У Х В А Л А
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
03.07.2007
№ К-17073/06
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Карася О.В. (головуючого),
Брайка А.I., Конюшко К.В., Рибченка А.О., Федорова М.О.
при секретарі: Міненко О.М.
за участі представника позивача Федик Ю.Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
Відкритого акціонерного товариства "Корделівський цукровий завод"
на рішення Господарського суду Вінницької області від 29.08.2005
та постанову Житомирського апеляційного господарського суду від
02.03.2006 по справі № 11/263-05
за позовом Державної податкової інспекції у Калинівському
районі Вінницької області (правонаступник Козятинська ОДПI)
до Відкритого акціонерного товариства "Корделівський цукровий
завод"
про стягнення податкового боргу
ВСТАНОВИВ:
Заявлено позовні вимоги (зі змінами) про звернення стягнення
на активи Відкритого акціонерного товариства "Корделівський
цукровий завод (далі ВАТ) в рахунок погашення податкового боргу в
сумі 65 555,44 грн. (в т. ч. 58 368,57 грн. податкового боргу по
земельному податку, 5929,48 грн. відсотків за користування
розстрочкою та 1257,39 грн. пені).
Рішенням Господарського суду Вінницької області від
29.08.2005 по справі № 11/263-05 позов задоволено частково.
Стягнуто із відповідача активи в рахунок погашення податкового
боргу в сумі 65 555,44 грн. Провадження в частині стягнення 17
223,30 грн. податкового боргу припинено.
Постановою Житомирського апеляційного господарського суду від
02.03.2006 - рішення Господарського суду Вінницької області від
29.08.2005 змінено. Резолютивну частину викладено в наступній
редакції:
"Стягнути з ВАТ "Корделівський цукровий завод" активи в
рахунок погашення податкового боргу - 58 368,57 грн.
заборгованості по земельному податку, 5 929,48 грн. відсотків за
користування розстрочкою, 772,51 грн. несплаченої пені, а всього
65 070,56 грн. Стягнути з ВАТ "Корделівський цукровий завод" в
доход Державного бюджету 827,70 грн. державного мита та на користь
ДП "Судовий інформаційний центр" 117,32 грн. витрат на
інформаційно-технічне забезпечення судового процесу."
При цьому судом першої інстанції зроблено висновок, що картки
особових рахунків розрахунки земельного податку, корінці
податкових вимог, рішення про розстрочку № 3 від 15.05.2001
підтверджують, що дана сума податкового боргу виникла внаслідок
несплати відповідачем узгодженого податкового зобов'язання із
вказаного платежу.
Суд апеляційної інстанції висновок суду першої інстанції не
підтримав, встановивши, що податковий борг ВАТ по земельному
податку складає - за 2004 рік - 35 404,25 грн., - за 2005 рік-22
964,32 грн., відсотки за користування розстрочкою - 5 929,48
грн., - пеня - 1 257,39 грн.
При цьому пославшись на п. 1.3 ст. 1 Закону України "Про
порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами
та державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
(далі - Закон №
2181), ст. 76 Закону України "Про Державний бюджет України на 2004
рік" ( 1344-15 ) (1344-15)
, рішення №3 від 15.05.2001 яким надано розстрочку
сплати податкового боргу з земельного податку в розмірі 43 399,21
грн. до 21.11.2004 із поквартальною сплатою в сумі 3 616,60 грн. -
суд апеляційної інстанції встановив, що розстрочений борг ВАТ у
встановлені терміни не сплачував.
А оскільки відповідно до пп. 18.12 п. 18.1 ст. 18 Закону
України № 2181 ( 2181-14 ) (2181-14)
рішенням ДПI № 21 від 31.07.2003
відмінено рішення №3 від 15.05.2001 про розстрочення податкового
боргу та достроково розірваний договір № 3 від 15.05.2001 в
частині розстроченого податкового боргу строк нарахування якого ще
не наступив, тому було нараховано відсотки за користування
розстрочкою у сумі 5 929,48 грн. відповідно до п. 16 4 ст. 16
Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників
податків перед бюджетами та державними цільовими фондами"
( 2181-14 ) (2181-14)
.
I за несвоєчасну сплату податку відповідно до п. 16.1 ст. 16
Закону України № 2181 ( 2181-14 ) (2181-14)
ВАТ нарахована пеня в сумі
772,51 грн. за кожний календарний день прострочення у його сплаті,
враховуючи ухвалу Господарського суду Вінницької області від
05.06.2001, якою порушено провадження у справі № 77/5-521 про
банкрутство ВАТ "Корделівський цукровий завод" і введено мораторій
на задоволення вимог кредиторів боржника та заборону на відчуження
майна та враховуючи, що провадження у справі про банкрутство ВАТ
була припинено ухвалою Господарського суду Вінницької області від
17.08.2004. Суд послався при цьому на п. 4 с. 12 Закону України
"Про відновлення платоспроможної боржника або визнання його
банкрутом" ( 2343-12 ) (2343-12)
.
