4-2098/05/06 Про заборону в'їзду на територію України на тривалий термін - Текст документа

провівши в порядку касаційного провадження попередній розгляд справи за касаційною скаргою ОСОБА_1 - представника громадянина Сполучених Штатів Америки ОСОБА_2 на рішення Печерського районного суду м. Києва від 15 жовтня 2004 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 11 лютого 2005 року у справі за скаргою громадянина Сполучених Штатів Америки ОСОБА_2 про скасування подання (рішення) Головного управління по боротьбі з організованою злочинністю МВС України про заборону в'їзду на територію України ОСОБА_2 терміном на п'ять років та зобов'язання Адміністрації Державної прикордонної служби України виключити з журналу обліку (бази даних) ОСОБА_2, якому заборонено в'їзд на територію України терміном на п'ять років, -

встановила:

В серпні 2004 року представник заявника звернувся до суду зі скаргою, в якій просив скасувати рішення Адміністрації Державної прикордонної служби України, прийнятого на основі подання ГУ МВС України в м. Києві про заборону в'їзду на територію України громадянину США ОСОБА_2 строком на п'ять років, до 26.06.2008 року. Вважав, що таке рішення є необгрунтованим та незаконним, оскільки порушує права заявника передбачені ст. 26 Конституції України (254к/96-ВР) , в якій зазначається, що іноземці які перебувають в Україні на законних підставах, користуються тими самими правами і свободами, а також несуть такі самі обов'язки, як і громадяни України.

Вказував, що підставами для прийняття відносно заявника рішення про заборону на в'їзд до країни стали нібито встановлені правоохоронними органами факти порушення чинного законодавства України ОСОБА_2 за час його попереднього перебування на території України.

В подальшому, при розгляді справи представник заявника уточнив вимоги скарги та просив скасувати подання (рішення) Головного управління по боротьбі з організованою злочинністю Міністерства внутрішніх справ України, яким заборонено в'їзд на територію України громадянину США ОСОБА_2 строком на п'ять років та зобов'язати адміністрацію Державної прикордонної служби України виключити з журналу обліку (бази даних) такі відомості про заявника.

Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 15 жовтня 2004 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду м. Києва від 11 лютого 2005 року, у задоволенні скарги ОСОБА_2 відмовлено.

Не погоджуючись із постановленими по справі судовими рішеннями, представник скаржника - ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду України з касаційною скаргою в порядку визначеному ЦПК України 1963 (1501-06) року, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального і процесуального права, просив вказані судові рішення скасувати та задовольнити скаргу.

Листом Верховного Суду України від 15.09.2005 р. на підставі п. 10 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) зазначену касаційну скаргу було передано до Вищого адміністративного суду України для вирішення в порядку касаційного провадження.

Заслухавши доповідача, проаналізувавши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, 26.06.2003 року ГУ БОЗ МВС України звернулося з поданням до Держкомкордону України про заборону в'їзду на територію України громадянину США ОСОБА_2 строком на п'ять років.

Таке подання обгрунтовувалось матеріалами перевірки, під час якої було встановлено, що ОСОБА_2, IНФОРМАЦIЯ_1 року народження, уродженець Румунії громадянин США, є колишнім громадянином СРСР - ОСОБА_3, IНФОРМАЦIЯ_2 року народження, уродженець м. Києва, раніше судимий.

При отриманні в консульському відділі Посольства України в США багаторазової візи заявник вказав в анкеті неправильний рік народження та неодноразово перетинав державний кордон України з такими документами.

За встановленим фактом неправдивих відомостей, наданих заявником при заповнені анкет, рішенням дипломатичного представництва Посольства США в Україні у ОСОБА_2 було вилучено паспорт громадянина США.

Крім того, в травні 2003 року прокуратурою Дніпровського району м. Києва відносно ОСОБА_2 була порушена кримінальна справа, за ч.ч. 1, 3 ст. 358 КК України (2341-14) , за фактом підробки документів, яка в подальшому була закрита на підставі п.4 ст. 6 КПК України (1001-05) у зв'язку з амністією.

Згідно пункту 3 частини 2 статті 25 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства" (3929-12) в'їзд в Україну іноземцю та особі без громадянства не дозволяється, якщо при порушенні клопотання про в'їзд в Україну він подав про себе завідомо неправдиві відомості або підроблені документи.

Пунктом 17 Правил в'їзду іноземців та осіб без громадянства в Україну, їх виїзд з України і транзитний проїзд через її територію, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 1995 року№1074 (1074-95-п) встановлено, що в'їзд в Україну та виїзд з України не дозволяється на підставах, встановлених статтями 25 і 26 Закону України "Про правовий статус іноземців" (3929-12) . У разі наявності підстав, передбачених частиною другою статті 25 зазначеного Закону, у паспортному документі іноземця та особи без громадянства службовими особами Державної прикордонної служби або органів внутрішніх справ ставиться штамп "Заборонено в'їзд в Україну терміном на ...". Цей термін встановлюється органом внутрішніх справ, Служби безпеки України або Державної прикордонної служби залежно від обставин і характеру правопорушення від шести місяців до п'яти років.

В п.8 ст. 19 Закону України "Про державну прикордонну службу України" (661-15) , зазначається, що за дорученням правоохоронних органів Державна прикордонна служба України повинна запобігати та не допускати в'їзду в Україну осіб, яким згідно із законодавством не дозволяється в'їзд в Україну.

Порядок дій посадових осіб Державної прикордонної служби щодо запобігання в'їзду в Україну осіб, яким згідно із законодавством це не дозволяється, визначено Положенням про порядок надання Прикордонним військам та виконання ними доручень правоохоронних органів щодо осіб, які перетинають державний кордон України, затвердженого постановою КМ України від 22 січня 2001 року №35 (35-2001-п) та Iнструкцією про порядок заборони в'їзду в Україну іноземцям посадовими особами Прикордонних військ України, затвердженої наказом Державного комітету у справах охорони Державного кордону України від 06.02.1998 р. №62 (z0137-98) .

Таким чином, на підставі зібраних та досліджених матеріалів судами зроблено обгрунтований висновок про те, що дії з постановки на контроль заборони на в'їзд в Україну громадянину США ОСОБА_2 терміном на п'ять років, здійснені за поданням Головного Управління по боротьбі з організованою злочинністю Міністерства внутрішніх справ України, вчинені відповідно до закону та в межах повноважень суб'єкта оскарження.

Відповідно до ч.3 ст. 220-1 КАС України (2747-15) , суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Встановлено і це вбачається з матеріалів справи, що з'ясувавши в достатньо повному обсязі обставини справи, перевіривши доводи та давши їм належну правову оцінку, суди першої та апеляційної інстанцій ухвалили рішення, що відповідають вимогам закону. Висновки судів достатньо обгрунтовані і підтверджені наявними в матеріалах справи письмовими доказами.

Доводи касаційної скарги зазначені висновки суду не спростовують та зводяться до незгоди з ними.

При вирішенні справи судами правильно застосовані норми матеріального права, порушень норм процесуального права, які б могли призвести до неправильного вирішення справи, колегією суддів не встановлено.

Відповідно до ч.1 ст. 224 КАС України (2747-15) , суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

З урахуванням наведеного та керуючись ст.ст. 220, 220-1, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , колегія суддів, -

Касаційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а рішення Печерського районного суду м. Києва від 15 жовтня 2004 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 11 лютого 2005 року - залишити без змін.