ВИЩИЙ АДМIНIСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
УХВАЛА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
03 липня 2007 року м. Київ
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі
суддів: Харченка В.В., Леонтович К.Г., Чалого С.Я., Бим М.Є.,
Кравченко О.О.,
розглянувши у попередньому розгляді справу за касаційною
скаргою комунального підприємства сфери послуг "Наш дім" на
рішення господарського суду АР Крим від 16.06.-05.07.2004 року та
постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від
14.09.2005 року у справі №2-4/8241.1-2005 за позовом Кримського
республіканського відділення Фонду соціального захисту інвалідів
до комунального підприємства сфери послуг "Наш дім" про стягнення
6375,00 грн., -
встановила:
Кримське республіканське відділення Фонду соціального захисту
інвалідів звернулось до суду з позовом до комунального
підприємства сфери послуг "Наш дім" про стягнення 6375,00 грн.
штрафних санкцій за невиконання нормативу робочих місць для
забезпечення працевлаштування інвалідів у 2003 році мотивуючи
позовні вимоги невиконанням відповідачем ст. 19 Закону України
"Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" ( 875-12 ) (875-12)
Рішенням господарського суду АР Крим від 16.06.-05.07.2004
року, залишеним без змін постановою Севастопольського апеляційного
господарського суду від 14.09.2005 року, позов Кримського
республіканського відділення Фонду соціального захисту інвалідів
до комунального підприємства сфери послуг "Наш дім" задоволений.
Не погоджуючись із постановленими у справі судовими рішеннями
відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить рішення
господарського суду АР Крим від 16.06.-05.07.2004 року та
постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від
14.09.2005 року скасувати та постановити нове рішення, яким в
позовних вимогах відмовити.
Касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судами першої та апеляційної інстанції вірно встановлене наступне.
Згідно звіту "Про зайнятість та працевлаштування інвалідів"
відповідач зобов'язаний був створити у 2003 році 2 робочих місця
для забезпечення працевлаштування інвалідів, однак на підприємстві
не було працевлаштоване жодного інваліда. Середньорічна заробітна
плата на підприємстві на одного працівника складає у 2003 році
3187,00 грн.
Враховуючи вказане судами вірно зазначено, що сума штрафних
санкцій за невиконання нормативу робочих місць для забезпечення
працевлаштування інвалідів у 2003 році склала 6375,00 грн.
Згідно матеріалів справи вбачається, що відповідач інформував
місцевий орган соціального захисту населення про створення робочих
місць для інвалідів 19.11.2003. Місцевий орган зайнятості був
повідомлений у 2003 році про наявність вільних місць для
працевлаштування інвалідів у січні 2004 року. Раніше, відповідні
органи повідомлялись про відсутність робочих місць для інвалідів.
Згідно ст. 19 Закону України "Про основи соціальної
захищеності інвалідів в Україні" ( 875-12 ) (875-12)
від 21.03.1991 р. №
875-Х11 для підприємств, установ і організацій незалежно від форми
власності і господарювання встановлюється норматив робочих місць
для забезпечення працевлаштування інвалідів у розмірі 4 % від
загальної чисельності працюючих, а якщо працює від 15 до 25
чоловік - у кількості одного робочого місця, якщо інше не
передбачено законом.
Згідно ст. 20 даного Закону підприємства, установи і
організації незалежно від форм власності і господарювання, де
кількість працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом,
передбаченим частиною 1 статті 19 цього Закону, щороку сплачують
відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів
штрафні санкції, сума яких визначається у розмірі середньої річної
заробітної плати на відповідному підприємстві (в об'єднанні), в
установі, і організації за кожне робоче місце, не зайняте
інвалідом. Порушення термінів сплати штрафних санкцій тягне за
собою нарахування пені із суми недоїмки за кожний день
прострочення, включаючи день сплати, в розмірі передбаченому
законом. Сплату штрафних санкцій підприємства (об'єднання),
установи і організації проводять відповідно до закону за рахунок
прибутку, який залишається в їх розпорядженні після сплати всіх
податків і зборів (обов'язкових платежів). У разі відсутності
коштів штрафні санкції можуть бути застосовані шляхом звернення
стягнення на майно підприємства (об'єднання), установи і
організації в порядку, передбаченому законом.
Згідно ст. 18 даного Закону працевлаштування інвалідів
здійснюється центральним органом виконавчої влади з питань праці
та соціальної політики, органами місцевого самоврядування,
громадськими організаціями інвалідів.
Згідно п. 14 Положення про робоче місце інваліда і про
порядок працевлаштування інвалідів, підприємства інформують
державну службу зайнятості та місцеві органи соціального захисту
населення про вільні робочі місця та вакантні посади, на яких може
використовуватися праця інвалідів.
Згідно п. 3 Положення Про робоче місце інваліда і про порядок
працевлаштування інвалідів, затвердженого Постановою Кабінету
Міністрів "Про організацію робочих місць для працевлаштування
інвалідів" від 03.05.1995 №314 ( 314-95-п ) (314-95-п)
, робоче місце
інваліда вважається створеним, якщо воно відповідає встановленим
вимогам робочого місця для інвалідів, тобто атестовано спеціальною
комісією підприємства за участю представників МСЕК, органів
Державного нагляду з охорони праці, організацій інвалідів.
За таких обставин, враховуючи те, що доказів атестації
спеціальною комісією робочих місць відповідачем не надано, суди
першої та апеляційної інстанції дійшли вірного висновку про те, що
доводи відповідача стосовно створення ним у 2003 році 2-х робочих
місць для інвалідів необгрунтовані, а вимоги Кримського
республіканського відділення Фонду соціального захисту інвалідів
підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 224 КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
суд касаційної
інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові
рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної
інстанції не допустили порушень норм матеріального і
процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні
процесуальних дій.
Колегія суддів вважає, що доводи касаційної скарги не дають
підстав для висновку про неправильне застосування судами норм
матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло
призвести до неправильного вирішення справи.
З урахуванням викладеного, суди першої та апеляційної
інстанції винесли законні і обгрунтовані рішення, постановлені з
дотриманням норм матеріального та процесуального права і підстав
для їх скасування не вбачається.
Керуючись ст.ст. 220, 220-1, 223, 224, 231 Кодексу
адміністративного судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
, колегія суддів
Вищого адміністративного суду України, -
ухвалила:
Касаційну скаргу комунального підприємства сфери послуг "Наш
дім" відхилити.
Рішення господарського суду АР Крим від 16.06.-05.07.2004
року та постанову Севастопольського апеляційного господарського
суду від 14.09.2005 року залишити без змін.
Ухвала остаточна і оскарженню не підлягає.
Судді:
(підписи)
З оригіналом згідно
Суддя Вищого адміністративного суду України К.Г.Леонтович