ВИЩИЙ АдміністративниЙ СУД УКРАЇНИ
У Х В А Л А
Iменем України
04 липня 2007 року м. Київ
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі
:
головуючого: судді Харченка В.В.
суддів: Васильченко Н.В.
Леонтович К.Г.
Матолича С.В.
Чалого С.Я.
при секретарі Безпалому Д.В.
за участю представників:
Теплодарської міської ради Одеської області - Панасюка О.Ю.,
Біляївської районної ради - Байдака В.В.,
Одеської обласної ради - Шевченко Ю.В.,
Одеського обласного головного управління земельних ресурсів -
Берднікова Є.С.,
СП ТОВ "Iнтервіндоус" - Курбанова Р.А.,
СП "Кораса" - Коваленка В.О.
розглянувши у судовому засіданні адміністративну справу за
касаційними скаргами спільного українсько-американського
підприємства "Iнтервіндоус" у вигляді товариства з обмеженою
відповідальністю, Біляївської районної ради Одеської області і
спільного українсько-індійського підприємства "Кораса" на
постанову Одеського апеляційного господарського суду від 14 грудня
2006 року у справі за позовом Спільного українсько-американського
підприємства "Iнтервіндоус" у вигляді товариства з обмеженою
відповідальністю до Одеської обласної ради за участю третіх осіб:
спільного українсько-індійського підприємства "Кораса",
Біляївської районної ради та Теплодарської міської ради Одеської
області, Одеського обласного головного управління земельних
ресурсів про визнання частково не чинним рішення
в с т а н о в и в :
В жовтні 2005 року Спільне українсько-американське
підприємство "Iнтервіндоус" у вигляді товариства з обмеженою
відповідальністю звернулося з позовом Одеської обласної ради за
участю третіх осіб: спільного українсько-індійського підприємства
"Кораса", Біляївської районної ради та Теплодарської міської ради
Одеської області, Одеського обласного головного управління
земельних ресурсів про визнання пунктів 1 та 3 рішення Одеської
обласної ради від 13.07.1996 року № 122-XX11 "Про встановлення
межі селища міського типу Теплодар" такими, що не відповідають
Конституції України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
.
Постановою Господарського суду Одеської області від 25
вересня 2006 року позов задоволено. Визнано такими, що не
відповідають Конституції України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
пункти 1 та 3
рішення Одеської обласної ради від 13.07.1996 року № 122-XX11 "Про
встановлення межі селища міського типу Теплодар" .
Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 14
грудня 2006 року постанову Господарського суду Одеської області
від 25 вересня 2006 року скасовано, у задоволенні позову
відмовлено.
Не погоджуючись з судовим рішенням апеляційної інстанції,
спільне українсько-американське підприємство "Iнтервіндоус" у
вигляді товариства з обмеженою відповідальністю, Біляївська
районна рада Одеської області і спільне українсько-індійське
підприємство "Кораса" в касаційних скаргах просять скасувати
рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду
першої інстанції, посилаючись на порушення судом апеляційної
інстанції норм матеріального та процесуального права.
Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду
України, пояснення осіб, що беруть участь у справі, перевіривши
матеріали справи та обговоривши доводи наведені у скаргах, колегія
суддів вважає, що касаційні скарги не підлягають задоволенню з
наступних підстав.
Як встановлено господарським судом апеляційної інстанції, у
1990 році було створено спільне радянсько-американське
підприємство "Iнтервіндоус", одним із засновників якого було
виробниче енергетичне об'єднання "Одесаенерго", яке внесло свій
вклад у вигляді розташованих на майданчику ОТЕЦ-2 у смт. Теплодар
Одеської області об'єктів незавершеного будівництва недобудованої
атомної станції.