В постанові суду апеляційної інстанції також зазначено, що
відповідно до п. 6.2 ст. 6 Закону України № 2181 ( 2181-14 ) (2181-14)
ВАТ
було надіслано податкові вимоги перша податкова вимога № 1/64 від
02.09.2004 та друга податкова вимога № 2/72 від 21.10.2004, однак
ВАТ відмовилося виділити активи для погашення податкового боргу.
З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів апеляційної
інстанції частково задовольнила апеляційну скаргу ВАТ, а рішенні
Господарського суду Вінницької області змінила в частині стягнення
пені та відповідно розподілу судових витрат.
Не погодившись із зазначеним рішенням Господарського суду
Вінницької області від 29.08.2005 та постановою Житомирського
апеляційного господарського суду від 02.03.2006 по справі №
11/263-05 відповідач подав касаційну скаргу в якій просить
скасувати судові рішення та направити справу на новий розгляд,
оскільки судами неповно з'ясовані обставин, що мають значення для
справи. Неправомірним ВАТ вважає зараховування поточних бюджетних
платежів в рахунок погашення суми, яка була предметом спору
(ухвала від 11.03.2004 № 771/5) посилаючись на ст. 7.7 Закону
України № 2181 ( 2181-14 ) (2181-14)
. Також неправомірним ВАТ вважає
включення в суму позову відсотки за розстрочення боргу, який виник
ще до порушення справи про банкрутство та не прийняття до уваги
факту наявності усіх поточних платежів. I тому скаржник наголошує,
що ДПI у Калиновському район звернулося з позовом про стягнення з
ВАТ "Корделівський цукровий завод" заборгованості, яка вже була
предметом судового розгляду і судом було відмовлено в задоволенні
вимог.
Позивач надав заперечення на касаційну скаргу, в якому
зазначив, що не відповідає дійсним обставинам справи твердження
ВАТ про те, що ДПI ігноруючи рішення суду та порушуючи права
відповідача, неправомірно зараховувала поточні бюджетні платежі в
рахунок погашення суми, яка була предметом спору, так як ухвалою
від 11.03.2004 по справі № 771/5 ДПI відмовлено у включенні до
реєстру поточних платежів по строкам сплати, які настали після
порушення справи про банкрутство. Свою позицію ДПI обгрунтувала п.
7.7 ст. 7 Закону України № 2181 ( 2181-14 ) (2181-14)
. Також ДПI зазначила,
що суми основного боргу, є сумами податкового зобов'язання, які
підприємство самостійно узгодило в поданих до ДПI розрахунках
земельного податку, а тому відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону
України № 2181 ( 2181-14 ) (2181-14)
податкове зобов'язання, самостійно
визначене платником податків у податковій декларації, вважається
узгодженим з дня подання такої податкової декларації і зазначене
податкове зобов'язання не може бути оскаржене платником податків в
адміністративному або судовому порядку. I тому, враховуючи
обгрунтування заперечення, ДПI просить в задоволенні касаційної
скарги відмовити.
В судове засідання від позивача надійшло клопотання про зміну
назви ДПI у Калинівському районі на підставі наказу ДПА України в
Вінницькій області від 06.02.2007 № 25, яким ДПI у Калинівському
районі було реорганізовано шляхом приєднання її до складу
Козятинської об'єднаної державної податкової інспекції, яка є
правонаступником прав та обов'язків ДПI у Калинівському районі
згідно розподільного акту.
Перевіривши правильність застосування судами першої та
апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права,
юридичної оцінки обставин справи, доводи касаційної скарги,
заперечення на неї та пояснення представника позивача, колегія
суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з
наступних підстав.
В силу пп. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3 Закону України від 21.12.2000 №
2181 "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед
бюджетами та державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
- активи
платника податків можуть бути примусово стягнені в рахунок
погашення його податкового боргу виключно за рішенням суду. В
інших випадках платники податків самостійно визначають черговість
та форми задоволення претензій кредиторів за рахунок активів,
вільних від заставних зобов'язань забезпечення боргу. У разі, якщо
такого платника податків визнано банкрутом, черговість задоволення
претензій кредиторів визначається законодавством про банкрутство.
