К-5552/06 Про арешт коштів боржника про стягнення з боржника виконавчого збору - Текст документа

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за скаргою Відкритого акціонерного товариства "Закарпатгосптовари" на рішення державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Ужгородського міськрайонного управління юстиції Закарпатської області, за касаційною скаргою Відділу державної виконавчої служби Ужгородського міськрайонного управління юстиції Закарпатської області на рішення Ужгородського міськрайоннного суду Закарпатської області від 04 червня 2004 року та ухвалу Апеляційного суду Закарпатської області від 03 березня 2005 року, -

В С Т А Н О В И Л А:

У березні 2004 року ВАТ "Закарпатгосптовари" звернулося до Ужгородського міськрайоннного суду Закарпатської області із скаргою на постанови державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Ужгородського міськрайонного управління юстиції Закарпатської області від 15.03.04 про арешт коштів боржника та від 08.12.03 про стягнення з боржника виконавчого збору.

Рішенням Ужгородського міськрайоннного суду Закарпатської області від 04 червня 2004 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Закарпатської області від 03 березня 2005 року, скарга задоволена. Скасовано постанови державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Ужгородського міськрайонного управління юстиції Закарпатської області від 08.12.03 про стягнення з ВАТ "Закарпатгосптовари" виконавчого збору в розмірі 15782,5 грн. та від 15.03.04 про арешт коштів боржника.

Не погоджуючись з судовими рішеннями, Відділ державної виконавчої служби Ужгородського міськрайонного управління юстиції Закарпатської області звернувся з касаційною скаргою до Верховного Суду України, який передав її в порядку, визначеному п. 10 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) для вирішення до Вищого адміністративного суду України.

У касаційній скарзі на рішення Ужгородського міськрайоннного суду Закарпатської області від 04 червня 2004 року та ухвалу Апеляційного суду Закарпатської області від 03 березня 2005 року Відділ державної виконавчої служби Ужгородського міськрайонного управління юстиції Закарпатської області ставить питання про скасування судових рішень в зв'язку з неправильним застосуванням норм матеріального і процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Справа розглянута судами першої та апеляційної інстанцій до набрання чинності Кодексом адміністративного судочинства України (2747-15) , а тому суд касаційної інстанції перевіряє додержання норм матеріального і процесуального права, що діяли під час розгляду справи.

Як вбачається з матеріалів справи, 18.08.03 вчинений виконавчий напис нотаріуса про звернення стягнення з ВАТ "Закарпатгосптовари" у сумі 275650,31 грн., що включає в себе заборгованість за кредитом, наданим АППБ "Аваль", несплачені відсотки та пеню за несвоєчасне погашення кредиту.

29.08.03 відкрито виконавче провадження за виконавчим написом нотаріуса і надано строк для добровільного виконання до 03.09.03.

Відповідно до листа АППБ "Аваль" (а.с. 33) станом на 17.11.03 заборгованість по виконавчому напису нотаріуса погашена в повному обсязі.

08.12.03 державним виконавцем Відділу державної виконавчої служби Ужгородського міськрайонного управління юстиції Закарпатської області прийнята постанова про стягнення виконавчого збору.

20.12.03 прийнята постанова про закінчення виконавчого провадження з виконання виконавчого напису нотаріуса.

На підставі ст. 46 Закону України "Про виконавче провадження" (606-14) постанова про стягнення з боржника виконавчого збору від 08.12.03 була виділена в окреме виконавче провадження.

15.03.04 була прийнята постанова про арешт коштів боржника.

Задовольняючи скаргу ВАТ "Закарпатгосптовари", суди виходили з того, що постанова про стягнення виконавчого збору була прийнята після повного погашення заборгованості, а примусове виконання виконавчого напису (стягнення на майно, опис, арешт, вилучення, примусова реалізація майна) не здійснювалося.

Однак з таким висновком судів погодитись не можна.

Відповідно до ч. 1 ст. 46 Закону України "Про виконавче провадження" від 21.04.99 (606-14) (зі змінами та доповненнями станом на 01.01.04) у разі невиконання рішення у строк, установлений для добровільного його виконання, з боржника постановою державного виконавця, яка затверджується начальником відповідного відділу державної виконавчої служби, стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків від фактично стягненої суми або вартості майна боржника, яке передане стягувачу за виконавчим документом.

Суб'єкт оскарження посилався на те, що оскільки у встановлений строк для добровільного виконання виконавчий напис нотаріуса не був виконаний, то державний виконавець в межах своїх повноважень та відповідно до Закону України "Про виконавче провадження" (606-14) прийняв постанову від 08.12.03 про стягнення виконавчого збору.

Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції не дав належну оцінку доводам суб'єкта оскарження про те, що виконавчий напис був виконаний після того, як сплинув наданий строк для добровільного виконання.

Переглядаючи рішення в апеляційному порядку, суд апеляційної інстанції на дану обставину уваги не звернув та помилково залишив рішення без змін.

Відповідно до ч. 2 ст. 227 КАС України (2747-15) підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи і не можуть бути усунені судом касаційної інстанції.

Зважаючи на те, що судами першої та апеляційної інстанцій неправильно застосовані норми матеріального права та порушені норми процесуального права, колегія суддів вважає за необхідне скасувати ухвалені в справі судові рішення і направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції, у зв'язку з чим касаційна скарга підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 222, 223, 227, 231 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , колегія суддів,-УХВАЛИЛА:

Касаційну скаргу Відділу державної виконавчої служби Ужгородського міськрайонного управління юстиції Закарпатської області задовольнити.

Рішення Ужгородського міськрайоннного суду Закарпатської області від 04 червня 2004 року та ухвалу Апеляційного суду Закарпатської області від 03 березня 2005 року - скасувати.