Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого судді Пилипчук Н.Г.

суддів Голубєвої Г.К.

Ланченко Л.В.

Сергейчука О.А.

Степашка О.I.

при секретарі: Iльченко О.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Регіонального управління Департаменту з питань адміністрування акцизного збору і контролю за виробництвом та обігом підакцизних товарів ДПА України у Кіровоградській області

на рішення Господарського суду Кіровоградської області від 31.01.2006 р.

та ухвалу Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 12.04.2006 р.

у справі № 13/434

за позовом Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1

до Регіонального управління Департаменту з питань адміністрування акцизного збору і контролю за виробництвом та обігом підакцизних товарів ДПА України у Кіровоградській області

про визнання недійсним рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Кіровоградської області від 31.01.2006 р., залишеним без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 12.04.2006 р., позов задоволено повністю. Визнано недійсним рішення Регіонального управління Департаменту з питань адміністрування акцизного збору і контролю за виробництвом та обігом підакцизних товарів ДПА України в Кіровоградській області про застосування санкцій від 09.11.2005 р. №110244/2300-21 на суму 1700 грн. до СПД ОСОБА_1 та скасовано його.

РУ Департаменту з питань адміністрування акцизного збору і контролю за виробництвом та обігом підакцизних товарів ДПА України у Кіровоградській області подало касаційну скаргу, якою просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог. Посилається на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права. Зазначає, що суд першої інстанції виніс ухвалу про відкриття провадження, керуючись ст. 107 КАС України (2747-15) , за позовом, поданим у порядку ст. 105 КАС України (2747-15) . Однак справу розглянув за нормами ГПК (1798-12) з тих підстав, що відповідач не є органом виконавчої влади. Суд апеляційної інстанції розглянув справу за нормами КАС, при цьому не звернув уваги на вказане порушення судом першої інстанції. Суд дійшов помилкового висновку, що позивач не вчиняв порушення законодавства про обіг підакцизних товарів

Сторони, належним чином повідомлені про дату, час та місце касаційного розгляду справи, своїх представників в судове засідання не направили.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій було встановлено, що за наслідками перевірки в магазині "Візит" за адресою: м. Кіровоград, вул. Червоноармійська, 2, відповідачем складено акт № 115169 від 19.09.2005 р. на підставі якого РУ Департаменту з питань адміністрування акцизного збору і контролю за виробництвом та обігом підакцизних товарів ДПА України у Кіровоградській області прийнято рішення № 110244/2300-21 від 09.11.2005 р. про застосування до СПД ОСОБА_1 фінансових санкцій у розмірі 1700 грн.

Суд касаційної інстанції не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги та скасування ухвали суду апеляційної інстанції, якою залишено без змін рішення суду першої інстанції, оскільки вважає, що судом апеляційної інстанції не було допущено порушення норм матеріального і процесуального права, повно встановлені обставини у справі, яким надана правильна правова оцінка на підставі законодавства, яке врегульовує спірні відносини.

Відповідно до ч. 1 ст. 196 КАС України (2747-15) апеляційний розгляд здійснюється колегією суддів у складі трьох суддів за правилами розгляду справи судом першої інстанції з урахуванням особливостей, встановлених главою 1 цього Кодексу.

Згідно із п. 3 ч. 1 ст. 206 КАС України (2747-15) , у мотивувальній частині ухвали суду апеляційної інстанції зазначаються встановлені цим судом обставини із посиланням на докази, а також мотиви неврахування окремих доказів.

Таким чином, суд апеляційної інстанції, переглядаючи судове рішення суду першої інстанції, здійснив апеляційний розгляд справи за правилами розгляду суду першої інстанції, тобто фактично повторно розглянув адміністративну справу, виправивши допущені судом першої інстанції процесуальні порушення, які полягали у вирішенні справи по суті за правилами Господарського процесуального кодексу України (1798-12) .

Суд апеляційної інстанції, переглядаючи судове рішення суду першої інстанції, визнав правильність встановлення обставин судом першої інстанції та додержання останнім норм матеріального права.

За відсутності доведеності факту вчинення позивачем порушення законодавства про обіг підакцизних товарів та допущених відповідачем порушень при проведенні перевірки, а саме: неповного відображення відомостей щодо способу отримання пляшки горілки з акцизною маркою, яка на думку податкового органу є підробною, відсутність пояснень кінцевого реалізатора по суті порушення, відсутність висновків перевірки щодо постачальника горілки відповідачем, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про неправомірність покладення на позивача відповідальності у вигляді штрафу у відповідності до абз. 13 ч. 2 ст. 17 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" (481/95-ВР) за реалізацію алкогольних напоїв з підробле ними марками акцизного збору. При цьому, судом апеляційної інстанції правильно взято до уваги ту обставину, що у позивача наявні сертифікати відповідності алкогольної продукції і ним, як продавцем, не було виявлено марок невідповідності їх вимогам законодавства чи явних ознак підроблення таких марок, у зв'язку з чим останній мав би повернути акцизні марки підприємству-виробнику для проведення експертизи, що передбачено п. 28 Постанови КМ України "Про запровадження марок акцизного збору нового зразка з голографічними захисними елементами для маркування алкогольних напоїв та тютюнових виробів" від 23.04.2003 р. № 567 (567-2003-п) .

Враховуючи наведене, суд касаційної інстанції не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги і вважає за необхідне залишити без змін ухвалу суду апеляційної інстанції, як законну та обгрунтовану.

Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , суд касаційної інстанції, -

УХВАЛИВ :

Касаційну скаргу Регіонального управління Департаменту з питань адміністрування акцизного збору і контролю за виробництвом та обігом підакцизних товарів ДПА України у Кіровоградській області залишити без задоволення, а ухвалу Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 12.04.2006 р., якою залишено без змін рішення Господарського суду Кіровоградської області від 31.01.2006 р., залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом одного місяця з дня відкриття обставин, які можуть бути підставою для провадження за винятковими обставинами.