ВИЩИЙ АДМIНIСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
 
                           У Х В А Л А
 
                          IМЕНЕМ УКРАЇНИ
 
     03 липня 2007 року м. Київ
 
     Колегія  суддів  Вищого  адміністративного  суду  України   у
складі:
 
     Головуючого Співака В.I.
 
     суддів: Білуги С.В.
 
     Гаманка О.I.
 
     Загороднього А.Ф.
 
     Заїки М.М.
 
     при секретарі Лелюку О.П.,
 
     за участю позивача та  представника  управління  Міністерства
внутрішніх справ України у Вінницькій області Горецького Ю.М.,
 
     розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу
управління Міністерства  внутрішніх  справ  України  в  Вінницькій
області на рішення  Ленінського  районного  суду  м.  Вінниці  від
06.07.04 року та ухвалу апеляційного суду Вінницької  області  від
28.09.04  року  у  справі  за  скаргою  ОСОБА_1на  дії  управління
Міністерства  внутрішніх  справ  України  у   Вінницькій   області
перерахунок та збільшення розміру пенсії, -
 
                       в с т а н о в и л а:
 
     У  травні  2004  року  ОСОБА_1.  звернувся   до   Ленінського
районного  суду  м.  Вінниці  зі   скаргою   на   дії   управління
Міністерства  внутрішніх  справ  України  у   Вінницькій   області
перерахунок та збільшення розміру пенсії.
 
     Рішенням Ленінського районного суду м. Вінниці  від  06.07.04
року позовні вимоги ОСОБА_1 було задоволено.
 
     Ухвалою апеляційного суду  Вінницької  області  від  28.09.04
року апеляційну скаргу управління  Міністерства  внутрішніх  справ
України в Вінницькій області  було  залишено  без  задоволення,  а
рішення Ленінського районного суду м. Вінниці від 06.07.04 року  -
без змін.
 
     У касаційній скарзі управління Міністерства внутрішніх  справ
України в Вінницькій області не  погоджуючись  з  даними  судовими
рішеннями,  посилається  на   допущені   судами   порушення   норм
матеріального та процесуального права, просить  скасувати  рішення
Ленінського районного суду м. Вінниці від 06.07.04 року та  ухвалу
апеляційного суду Вінницької області від 28.09.04 року,  а  справу
направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
 
     Перевіривши наведені  доводи  в  касаційній  скарзі,  рішення
судів щодо правильності застосування судами першої та  апеляційної
інстанції норм матеріального  права,  колегія  суддів  вважає,  що
скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
 
     Відповідно до пункту  6  постанови  Пленуму  Верховного  Суду
України  №  11  ( v0011700-76 ) (v0011700-76)
          від  29.12.76  року  "Про  судове
рішення" мотивувальна частина рішення повинна містити  встановлені
судом обставини,  які  мають  значення  для  справи,  їх  юридичну
оцінку, а також  оцінку  всіх  доказів,  розрахунки,  з  яких  суд
виходив при задоволенні грошових та інших майнових вимог. Визнаючи
одні  і  відхиляючи  інші  докази,  суд   має   це   обгрунтувати.
Мотивувальна частина кожного рішення повинна мати також  посилання
на  закон  та  інші  нормативні  акти  матеріального  права  і   у
відповідних   випадках   -   на    норми    Конституції    України
( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
        , на  підставі  яких  визначено  права  і  обов'язки
сторін у спірних правовідносинах, керуючись  якими  суд  встановив
обставини  справи,  права  і  обов'язки  сторін,  а  в  необхідних
випадках  -  також  на  відповідні   керівні   постанови   Пленуму
Верховного Суду України з питання застосування  законодавства  при
вирішенні цивільних справ.
 
     Відповідно до Закону України "Про  внесення  змін  до  Закону
України "Про пенсійне  забезпечення  військовослужбовців  та  осіб
начальницького  і  рядового  складу  органів   внутрішніх   справ"
( 1769-15 ) (1769-15)
          Кабінет  Міністрів  України  зобов'язано  забезпечити
проведення     перерахунку     раніше      призначених      пенсій
військовослужбовцям,  особам  начальницького  і  рядового   складу
органів внутрішніх справ з відповідних сум грошового забезпечення,
встановлених на 1 січня 2003 року.
 
