ВИЩИЙ АДМIНIСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
УХВАЛА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 червня 2007 року м. Київ
Колегія суддів
Вищого адміністративного суду України в складі:
Бутенка В.I., Панченка О.I., Лиски Т.О., Сороки М.О., Штульмана
I.В.,
провівши в порядку касаційного провадження попередній розгляд
адміністративної справи за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення
апеляційного суду Донецької області від 09 січня 2004 року у
справі за скаргою ОСОБА_1 на неправомірні дії Управління
Пенсійного фонду України в Новоазовському районі Донецької
області, -
встановила:
В лютому 2003 року ОСОБА_1 звернувся до суду із зазначеною
скаргою, в якій вказував, що з 01.12.1998 р. по 03.07.2000 р. він
працював помічником-консультантом народного депутата України і
отримував заробітну плату у розмірі 1000 грн. На підставі
Положення про помічника-консультанта народного депутата України,
затвердженого постановою Верховної Ради України від 13.10.1995 р.,
Закону України "Про оплату праці" ( 108/95-ВР ) (108/95-ВР)
від 24.05.1995 р.,
постанови Верховної Ради України "Про внесення змін до постанови
Верховної Ради України "Про забезпечення діяльності народних
депутатів" від 24 квітня 2000 року, а також на підставі строкового
трудового договору від 4 травня 2000 року і розпорядження
керівника апарату Верховної Ради України від 20 червня 2000 року,
йому, як державному службовцю, УПФ України в м. Шахтарську
Донецької області було призначено пенсію в розмірі 800 грн.
Проте з 12 лютого 2003 року УПФ України в Новоазовському
районі Донецької області зроблено перерахунок розміру його пенсії
і призначено її в розмірі 340 грн.
Скаржник вважав такий перерахунок необгрунтованим і просив
суд визнати дії пенсійного органу неправомірними, зобов'язавши
того зробити перерахунок пенсії виходячи із розміру заробітної
плати в 1000 грн.
Рішенням Новоазовського районного суду Донецької області від
20 жовтня 2003 року скаргу ОСОБА_1 було задоволено повністю та
визнано неправомірними дії УПФ України в Новоазовському районі.
Зобов'язано пенсійний орган виплачувати скаржнику пенсію у розмірі
800,00 грн.
Рішенням апеляційного суду Донецької області від 09 січня
2004 року задоволено апеляційну скаргу суб'єкта оскарження та
скасовано рішення суду першої інстанції. Постановлено нове
рішення, яким у задоволенні скарги відмовлено.
Не погоджуючись із рішенням суду апеляційної інстанції,
ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду України з касаційною скаргою
в порядку визначеному ЦПК України 1963 ( 1501-06 ) (1501-06)
року, в якій,
посилаючись на порушення норм матеріального і процесуального
права, просив вказане судове рішення скасувати та залишити в силі
рішення Новоазовського районного суду від 20 жовтня 2003 року
Листом Верховного Суду України від 29.09.2005 р. на підставі
п. 10 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного
судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
зазначену касаційну скаргу зі
справою було передано до Вищого адміністративного суду України для
вирішення в порядку касаційного провадження.
Дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність
застосування судами норм матеріального і процесуального права,
колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що
касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 33 Закону України "Про державну службу"
( 3723-12 ) (3723-12)
, заробітна плата державного службовця складається із
посадового окладу, премій, доплати за ранги, надбавки за вислугу
років на державній службі та інших надбавок.
Частиною 7 зазначеної норми передбачено, що умови оплати
праці державних службовців, розміри їх посадових окладів,
надбавок, доплат і матеріальної допомоги визначаються Кабінетом
Міністрів України.
Згідно з цим постановою Кабінету Міністрів України від 13
грудня 1999 року №2288 ( 2288-99-п ) (2288-99-п)
"Про впорядкування умов
оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади,
місцевого самоврядування та їх виконавчих органів, органів
прокуратури, судів та інших органів" була встановлена заробітна
плата помічника-консультанта народного депутата Україні, яка
складалась з посадового окладу, надбавок за ранг, вислугу років та
за особливий характер роботи.
Частиною 2 ст. 37 Закону України "Про державну службу"
( 3723-12 ) (3723-12)
передбачено, що пенсії державним службовцям
призначаються з розмірі 80 процентів суми їх посадового окладу з
урахуванням надбавок, передбаченнях цим Законом без обмеження
граничного розміру пенсії.
Згідно довідки апарату Верховної Ради України розмір
заробітної плати помічника-консультанта народного депутата України
ОСОБА_1 станом на 03.07.2000 року складався із посадового окладу в
155 грн., доплати за ранг у 110 грн., надбавки за вислугу років у
розмірі 20 % від суми посадового окладу та доплати за ранг у 53
грн., надбавки за виконання особливо важливої роботи в розмірі 50%
від суми посадового окладу та доплати за ранг у 132,40 грн.
За таких обставин висновок апеляційного суду про
безпідставність вимог скаржника слід визнати обгрунтованим,
оскільки прийнятим апеляційною судовою інстанцією рішенням на
підставі чинного законодавства та наданих сторонами доказів
доведено, що задовольняючи скаргу ОСОБА_1, суд першої інстанції
помилково виходив з того, що його заробітна плата, як
помічника-консультанта народного депутата України становила 1000
грн. і з цієї суми повинна була бути призначена пенсія, оскільки
премія у розмірі 549,50 грн., яка була включена в заробітну плату
станом на 03.07.2000 року не входила до розрахунку, з якого
визначався розмір пенсії скаржника.
Встановлено і це вбачається з матеріалів справи, що
з'ясувавши в достатньо повному обсязі обставини справи,
перевіривши доводи та давши їм належну правову оцінку, суд
апеляційної інстанції ухвалив рішення, що відповідає вимогам
закону. Висновки суду достатньо обгрунтовані і підтверджені
наявними в матеріалах справи письмовими доказами.
Наведені в касаційній скарзі доводи зазначені висновки суду
не спростовують та зводяться до невірного розуміння заявником
положень закону. Зокрема, посилання ОСОБА_1 на право депутата
самостійно визначати розмір оплати праці своїх помічників,
закріплене ст. 34 Закону України "Про статус народного депутата
України" ( 2790-12 ) (2790-12)
, грунтується на помилковому розумінні змісту
вказаної норми, оскільки нею передбачено лише право здійснення
особистого розподілу місячного фонду заробітної плати
помічників-консультантів в межах загального фонду, який
встановлюється депутату для оплати їхньої праці Постановою
Верховної Ради України. Структура ж виплат, з яких проводиться
обчислення розміру пенсії, встановлена постановою Кабінету
Міністрів України від 13 грудня 1999 року №2288 ( 2288-99-п ) (2288-99-п)
.
Відповідно до ст. 86 КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
, виключне право
оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм
внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і
об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в
їх сукупності, керуючись законом.
При вирішенні справи судами правильно застосовані норми
матеріального права, порушень норм процесуального права, які б
могли призвести до неправильного вирішення справи, колегією суддів
не встановлено.
Відповідно до ч.1 ст. 224 КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
, суд
касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а
судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та
апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і
процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні
процесуальних дій.
Керуючись ст.ст. 220, 220-1, 224, 230, 231 Кодексу
адміністративного судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
, колегія
суддів, -
ухвалила:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а
рішення апеляційного суду Донецької області від 09 січня 2004
року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту підписання і
оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених ст. 237 КАС
України ( 2747-15 ) (2747-15)
.
Судді: