ВИЩИЙ АДМIНIСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
УХВАЛА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 червня 2007 року м. Київ
Колегія суддів
Вищого адміністративного суду України в складі:
Бутенка В.I., Панченка О.I., Лиски Т.О., Сороки М.О., Штульмана
I.В.,
провівши в порядку касаційного провадження попередній розгляд
адміністративної справи за касаційною скаргою ОСОБА_1, який діє в
інтересах ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на рішення апеляційного суду м. Києва
від 05 серпня 2004 року у справі за скаргою ОСОБА_2, ОСОБА_3 на
розпорядження Київської міської державної адміністрації №826 від
18.05.2004 р. про відмову в реєстрації статуту релігійної громади
Парафія Святого Андрія Первозванного Української Православної
Церкви Соборної, -
встановила:
В червні 2004 року заявники звернулися до суду із зазначеною
скаргою, в якій просили визнати незаконним розпорядження Київської
міської державної адміністрації №826 від 18.05.2004 р. про відмову
в реєстрації статуту релігійної громади Парафія Святого Андрія
Первозванного Української Православної Церкви Соборної та
зобов'язати суб'єкта оскарження здійснити державну реєстрацію
статуту названої релігійної організації.
В обгрунтування скарги заявниками зроблено посилання на
порушення вимог ст.ст. 5, 7, 8, 15 Закону України "Про свободу
совісті та релігійні організації" ( 987-12 ) (987-12)
(далі - Закон),
ст.ст. 9, 14 Європейської конвенції про захист прав і основних
свобод людини" ( 995_004 ) (995_004)
та ст. 35 Конституції України
( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
.
Рішенням апеляційного суду м. Києва 05 серпня 2004 року,
постановленим по першій інстанції, в задоволенні скарги заявникам
було відмовлено.
Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, представник
скаржників - ОСОБА_1. звернувся до Верховного Суду України з
касаційною скаргою в порядку визначеному ЦПК України 1963
( 1501-06 ) (1501-06)
року, в якій, посилаючись на порушення норм
матеріального права, просив змінити рішення апеляційного суду м.
Києва від 05 серпня 2004 року та задовольнити скаргу ОСОБА_2. й
ОСОБА_3.
Листом Верховного Суду України від 12.10.2005 р. на підставі
п. 10 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного
судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
зазначену касаційну скаргу зі
справою було передано до Вищого адміністративного суду України для
вирішення в порядку касаційного провадження.
Касаційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.
Відповідно до ст. 8 Закону, релігійна громада є місцевою
релігійною організацією віруючих громадян одного й того ж культу,
віросповідання, напряму, течії або толку, які добровільно
об'єдналися з метою спільного задоволення релігійних потреб.
Держава визнає право релігійної громади на її підлеглість у
канонічних і організаційних питаннях будь-яким діючим в Україні та
за її межами релігійним центрам (управлінням) і вільну зміну цієї
підлеглості.
Статтею 9 Закону передбачено, що релігійні управління і
центри діють на підставі своїх статутів (положень), що
реєструються у порядку, встановленому статтею 14 цього Закону.
Статут (положення) релігійної організації не повинен
суперечити чинному законодавству.
Згідно ст. 15 Закону, у реєстрації статуту (положення)
релігійної організації може бути відмовлено, якщо її статут
(положення) або діяльність суперечать чинному законодавству.
Так, приймаючи рішення про відмову у задовленні позову, судом
було встановлено, що статутом (п. 1.2) релігійної громади Парафія
Святого Андрія Первозванного Української Православної Церкви
Соборної було визначено канонічну і організаційну
підпорядкованість вказаної громади Київській Єпархії Української
Православної Церкви Соборної. А згідно інформації Державного
комітету України у справах релігій постановою від 31.01.03 №1/3 у
реєстрації статуту Української Православної Церкви Соборної було
відмовлено.
Таким чином, судом було встановлено, що релігійна громада
Парафія Святого Андрія Первозванного Української Православної
Церкви Соборної канонічно та організаційно визначила своє
підпорядкування неіснуючій релігійній організації, що є порушенням
ч.2 ст. 8 та ч.1 ст. 9 Закону.
За таких обставин, суд дійшов обгрунтованого висновку про те,
що розпорядження Київської міської державної адміністрації №826
від 18.05.2004 р. було прийнято у відподповідності з положеннями
Закону України "Про свободу совісті та релігійні організації"
( 987-12 ) (987-12)
і в межах повноважень, наданих чинним законодавством.
Згідно з ч. 3 ст. 211 КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
, підставами
касаційного оскарження судового рішення є порушення судом норм
матеріального чи процесуального права.
Враховуючи, що при вирішенні спору встановлені обставини
справи відповідають наданим сторонами доказам та правильно
застосована до спірних правовідносин норма матеріального права,
підстави для скасування судового рішення відсутні.
Доводи касаційної скарги зазначений висновок суду не
спростовують.
Відповідно до ч.3 ст. 220-1 КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
, суд
касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення
без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Керуючись ст.ст. 220, 220-1, 224, 230, 231 Кодексу
адміністративного судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
, колегія
суддів, -
ухвалила:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а
рішення апеляційного суду м. Києва від 05 серпня 2004 року -
залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту підписання і
оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених ст. 237 КАС
України ( 2747-15 ) (2747-15)
.
Судді: