгованості з податку на додану вартість.

Відповідно до абз. 5 п.п. 7.7.3. п. 7.7. ст. 7 Закону "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) суми, не відшкодовані платнику податку протягом визначеного у цьому пункті строку, вважаються бюджетною заборгованістю. На суму бюджетної заборгованості нараховуються проценти на рівні 120 відсотків від облікової ставки Національного банку України, встановленої на момент її виникнення, протягом строку її дії, включаючи день погашення. Платник податку має право у будь-який момент після виникнення бюджетної заборгованості звернутися до суду з позовом про стягнення коштів з бюджету та притягнення до відповідальності посадових осіб, винних у несвоєчасному відшкодуванні надмірно сплачених податків.

Виходячи із вказаної норми Закону, позивачем правомірно нараховані проценти на суму заборгованості з податку на додану вартість, невідшкодовану у встановлені законом строки, та подано позов про стягнення цих коштів з бюджету.

Суд касаційної інстанції відхиляє доводи податкової інспекції, викладені у касаційній скарзі, щодо відсутності законних підстав для стягнення процентів, нарахованих на бюджетну заборгованість з податку на додану вартість, оскільки такі доводи суперечать приписам п.п. 7.7.3 п. 7.7. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) . Саме цим Законом встановлено порядок визначення суми податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету або відшкодуванню з бюджету, та строки розрахунків з бюджетом.

З огляду на викладене, підстав для задоволення касаційної скарги та скасування законних і обгрунтованих рішень судів попередніх інстанцій, не вбачається.

Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , суд касаційної інстанції, -

УХВАЛИВ :

Касаційну скаргу Орджонікідзевської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 22.06.2004 р. та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 18.04.2005 р. - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом одного місяця з дня відкриття обставин, які можуть бути підставою для провадження за винятковими обставинами.