З огляду на те, що податковий борг з земельного податку в
розмірі 43 399,21 грн. ВАТ у встановлені терміни не сплачував,
тому, суд касаційної інстанції погоджується із обгрунтуванням суду
апеляційної інстанції, що оскільки відповідно до пп. 18.1.2 п.
18.1 ст. 18 Закону України № 2181 ( 2181-14 ) (2181-14)
керівник податкового
органу (його заступник) зобов'язаний прийняти рішення про
дострокове розірвання договору про розстрочення, що тягне за собою
обов'язок платника податків сплатити невнесену суму розстроченого
податкового боргу, а також процентів, нарахованих відповідно до
підпункту "в" підпункту 18.1.2 цього пункту на таку розстрочену
суму податкового боргу, у разі коли платник податків, який уклав
договір про розстрочення, до закінчення дії такого договору, і
тому рішенням ДПI № 21 від 31.07.2003 відмінено рішення № 3 від
15.05.2001 про розстрочення податкового боргу та достроково
розірваний договір № 3 від 15.05.2001 в частині розстроченого
податкового боргу строк нарахування якого ще не наступив, і тому
було правомірно нараховано відсотки за користування розстрочкою у
сумі 5 929,48 грн.
Щодо підстав нарахування пені необхідно врахувати пп. 16.1.1
та пп. 16.4.1 ст. 16 Закону України № 2181 ( 2181-14 ) (2181-14)
, де
визначено, що після закінчення встановлених строків погашення
узгодженого податкового зобов'язання на суму податкового боргу
нараховується пеня (п. 16.1.1). I що пеня нараховується на суму
податкового боргу (включаючи суму штрафних санкцій за їх
наявності) із розрахунку 120 відсотків річних облікової ставки
Національного банку України, діючої на день виникнення такого
податкового боргу або на день його (його частини) погашення,
залежно від того, яка з величин таких ставок є більшою, за кожний
календарний день прострочення у його сплаті (16.4.1). Тому
відповідно до зазначеної норми, суд апеляційної інстанції
правомірно прийшов до висновку, що за несвоєчасну сплату податку
відповідно до п. 16.1 ст. 16 Закону України № 2181 ( 2181-14 ) (2181-14)
ВАТ
нарахована пеня в сумі 772,51 грн. за кожний календарний день
прострочення у його сплаті, враховуючи ухвалу Господарського суду
Вінницької області від 05.06.2001, якою порушено провадження у
справі № 77/5-521 про банкрутство ВАТ "Корделівський цукровий
завод" і введено мораторій на задоволення вимог кредиторів
боржника та заборону на відчуження майна та враховуючи, що
провадження у справі про банкрутство ВАТ була припинено ухвалою
Господарського суду Вінницької області від 17.08.2004. Таким чином
суд апеляційної інстанції щодо строків мораторію правомірно
послався на п. 4 с. 12 Закону України "Про відновлення
платоспроможної боржника або визнання його банкрутом" ( 2343-12 ) (2343-12)
.
При цьому необхідно звернути увагу на помилковість міркувань
скаржника, так як судом апеляційної інстанції відповідно до вимог
Закону України № 2181 ( 2181-14 ) (2181-14)
враховані як строки мораторію
так і строки узгодженого податкового зобов'язання та розстрочки
його сплати, і відповідно встановлено порушення строків сплати, що
також підтверджує необгрунтованість заперечень скаржника про те,
що позивачем в суму позову включені відсотки за розстрочення
боргу, який виник ще до порушення справи про банкрутство.
З урахуванням вищевикладеного, суд касаційної інстанції
погоджується із обгрунтуванням суду апеляційної інстанції, який
законно задовольнив апеляційну скаргу ВАТ частково, а рішенні
Господарського суду Вінницької області змінив в частині розміру
стягненої пені та відповідно розподілу судових витрат, і визнає,
що постанова Житомирського апеляційного господарського суду від
02.03.2006 по справі № 11/263-05 не підлягає скасуванню.
Керуючись ст. ст. 160, 220, 221, 223, 224, 230 Кодексу
адміністративного судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
, суд, -
УХВАЛИВ:
Касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства
"Корделівський цукровий завод" залишити без задоволення.
Постанову Житомирського апеляційного господарського суду від
02.03.2006 по справі № 11/263-05 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і
оскарженню не підлягає, крім як з підстав, у строк та в порядку,
визначеними ст. ст. 237-239 КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
.
Головуючий О.В. Карась
Судді А.I. Брайко
К.В. Конюшко
А.О. Рибченко
М.О. Федоров