     Судами встановлено, що грошове забезпечення ОСОБА_1станом  на
01.01.03  року  складало  407,52  грн.,  а  пенсія  350,21,  однак
відповідачем нараховувалась  та  виплачувалась  пенсія  в  розмірі
321,94 грн., що є порушенням прав  скаржника.  Отже,  суди  дійшли
вірного висновку, що з відповідача на  користь  позивача  підлягає
стягненню недоплачену суму за період з 01.01.03 по 01.01.04  року.
Однак суд при розрахунку  суми  заборгованості  відповідача  перед
позивачем припустився арифметичної помилки, на  що  в  апеляційній
скарзі  було  вказано  відповідачем.  Суд  апеляційної   інстанції
переглядаючи рішення суду першої інстанції не  дав  оцінку  та  не
усунув даний недолік.
 
     Відповідно до Закону України  "Про  статус  ветеранів  війни,
гарантії їх соціального захисту" ( 3551-12 ) (3551-12)
         учасникам бойових дій
пенсії  або  щомісячне  довічне  грошове  утримання  чи   державна
соціальна допомога, що виплачується замість пенсії підвищуються  в
розмірі 150 процентів мінімальної пенсії за віком.
 
     Суд першої інстанції задовольняючи позовні вимоги  в  частині
визначення  суми  надбавки  позивачу,  як  учаснику  бойових  дій,
керувався  відповіддю  управління  Пенсійного  фонду   України   в
Ленінському районі  м.  Вінниці  №  Т-979/05  від  09.06.04  року,
зазначивши що мінімальна пенсія за віком становила 102,82  грн.  З
таким твердженням колегія  суддів  не  може  погодитися,  оскільки
розмір соціальної гарантії і розмір мінімальної пенсії за віком не
тотожні поняття.
 
     Також   суд   задовольняючи   позовні   вимоги   в    частині
відшкодування  моральної  шкоди  не  дослідив  які  саме  моральні
страждання були завдані позивачу неправомірними діями  відповідача
та не  було  проведено  розрахунку  суми  відшкодування  моральної
шкоди, а також  не  з'ясовано  правомірність  стягнення  моральної
шкоди в таких випадках.
 
     Не дослідження даних обставин справи призвело до неповного  і
не  всебічного  з'ясування  обставин  справи,   що   призвело   до
постановлення необгрунтованого рішення.
 
     Суду  при  новому  розгляді  справи  слід  з'ясувати   розмір
мінімальної  пенсії  за  віком  на  момент  коли  виникли   спірні
правовідносини та  застосувати  саме  цю  величину,  а  не  розмір
соціальної гарантії.
 
     Таким чином, судами не правильно дана правова оцінка обставин
по справі, не правильно застосовані норми матеріального права  при
прийнятті рішень і дані порушення не  можуть  бути  усунені  судом
касаційної інстанції, а тому касаційну скаргу  слід  задовольнити,
судові рішення судів першої та апеляційної інстанції скасувати,  а
справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
 
     Керуючись статтями 220,  221,  223,  227,  230,  231  Кодексу
адміністративного  судочинства  України  ( 2747-15 ) (2747-15)
           ,   колегія
суддів -
 
                         у х в а л и л а:
 
     Касаційну скаргу  управління  Міністерства  внутрішніх  справ
України в Вінницькій області задовольнити.
 
     Рішення Ленінського районного суду м.  Вінниці  від  06.07.04
року та ухвалу апеляційного суду Вінницької області  від  28.09.04
року у справі за скаргою  ОСОБА_1на  дії  управління  Міністерства
внутрішніх справ  України  у  Вінницькій  області  перерахунок  та
збільшення розміру пенсії - скасувати.
 
     Справі  за  скаргою  ОСОБА_1на  дії  управління  Міністерства
внутрішніх справ  України  в  Вінницькій  області  перерахунок  та
збільшення розміру пенсії  направити  на  новий  розгляд  до  суду
першої інстанції.
 
     Ухвала оскарженню не підлягає.
 
     Головуючий В.I. Співак
 
     судді: С.В. Білуга
 
     О.I. Гаманко
 
     А.Ф. Загородній
 
     М.М. Заїка
 
     Згідно з оригіналом суддя В.I. Співак