ВИЩИЙ АдміністративниЙ СУД УКРАЇНИ
УХВАЛА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
"03" липня 2007 р. Вищий адміністративний суд України у
складі колегії суддів:
головуючого судді-доповідача Федорова М.О.
суддів: Брайка А.I.
Голубєвої Г.К.
Карася О.В.
Рибченка А.О.
розглянувши касаційну скаргу ДПI у Шевченківському районі м.
Запоріжжя на постанову Запорізького апеляційного господарського
суду від 17.05.2005 року та рішення господарського суду
Запорізької області від 11.01.2005 року
у справі № 6/218-23/336
за позовом ДПI у Шевченківському районі м. Запоріжжя
до 1) ПП ОСОБА_1
2) ПП ОСОБА_2
за участю третьої особи на стороні відповідача, яка не
заявляє самостійних вимог на предмет спору ВАТ "Універсал-Авіа"
про визнання угоди недійсною за ст. 48 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
та
стягнення в доход держави 51 800 грн.
ВСТАНОВИВ:
ДПI у Шевченківському районі м. Запоріжжя звернулась до
господарського суду Запорізької області з позовом до приватного
підприємця ОСОБА_1 та приватного підприємця ОСОБА_2 про визнання
угоди недійсною за ст. 48 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
та стягнення в доход
держави 51 800 грн.
Рішенням господарського суду Запорізької області від
11.01.2005, яке залишено без змін постановою Запорізького
апеляційного господарського суду від 17.05.2005, в задоволені
позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з вказаними судовими рішеннями, позивач
оскаржив їх в касаційному порядку. В своїй скарзі просить
скасувати постанову Запорізького апеляційного господарського суду
від 17.05.2005 року та рішення господарського суду Запорізької
області від 11.01.2005 року та прийняти нове, яким задовольнити
позов.
Касаційна скарга вмотивована тим, що судом апеляційної
інстанції при вирішені спору у даній справі неправильно
застосовано норми матеріального права.
Заслухавши суддю-доповідача, присутніх в судовому засіданні
представників сторін, розглянувши надані письмові докази в їх
сукупності, Вищий адміністративний суд України вважає, що
касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Судом першої та апеляційної інстанцій встановлено, що на
підставі договору купівлі-продажу від 07.12.2001р. ПП ОСОБА_1
придбав у члена біржі ВАТ "Універсал-Авіа" літак АН-2 бортовий
номер НОМЕР_1, заводський номер НОМЕР_2, випуску 1983 року, двигун
АШ-621Р № НОМЕР_3.
Відповідно до договору оренди повітряного судна № 15 від
12.01.2002р. ПП ОСОБА_1 передав зазначений літак ВАТ
"Універсал-Авіа" в тимчасове користування для виконання авіаційних
робіт. Факт передачі повітряного судна підтверджується актом
приймання-передачі від 12.01.2002р.
27.02.2002р. між ВАТ "Універсал-Авіа" (виконавець) та ПП
ОСОБА_1 (замовник) було укладено договір № 2 на виконання
авіаційних робіт. Пунктом 1.1. договору передбачено, що виконавець
зобов'язується передати замовнику літак АН-2 бортовий номер
НОМЕР_1 по 31.12.2002р. для виконання авіаційних робіт.
01.02.2002р. між ПП ОСОБА_1 (підрядчик) та Приватним
підприємцем ОСОБА_2 (замовник) укладено договір № 2/02 на
організацію та проведення агрохімічних робіт. Так відповідно до
умов договору підрядчик зобов'язується виконати агрохімічні роботи
за технічними завданнями замовника. При цьому замовник виплачує
підряднику винагороду за виконані роботи, відповідно до протоколу
узгодження договірних цін, який є невід'ємною частиною договору.
На виконання умов договору та з метою забезпечення
розрахунків з ПП ОСОБА_1 було складено акт від 30.03.2002р.
приймання робіт за договором № 2/02 від 01.02.2002р., згідно якого
підрядником виконано роботи в повному обсязі в період березень
2002р. на площі 3700 га, за що передбачено оплату у розмірі 52000
грн.
Відмовляючи в задоволені позову суди попередніх інстанцій
мотивували ст. 48 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
, п.45 ст. 9 Закону України
"Про ліцензування певних видів господарської діяльності"
( 1775-14 ) (1775-14)
від 01.06.2000р. № 1775, п.1.6 Ліцензійних умов
провадження господарської діяльності з виконання
авіаційно-хімічних робіт, які затверджені наказом Державного
комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва,
Міністерства транспорту України 26.11.2001р. № 140/825
( z1004-01 ) (z1004-01)
, і зареєстровані в Міністерстві юстиції України
04.12.2001р. за № 1004/6195, ч. 2 ст. 68 Повітряного Кодексу
України, п.2.1.1 Правил сертифікації експлуатантів, які
затверджено наказом Міністерства транспорту України від
29.05.1998р. № 204 ( z0552-98 ) (z0552-98)
та зареєстровані в Міністерстві
юстиції України 09.09.1998р. за № 552/2992.
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України
погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанції з
огляду на таке.
