Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Карася О.В. (головуючого),

Брайка А.I., Голубєвої Г.К., Рибченка А.О., Федорова М.О.

при секретарі: Міненко О.М.

за участі представників: позивача - Андрієнка В.Г. та

відповідача - Султанова Т.З.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 09.03.2006 по справі № 23/282-05-8557 А

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Дельта-98"

до Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Заявлено позовні вимоги про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення ДПI у Малиновському районі м. Одеси від 19.05.2004 № 0000652600/0 та № 0000642600/0, якими були визначені податкові зобов'язання по податку на прибуток на суму 14 010 грн. та штрафним санкціям по цьому податку на суму 4301 грн., а також по ПДВ на суму 3 658 239 грн. і штрафним санкціям по ПДВ на суму 1 829 119,50 грн., посилаючись на неправомірність здійсненої відповідачем перевірки за непрямими методами.

Постановою Господарського суду Одеської області від 07.11.2005 - в позові відмовлено.

Судом зазначені фактичні обставини справи, зазначені про те, що ДПI у Малиновському районі м. Одеси була проведена позапланова документальна перевірка дотримання вимог податкового та валютного законодавства ТОВ "Дельта-98" за період з 16.02.2001 по 01.01.2004, яка проводилась за непрямими методами на підставі пп. 4.3.1 п. 4.3 ст. 4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами га державними цільовими фондами" (2181-14) і у зв'язку з не встановленням фактичного місцезнаходження підприємства та в зв'язку з тим, що підприємство не пред'являє первинні документи. Згідно пп. 1.1 акту перевірки, перевірка проводилась з 10.03.2004 при якій були використані дані комп'ютерних автоматизованих інформаційних систем ДПI у Малиновському районі м. Одеси та роздруківки поточних рахунків ТОВ "Дельта-98" у банківських установах.

Суми податкових зобов'язань з податку на прибуток та ПДВ визначалися за непрямим методом, а саме: методом розрахунку грошових надходжень - тобто для розрахунку валових доходів підприємства і податкових зобов'язань по ПДВ використовується інформація про надходження коштів на банківські рахунки платника податків, яка підтверджується банківськими документами.

Так, в п. 2.2 Акту перевірки зазначено, що в порушення пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (334/94-ВР) підприємством до складу валових витрат віднесено витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими платіжними та іншими документами, що призвело до заниження валових витрат В п. 2.4 Акту перевірки зазначено, що внаслідок порушень встановлених п. 2.2 даного Акту перевірки, має місце завищення податку на прибуток на 14 010 грн., а в розділі Акту "висновки" перевіряючими вказано про заниження податку на прибуток на суму 14 010 грн.

Також при перевірці (п. 2.6 Акту перевірки) встановлено, що в порушення пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) підприємством до складу податкового кредиту включено витрати по сплаті ПДВ, що не підтверджені податковими накладними, що привело до заниження податкового зобов'язання по ПДВ на 30 266 211 грн., завищення податкового кредиту на 339 244 580 грн., в результаті підприємством занижено ПДВ на 3 658 239 грн.

Відповідно на підставі Акту перевірки ДПI у Малиновському районі м. Одеси прийняла податкові повідомлення-рішення від 19.05.2004: № 0000652600/0 про визначення суми податкового зобов'язання з ПДВ на суму 3 658 239 грн. та застосування штрафних санкцій по цьому податку на суму 1 829 110,50 грн.; № 0000642600/0 про визначення суми податкового зобов'язання з податку на прибуток у сумі 14 010 грн. та застосування штрафних санкцій по цьому податку у сумі 4 301 грн.

При цьому суд першої прийшов до висновку, що позивачем неправомірно було віднесено до валових витрат витрати, які не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, а також в порушення п.п.7.4.1 п.п.7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) позивачем неправомірно віднесено до податкового кредиту суми ПДВ у податкові періоди, які перевіряються, внаслідок не доведення суду придбання товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 09.03.2006 по справі № 23/282-05-8557 А - постанову Господарського суду Одеської області від 07.11.2005 - скасовано, позов задоволено.

Мотивуючи тим, що Акт перевірки, на підставі якого визначені податкові зобов'язання ТОВ "Дельта-98" по податку на прибуток містить протилежні висновки, та зазначаючи, що підстави та порядок визначення суми податкового зобов'язання за непрямими методами встановлені п. 4.3.ст. 4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків вперед бюджетами та державними цільовими фондами" (2181-14) , Методикою визначення податкових зобов'язань за непрямим методами, затвердженою постановою Кабінету Міністрів України від 27.05.2002 № 697 (697-2002-п) , суд апеляційної інстанції встановив, що рішення про застосування непрямих методів визначення сум податкових зобов'язань приймає керівник органу державної податкової служби і в цьому рішенні обов'язково зазначаються підстави його прийняття. Однак таке рішення керівником податкової інспекції не приймалося. При цьому судом встановлено, що позивач подавав податкові декларації та зазначав фактичні адреси.

Не погодившись із постановою Одеського апеляційного господарського суду від 09.03.2006 по справі № 23/282-05-8557 А відповідач (ДПI) подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати судове рішення та в задоволенні позову відмовити, оскільки рішення винесено із порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального права. Скарга обгрунтована тим, що судом апеляційної інстанції порушені вимоги п. 4.ст. 72 КАС України (2747-15) , згідно якого вирок суду в кримінальній справі, який набрав законної сили, є обов'язковим для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою. Так, вироком Малиновського районного суду м. Одеси по кримінальній справі № 1-378/2005 від 14.10.2005 було встановлено, що Абрамов В.А., будучи директором ТОВ "Дельта-98" та виконуючи організаційно-розпорядчі та адміністративно-господарські обов'язки неналежно виконував їх, податкові декларації по податку на прибуток за перевіряємий період підписували його підлеглі, в яких неправильно відображені податкові зобов'язання по зазначеним податкам, які підлягають сплаті до бюджету, що спричинило тяжкі наслідки державним інтересам в вигляді ненадходження до бюджету держави за період з 16.02.2001 по 01.01.2004 податку на прибуток підприємства в сумі 51804,3 тис. грн.

