ВИЩИЙ АДМIНIСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
У Х В А Л А
I М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
27 червня 2007 року м. Київ
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в
складі:
головуючого - судді Цуркана М.I.
суддів: Амєліна С.Є.,Федорова М.О., Юрченка В.В., Ліпського
Д.В.
розглянувши у попередньому розгляді справу за позовом ОСОБА_1
до Чернігівського обласного військового комісаріату про спонукання
в призначенні пенсії за вислугу років за касаційною скаргою
Чернігівського обласного військового комісаріату на рішення
апеляційного суду Чернігівської області від 22 березня 2005 року,
В С Т А Н О В И Л А :
У листопаді 2004 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до
Чернігівського обласного військового комісаріату про спонукання в
призначенні пенсії за вислугу років та просив зобов'язати
відповідача призначити йому пенсію за вислугу років на підставі п.
"б" ст.12 Закону України "про пенсійне забезпечення
військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів
внутрішніх справ та деяких інших осіб" ( 2262-12 ) (2262-12)
, посилаючись на
те, що він має право на призначення зазначеної пенсії.
Рішенням Деснянського районного суду м.Чернігова від 20
грудня 2004 року в задоволенні позову відмовлено.
Рішенням апеляційного суду Чернігівської області від 22
березня 2005 року рішення суду першої інстанції скасоване та
ухвалене нове судове рішення про задоволення позовних вимог.
Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції
відповідач звернувся з касаційною скаргою до Верховного Суду
України, який її направив разом зі справою до Вищого
адміністративного суду України.
В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення суду
апеляційної інстанції, а рішення суду першої інстанції залишити в
силі, оскільки вважає, що суд неправильно застосував норми
матеріального та процесуального права.
Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду
України, перевіривши за матеріалами справи доводи касаційної
скарги та правильність застосування судами першої та апеляційної
інстанції норм матеріального та процесуального закону, правової
оцінки обставин у справі у межах, визначених ч.2 ст.220 КАС
України ( 2747-15 ) (2747-15)
, колегія суддів приходить до висновку про
відсутність підстав для задоволення касаційної скарги та
скасування ухвалених по справі судових рішень.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що ОСОБА_1 проходив
службу в Збройних Силах з 7 січня 1981 року по 18 листопада 1996
року. На момент звернення за призначення пенсії позивач досяг 45
років, має загальний трудовий стаж понад 25 років, з них понад 15
років військової служби.
Відповідно до п. "б" ст.12 Закону України "Про пенсійне
забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького та рядового
складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб" ( 2262-12 ) (2262-12)
особи офіцерського складу, прапорщики і мічмани,
військовослужбовці надстрокової служби та військової служби за
контрактом, особи, які мають право на пенсію за цим Законом,
звільнені зі служби незалежно від підстав та часу звільнення і
досягли 45-річного віку, крім осіб, позбавлених військових або
спеціальних звань, а також звільнених із служби у зв'язку з
засудженням за умисний злочин, вчинений з використанням свого
посадового становища, або вчиненням корупційного діяння, а ті з
них, що є інвалідами війни, - незалежно від віку, і мають
загальний трудовий стаж 25 календарних років і більше, з яких не
менше 12 календарних років і 6 місяців становить військова служба
або служба в органах внутрішніх справ.
Доводи касатора про те, що ОСОБА_1 не відноситься до осіб, на
яку поширюється чинність вищезазначеного Закону та те, що пенсія
призначена особі, яка не мала право на пенсію на визначений момент
її призначення не відповідають дійсності та спростовуються
встановленими у суді обставинами.
З діючим на той час законодавством - Законом України "Про
пенсійне забезпечення військових осіб начальницького та рядового
складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб" ( 2262-12 ) (2262-12)
така пенсія призначалася при наявності зазначених вище умов
незалежно від часу звернення за пенсією та звільнення з військової
служби.
Зміни до п.б ст.12 вказаного Закону були внесені 4 квітня
2006 року і ці зміни встановлюють, що відповідний стаж, вік та
вислуга років повинна мати місце на час звільнення з військової
служби. Раніше діючий Закон такого обмеження не передбачав.
Суд апеляційної інстанції правильно застосував редакцію норми
закону, яка діяла на момент виникнення правовідносин та
обгрунтовано задовольнив позовні вимоги ОСОБА_1.
Оскаржувані судові рішення постановлено з дотриманням норм
матеріального і процесуального закону, а тому колегія суддів
вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а
судові рішення - без змін.
Керуючись ст.ст. 220, 220-1, 224, 230, ч.5 ст.254 КАС України
( 2747-15 ) (2747-15)
, колегія суддів -
У Х В А Л И Л А :
Касаційну скаргу Чернігвського обласного військового
комісаріату відхилити, а рішення апеляційного суду Чернігівської
області від 22 березня 2005 року по справі за позовом ОСОБА_1 до
Чернігівського обласного військового комісаріату про спонукання в
призначенні пенсії за вислугу років залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і
оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених ст.ст. 237 КАС
України ( 2747-15 ) (2747-15)
.
ГОЛОВУЮЧИЙ : М.I. Цуркан
СУДДI : С.Є. Амєлін
М.О. Федоров
В.В. Юрченко
Д.В. Ліпський