Відповідно до ст. 48 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
угода, яка не
відповідає вимогам законодавства, вважається недійсною.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідач-1, як підрядчик
за договором від 01.02.2002 р. № 2/02, на момент укладання
спірного договору ліцензії на проведення авіаційно-хімічних робіт
не мав, що є порушенням п.45 ст.9 Закону України "Про ліцензування
певних видів господарської діяльності" ( 1775-14 ) (1775-14)
від
01.06.2000р. № 1775 та п.1.6 Ліцензійних умов провадження
господарської діяльності з виконання авіаційно-хімічних робіт, які
затверджені Наказом Державного комітету України з питань
регуляторної політики та підприємництва, Міністерства транспорту
України 26.11.2001р. № 140/825 ( z1004-01 ) (z1004-01)
і зареєстровані в
Міністерстві юстиції України 04.12.2001р. за № 1004/6195
ліцензуванню підлягає вид діяльності з виконання
авіаційно-хімічних робіт.
Відповідно до п.2 Роз'яснення Вищого Арбітражного суду
України від 12.03.99р. № 02-5/111 ( v_111800-99 ) (v_111800-99)
"Про деякі
питання практики вирішення спорів пов'язаних з визнанням угод
недійсними", сторони у процесі вирішення спору не позбавлені
можливості ліквідувати в установленому порядку порушення, які
могли б потягти за собою визнання договору недійсним шляхом
укладання нового договору або шляхом внесення змін до договору,
який не відповідає чинному законодавству ,тобто у випадку
зазначеному у ст.48 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
.
Як вбачається з матеріалів справи 20.06.2003р. сторони уклали
додаткову угоду № 1 до вищезазначеного договору, якою внесли зміни
до пункту 1.1, 2.1.3, 2.1.6, розділу 2.2 та пункту 5.1 договору.
Відповідно до даної додаткової угоди замовник доручає, а підрядник
приймає на себе зобов'язання здійснити пошук виконавця
авіаційно-хімічних робіт за технічними завданнями замовника
літаками АН-2 в господарствах Харківського регіону.
Викладене свідчить про те, що сторони самі ліквідували в
установленому порядку порушення, які могли б потягти за собою
визнання договору недійсним,як такого що не відповідає
законодавству, шляхом внесення змін до спірного договору.
Згідно до чинного законодавства ліцензія на пошук виконавця
авіаційно-хімічних робіт не потрібна.
Таким чином, експлуатантом літака АН-2, тобто особою, яка має
технічну можливість виконувати авіаційні роботи є ВАТ
"Універсал-Авіа". ПП ОСОБА_1 було укладено договір № 2/02 від
01.02.2002р. на організацію та проведення агрохімічних робіт.
Вищевикладене підтверджує висновки місцевого та апеляційного
господарського суду, що авіаційно-хімічні роботи, виконання яких
підлягає ліцензуванню, виконало ВАТ "Універсал-Авіа". Приватний
підприємець ОСОБА_1 виконував лише функції посередника між
виконавцем робіт та їх замовником. Така діяльність не потребує
ліцензування так як не міститься в переліку, зазначеному в ст.9
Закону України "Про ліцензування певних видів господарської
діяльності" ( 1775-14 ) (1775-14)
від 01.06.2000р. № 1775.
Додатковим підтвердженням того, що авіаційно-хімічні роботи
виконувало ВАТ "Універсал-Авіа" рішення господарського суду
Запорізької області від 22.12.2003р. по справі № 23/253 за позовом
ДПI у Шевченківському районі м. Запоріжжя до ПП, ОСОБА_1 та ТОВ
"Агрофірма "Вибір", що набрало законної сили.
Стаття 48 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
, якою позивач обгрунтовує
свої вимоги, не передбачає стягнення отриманого за угодою в доход
держави.
За змістом ч.1 ст. 224 Кодексу адміністративного судочинства
України ( 2747-15 ) (2747-15)
суд касаційної інстанції залишає касаційну
скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає,
що суди не допустили порушень норм матеріального і процесуального
права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Iнші доводи касаційної скарги не спростовують правильності
зазначених висновків суду, зроблених у відповідності з
вищеназваними нормами матеріального права, у зв'язку з чим підстав
для зміни чи скасування оскаржуваного судового рішення не
встановлено.
Враховуючи вищевикладене, Вищий адміністративний суд України
дійшов висновку про те, що касаційна скарга ДПI у Шевченківському
районі м. Запоріжжя задоволенню не підлягає, а постанова
Запорізького апеляційного господарського суду від 17.05.2005 року
та рішення господарського суду Запорізької області від 11.01.2005
року у справі № 6/218-23/336 - залишаються без змін.
Керуючись ст.ст. 220, 221,223,230 Кодексу адміністративного
судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
, суд -
УХВАЛИВ:
Касаційну скаргу ДПI у Шевченківському районі м. Запоріжжя
залишити без задоволення.
Постанову Запорізького апеляційного господарського суду від
17.05.2005 року та рішення господарського суду Запорізької області
від 11.01.2005 року у справі № 6/218-23/336 - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і
оскарженню не підлягає, крім випадків, встановлених статтею 237
Кодексу адміністративного судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
.
Головуючий
(підпис)
М.О. Федоров
Судді
(підпис)
А.I. Брайко
(підпис)
Г.К. Голубєва
(підпис)
О.В. Карась
(підпис)
А.О. Рибченко
З оригіналом згідно
Суддя Вищого адміністративного суду М.О.Федоров