Також на думку скаржника, крім іншого, судом апеляційної інстанції не надано оцінку тим обставинам, що на час проведення перевірки за юридичною адресою підприємства згідно свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи № 252191 - м. Одеса, вул. Михайлівська 46а кв. 52, та фактичною адресою - вул Дальницька,46, - підприємство не знаходилось (акти щодо незнаходження підприємства за якими було надано суду).

Позивач надав заперечення на касаційну скаргу в якому проти скарги заперечив та просив касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду без змін.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, доводи касаційної скарги, заперечення на неї, пояснення представників сторін, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

В силу пп. 4.3.1 п. 4.3 ст. 4 Закону України від 21.12.2000 № 2181 "Про порядок погашення зобов'язань платників податків вперед бюджетами та державними цільовими фондами" (2181-14) - сума податкових зобов'язань платника податку може бути визначена за непрямим методом у разі, якщо контролюючий орган не може самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків згідно з пп. "а" пп. 4.2.2 ст. 4 цього Закону у зв'язку з не встановленням фактичного місцезнаходження підприємства чи його відокремлених підрозділів, місцезнаходження фізичної особи бо ухиленням платника податків чи його посадових осіб від надання відомостей, передбачених законодавством, а також якщо неможливо визначити суму податкових зобов'язань у зв'язку з неведенням платником податків податкового обліку або відсутністю визначених законодавством первинних документів. Цей метод може застосовуватися також у випадках, коли декларацію було подано, але під час документальної перевірки, що проводиться контролюючим органом, платник податків не підтверджує розрахунки, наведені у декларації, наявними документами обліку у порядку, передбаченому законодавством.

Згідно пп. 4.3.4 п. 4.3 ст. 4 Закону № 2181 (2181-14) застосування непрямого методу для визначення податкових зобов'язань платників податків у випадках, не передбачених цим пунктом, не дозволяється.

I як встановлено п. 3 Методики визначення податкових зобов'язань за непрямим методами, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 27.05.2002 № 697 (697-2002-п) - непрямі методи визначення сум податкових зобов'язань застосовуються виключно з підстав, передбачених п. 4.3 ст. 4 Закону України № 2181 (2181-14) . Тому при розгляді даного спору необхідно врахувати до п. 8 Методики визначення податкових зобов'язань за непрямим методами - метод розрахунку грошових надходжень базується на визначенні показника доходів, одержаних платником податків від провадження господарської діяльності. Для розрахунку цього показника використовується інформація про надходження коштів на банківські рахунки платника податків, яка підтверджується банківськими документами, та Iнша інформація (документи), що підтверджують вдержання коштів платником податків.

Відповідно до п. 5 Методики - визначення сум податкового зобов'язання за непрямими методами, рішення про застосування непрямих методів визначення сум податкових зобов'язань приймає керівник органу державної податкової служби. В цьому рішенні обов'язково зазначаються підстави його прийняття.

Таким чином суд касаційної інстанції погоджується із обгрунтуванням суду апеляційної інстанції про те, що таке рішення про застосування непрямих методів керівником податкової інспекції не приймалося. Надана відповідачем службова записка заступника начальника ДПI у Малиновському районі м. Одеси від 23.03.2004 № 1955/23-01/40 з резолюцією: "согласовано" від 25.03.2004 (перевірка була почата 10.03.2004) не можна вважати передбаченим Законом № 2181 (2181-14) рішенням про застосування непрямих методів. Тобто податкові повідомлення-рішення ДПI у Малиновському районі м. Одеси від 19.05.2004 № 0000652600/0 та № 0000642600/0 - прийняті без винесення рішення керівник органу державної податкової служби про застосування непрямих методів визначення сум податкових зобов'язань.

Також необхідно погодитись із обгрунтуванням суду апеляційної інстанції про те, що тільки два Акта про незнаходження позивача за юридичною адресою: вул. Михайлівська, 46-а кв. 52 та вул. Дальницька, 46 - не є належними доказами його відсутності і неможливості у зв'язку з цим здійснити перевірку в загальному порядку, тим більше, що ці перевірки були здійсненні вже після початку перевірки підприємства за непрямими методами. Тобто беззаперечним є те, що податковий орган не здійснив достатні заходи для встановлення місцезнаходження позивача.

Щодо вироку в кримінальній справі висновок суду апеляційної інстанції також є законним, так як зазначеним вище вироком суду не доводиться факт несплати підприємством податків у даній справі, оскільки у вироку суду є посилання на довідку ДПI у Малиновському районі м. Одеси від 28.07.2004 № 324-0104/6696 і на операції, які не зазначені в Акті перевірки від 12.05.2004 № 76-26-0312/31352581, та на підставі якого приймалися податкові повідомлення-рішення, що є предметом спору у цій справі.

Відповідно враховуючи зазначене, постанова Одеського апеляційного господарського суду від 09.03.2006 по справі № 23/282-05-8557 А скасуванню не підлягає, як така, що винесена за вичерпних юридичних висновків при правильному застосуванні норми матеріального права.

Керуючись ст. ст. 160, 220, 221, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси залишити без задоволення.

Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 09.03.2006 по справі № 23/282-05-8557 А залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім як з підстав, у строк та в порядку, визначеними ст. ст. 237-239 КАС України (2747-15) .