Iз матеріалів цієї справи, а також із матеріалів справи №
28-6/2-06-100А вбачається, що постановою Кабінету
Міністрів-України від 13.07.1995 року № 514 ( 514-95-п ) (514-95-п)
"Про
передачу загальнодержавного майна у комунальну власність"
загальнодержавне майно Одеська ТЕЦ-2 передано у комунальну
власність Одеської області. На виконання цієї постанови,
12.02.1996 року між ДАЕК "Одесаобленерго" та Одеською
облдержадміністрацією був підписаний акт прийому-передачі
державного майна Одеської ТЕЦ-2 ДАЕК "Одесаобленерго" у власність
Одеської області, який затверджено розпорядженням Одеської
обласної адміністрації № 183/А-96 від 04.04.1996 року, при цьому
на базі саме переданого майна було створено підприємство "Одеська
ТЕЦ-2" обласної комунальної власності, а рішенням Одеської
обласної ради "Про передачу із спільної власності територіальних
громад сіл, селищ, міст області у комунальну власність
територіальної громади міста Теплодара цілісного майнового
комплексу обласного комунального підприємства "Одеська
теплоелектроцентраль № 2" від 17.05.2002 року № 21 - XXIV,
цілісний майновий комплекс обласного комунального підприємства
"Одеська теплоелектроцентраль № 2" передано у комунальну власність
міста Теплодара із зобов'язанням наступного переоформлення
документів та внесенням до них змін. Отже, будівлі та споруди СП
"Iнтервіндоус" були розташовані на території смт. Теплодар.
З матеріалів справи вбачається, що 29.05.1996 року
Теплодарською селищною радою народних депутатів прийнято рішення №
31/ХХII "Про пропозиції про визначення статусу смт. Теплодар і
визначення меж", яким внесена пропозиція щодо клопотання про
статус і підпорядкування селища Теплодар як міста обласного
значення, щодо перегляду генерального плану розвитку селища
Теплодар та визначення його меж, включаючи промислову базу.
При цьому, головами Біляївської міської ради, Маяковської
сільської ради, Мирненської сільської ради, Біляївської районної
ради, головним архітектором Біляївського району були підписані
висновки, яким погоджені межі селища міського типу Теплодар.
Матеріалами справи підтверджується відсутність будь-яких
заперечень з боку СП "Iнтервіндоус'' стосовно того, що землі, на
яких розташоване це підприємство, є землями Теплодару.
Згідно ч. 3 ст. 64 Земельного кодексу України ( 2768-14 ) (2768-14)
(в
редакції від 13.03.1992 року), межі селищ міського типу (яким і
був Теплодар до червня 1997 року) встановлюються та змінюються
обласною Радою народних депутатів, або за її дорученням
відповідною районною, міською, в адміністративному підпорядкуванні
якої знаходиться район, радою народних депутатів.
На підставі вказаних положень ст. 64 Земельного кодексу
України ( 2768-14 ) (2768-14)
, а також ст.ст. 2, 11 Закону України "Про
основи містобудування" ( 2780-12 ) (2780-12)
, проекту утворення території та
установлення меж Теплодарської селищної ради народних депутатів,
розпорядження облдержадміністрації від 19.12.1995 року № 262/95
"Про передачу об'єктів ОТЕЦ-2 ГАЕК "Одесаобленерго" Міненерго
України у власність області", рішення Теплодарської селищної ради
народних депутатів від 29.05.1996 року № 7/2-ХХII, а також
погодження Центральної районної ради народних депутатів міста
Одеси, 13.07.1996 року Одеською обласною радою прийнято рішення №
122-ХХП "Про встановлення межі селища міського типу Теплодар",
пунктом 1 якого передбачено встановити зовнішню межу селища
міського типу Теплодар по суміжності з Біляївським районом з
загальною площею території міста 773,7 га, а пунктом 3 - зменшити
площу території Біляївської районної ради народних депутатів на
444,9 га в зв'язку з включенням в межі селища міського типу
Теплодар. При цьому зазначалося, що на території смт Теплодар
розташована низка підприємств, у тому числі СП "Iнтервіндоус".
13.07.1996 року Одеською обласною радою було прийнято рішення
№123-ХХII "Про віднесення смт. Теплодар Центрального району м.
Одеси до категорії міст обласного значення ".
На підставі вказаних рішень Одеської обласної, ради,
17.06.1997 року Верховна Рада України прийняла Постанову №
353/97-ВР ( 353/97-ВР ) (353/97-ВР)
"Про віднесення селища міського типу
Теплодар Центрального району м. Одеси Одеської області до
категорії міст обласного значення".
13.01.2004р. на виконання оскарженого Рішення Одеської
обласної ради та вказаної Постанови Верховної Ради України, межі
міста Теплодар Одеської області встановлені в натурі. Акт про
встановлення в натурі меж м. Теплодар Одеської області складений
за погодженням всіх власників суміжних земельних ділянок - тобто
за підписом представників Біляївського районного відділу земельних
ресурсів, Біляївської міської Ради, Мирненської сільської Ради та
Маяківської сільської Ради. При складанні вказаного акту ніяких
заперечень заявлено не було.
Відповідно до рішення Одеської обласної ради "Про передачу із
спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст області
у комунальну власність територіальної громади міста Теплодар
цілісного майнового комплексу обласного комунального підприємства
"Одеська теплоелектроцентраль № 2" № 21-XXIV від 17.05.2002 року,
земельна ділянка, якою користується СП, передана у комунальну
власність територіальної громади м. Теплодар.
Згідно листа Біляївського районного відділу земельних
ресурсів від 25.02.2004 року № 257, Біляївською районною
адміністрацією земельна ділянка загальною площею 3,01 га СП
"Iнтервіндоус" не виділялась, оскільки дана земельна ділянка
знаходиться у межах м. Теплодар.
Аналізуючи рішення Одеської обласної ради № 122-ХХП "Про
встановлення межі селища міського типу Теплодар" від 13.07.1996
року, колегія суддів вважає, що позивачем не надано доказів того,
що цим рішенням порушені його права та охоронювані законом
інтереси.
Відповідно до п.1 ст.104 Кодексу адміністративного
судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
, до адміністративного суду, має
право звернутися з адміністративним позовом особа, яка вважає, що
порушені її права, свободи чи інтереси у сфері публічно - правових
відносин.
Згідно п.2 ст.171 КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
, право оскаржити
нормативно-правовий акт мають особи, щодо яких його застосовано, а
також особи, які є суб'єктом правовідносин, у яких буде
застосовано цей акт.
При цьому акт державного чи іншого органу - це юридична форма
рішень цих органів, яка породжує певні правові наслідки,
спрямований на регулювання тих чи інших суспільних відносин і має
обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин.
Підставами для визнання акту недійсним є невідповідність його
вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом
компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою
визнання акту недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям
відповідного акта прав та охоронюваних інтересів підприємства чи
організації - позивача у справі.
Відповідно до п. 29 ст. 85 Конституції України
( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
, встановлення і зміна меж районів і міст
відноситься до повноважень Верховної Ради України. Між тим,
рішенням Одеської обласної ради землі, на яких розташовані будівлі
та споруди СП "Iнтервіндоус", віднесена до смт. Теплодар, що не
оскаржується Біляївською районною радою, і ніяк не зачіпає права
чи законні інтереси позивача, який не є суб'єктом правовідносин, у
яких застосовується оскаржуване рішення, і який до теперішнього
часу навіть не оформив своє землекористування належним чином.
Питання щодо належності земель до території, підпорядкованої
тому чи іншому органу місцевого самоврядування, ні в якому разі не
впливає на права позивача - СП "Iнтервіндоус", і останній
зобов'язаний сплачувати земельний податок відповідно до вимог
діючого законодавства України, незалежно від призначення платежу
до певного місцевого бюджету.
Колегія суддів вважає, що переслідування позивачем мети
сплати земельного податку у меншому розмірі не являється підставою
для звернення до суду з позовом про визнання недійсним рішення
Одеської обласної ради "Про встановлення межі селища міського типу
Теплодар".
На підставі вищевикладеного, а також у зв'язку з тим, що за
результатами розгляду справи факт порушення прав та охоронюваних
законом інтересів позивача прийнятим актом не встановлено і такий
факт позивачем не доведений, колегія суддів вважає, що суд першої
інстанції необгрунтовано задовольнив позовні вимоги.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд апеляційної
інстанції всебічно перевірив обставини справи і прийняв законне та
обгрунтоване судове рішення у відповідності з вимогами
матеріального і процесуального права.
Висновки суду апеляційної інстанції про встановлені обставини
і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і
підтверджуються доказами, дослідженими в судовому засіданні, а
тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній
скарзі не вбачається.
Керуючись ст.ст. 220, 221, 224, 231 Кодексу адміністративного
судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
, колегія суддів, -
у х в а л и л а :
Касаційні скарги спільного українсько-американського
підприємства "Iнтервіндоус" у вигляді товариства з обмеженою
відповідальністю, Біляївської районної ради Одеської області,
спільного українсько-індійського підприємства "Кораса" залишити
без задоволення.
Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 14
грудня 2006 року без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і
оскарженню не підлягає.
Головуючий
Судді